Обираючи міський парк як місце відпочинку, в першу чергу ми віддаємо перевагу його інфраструктурі та зручності розташування.
У Нікополі є три парки: Перемоги – найбільший, Захисників Неба (колишній Пушкіна) та парк Металургів. Щодо останнього, то говоримо не про ту частину, на якій знаходяться атракціони (хоча органам влади потрібно було б ще за мирних часів підіймати питання його деградації) – а за його зелену зону.
Кожен із них знаходиться в різних частинах міста, але має спільність. Першу – позитивну – вони мають вже сформоване зелене середовище; другу негативну – це середовище не працювало за призначенням.
А призначення парку – задовольнити потреби у відпочинку та рекреації. Але ж і відпочинок буває різним: активним, сімейним, творчим. Так само, відвідувачі парку – різні за віком, хобі, темпераментом та метою прогулянок. Відтак, простір має бути інклюзивним.
Поки ми у стані війни, а Нікополь у стані постійного терору обстрілами з боку російської армії, ми можемо собі лише візуалізувати та формувати запит на майбутні парки. В них, ми гулятимемо після Перемоги. Тим більше, що в майбутньому потрібно створити умови для повернення і відновлення людського капіталу, який суттєво зменшився через безпекову ситуацію. Думати про це потрібно вже зараз.
Які парки потрібні будуть Нікополю
Місту, яке свого часу мало славу зеленого, а нині втрачає зелений фонд через багаторічну відсутність підходу до комплексного озеленення і догляду за зеленими насадженнями, через жорстокі обстріли росіян, через підрив окупантами Каховської ГЕС і втрати води, потрібен глобальний підхід в частині розбудови місць рекреації.
Розмірковую... В спеку приємно відпочити в тіні дерев, а ввечері посидіти на зручних лавах зі світлом, яке не буде викликати візуального шуму. Або, навпаки, яскраве світло потрібно там, де відбуваються активності – діти катаються на роликах, а юнаки грають в баскетбол на спортивному майданчику. Та й не вистачає у нашому місті з великою кількістю творчих колективів – стаціонарної літньої сцени.
Про зручності в частині громадських вбиралень можна вести окремі дискусії, але, досвід, вже є. Влітку 2023 року я особисто побувала в Ковелі, де за ініціативи та за кошти мешканців було реконструйовано інклюзивну громадську вбиральню. Про цей проєкт я окремо готувала спеціальний матеріал.
Тож якими штучний інтелект бачить майбутні парки Нікополя? Зрозуміло, що повноцінні проєкти ми не можемо візуалізувати, адже не маємо спеціальних програм в яких працюють, наприклад, дизайнери. Користуючись можливостями нейромережі і під простий запит, сформований журналістами Нікополь.City, отримали кілька результатів того, як парки могли б виглядати після війни за умови їх модернізації.
Максимум природи
Зелені парки, де збережено ландшафт, а плиткою вкриті лише ті зони, де вже ходять люди – виглядають прекрасно. Тут дійсно можна перезавантажитися, відпочити, позайматися йогою, чи просто посидіти на траві.
Також, збереження ландшафту, це й збереження екосистеми. Але парки із природним ландшафтом потребуватимуть догляду професійних озеленювачів та ландшафтних дизайнерів, арбористів – фахівців по догляду за деревами. Інакше, це буде просто – покіс трави та спилювання дерев за актами обстеження зелених насаджень.
Освітлення
Кожна локація в парку має задовольняти потреби відпочинку не лише вдень, а й ввечері. Відтак, важливим залишається питання висвітлення ключових об'єктів, або підсвічування просторів та локацій відповідно до концепції.
Також, проектувати та монтувати це все мають знову ж таки – фахівці. Паркове чи ландшафтне освітлення – це у 99% – атмосфера локації та, в залежності від концепції – функціонал, а не банальне підсвічування LED-ліхтарем території.
Локації для активностей
Якісний баскетбольний майданчик або скейт-парк – точно стане магнітом для молоді. Особливо літнім вечором.
Зонування та догляд. Як роблять інші?
Свого часу територія парку Перемоги вже підлягала зонуванню та візуалізації. У 2018 році з величезної території пропонували зробити концептуальний парк за понад 200 мільйонів гривень з обласного бюджету. Але доля посміхнулась нам, і цю ідею списали. Бо, в принципі, ніхто нас і не питав – чи потрібно нам саме такий парк – із бетону та трьох дерев.
Про те, що саме пропонувалося можна подивитися у блозі OverТиждень: у випуску за 2021 рік ми порівнювали догляд за парком Нікополя і київським парком у Солом'янському районі.
Також, як приклад зонування великої території парку, утримання та функціонування, ми вивчали досвід Харкова у 2020 році.
Без «кролика у шапці»
Якісну, зрозумілу, та інклюзивну інфраструктуру парків реально розробити і втілити за умови, якщо цим займатимуться професіонали: дизайнери, проектувальники, архітектори, із залученням громадськості: через конкурсні проєкти та обрання найкращого саме для нас.
Практику того, що плануванням міських просторів у Нікополі займаються розпорядники коштів в кабінетах і місцеві депутати, потрібно виключити як неефективну, а номери з «кроликом у шапці» зняти з програми.
Ми маємо бачити що нам пропонуватимуть зробити чи то за наші гроші, чи то за гроші інвесторів, чи меценатів, які прийдуть із грошима для розбудови міста. І ми маємо обговорювати ці проєкти, перш ніж із підрядниками будуть підписані перші договори на виконання робіт.
Я не фахівець з планування публічних просторів, але я, як і ви – кінцевий бенефіціар. Парки в місті мають «працювати»: на нас, наших дітей, батьків, друзів, домашніх собак, велосипеди та дитячі ролики. Цьогоріч Нікополю 385 років... Не залишайте місто на поталу аматорам. Ви потрібні будете йому після війни ОСОБЛИВО.
