Ковель - районний центр у Волинській області. Місто тихе та затишне, має три парки. В одному з них, парку Шевченка, у 2020 році спільними зусиллями активних мешканців осучаснили громадську вбиральню.
І хоча до цього зовнішньо вона виглядала непогано, елементарні санітарно-гігієнічні умови в туалеті були далекими від ідеалу. До цього додавалася й проблема доступності громадської вбиральні для всіх категорій населення, що відвідували парк.
Розв'язати ці питання вирішив місцевий мешканець, власник мережі ресторанів «Сlassic» Роман Дідицький. Спочатку планував зробити це власним коштом, але згодом до його ініціативи приєдналися й інші ковельчани. Тож процес набув міського масштабу.
Про те, як все це відбувалося та чим Нікополю може бути корисний такий досвід, журналістам City розповіла мешканка Ковеля, директорка мережі ресторанів «Сlassic» Олена Мишковець.
Змивали водою з відер
Парк Шевченка стрімко розвивали та робили привабливим місцем відпочинку: засівали газони, робили лави, доповнювали зеленими насадженнями. Загальну інфраструктуру парку також доповнила алея сакур та спортивний майданчик, які за власної ініціативи облаштував Роман Дідицький. Тож сюди почали активніше приходити люди різного віку.
Приміщення громадської вбиральні на території парку вже було, але скористатися нею в повній мірі не було можливості через проблему водопостачання.
«Водопровід там був, але не функціонував. Розмерзлися труби. Працівникам вбиральні доводилося набирати воду в відерця чи баклажки, щоб потім змити», - пригадує Олена Мишковець.
Таку ж історію пригадує і пані Люба, яка нині працює прибиральницею у громадському туалеті. Додає, що раніше працівники носили воду з річки, на березі якої розташовано парк.
Олена Мишковець
Народний проєкт
Ідеєю капітального ремонту вбиральні Роман Дідицький поділився з знайомим Олександром Гечем. Тоді було вирішено змінити підхід: запропонувати участь в ініціативі не лише іншим підприємцям, а й усім охочим мешканцям.
Тож під реалізацію проєкту створили громадська організація «Love Kovel Now», головою якої став активний мешканець міста Андрій Миронюк. Було відкрито рахунки, куди збирали благодійні внески: від 100 гривень в середньому до кількох тисяч. Донейтили навіть з-за кордону. Звіти про надходження та витрати коштів на ремонт, а також заклик підтримувати проєкт в соціальних мережах особисто публікував Олександр Геч. Так само пан Олександр звітував про виконані роботи дописами і світлинами.
«Суми вносили різні - як підприємці, так і дуже багато жителів міста. Навіть ті, які не проживають в Ковелі донатили рідному місту на цю ідею», - розповідає пані Олена.
Деякі підприємці долучилися до реалізації проєкту знижками на будівельні матеріали, сантехтовари, вікна, вхідні двері, відеонагляд та опалення. Знайома з Романом Дідицьким бригада будівельників виконувала роботи безкоштовно.
«Очевидно, сума була би більшою, якби підприємці не надавали знижки», - розмірковує пані Олена. За її словами, завершити капітальний ремонт вдалося майже за чотири місяці.
Інклюзивно, інноваційно
Олена Мишковець пригадує, що капітальний ремонт існуючого приміщення полягав у заміні старих комунікацій, покрівлі, утепленні стін, оздоблювальних роботах. З нуля було зроблено електричну проводку, поклали нову плитку, змонутвали нові санвузли, встановили електрообігрівачі, великі дзеркала з LED-підсвіткою. Було також встановлено протипожежну сигналізацію і камери відеоспостереження на вході.
«Всі внутрішні механізми системи змиву ховаються в стіну. Тобто немає звичайного керамічного бачка ззовні. Адже так його можна розбити, та й через вологість утворюється конденсату та пліснява, треба більше прибирати», - зазначає пані Олена.
Додає, що під час реконструкції акцент був на довговічності ремонту. Відповідно, матеріали для нього обирали якісні. За приклад наводить встановлену під рукомийники стільницю з граніту.
Крім загальних приміщень - вбиралень для чоловіків та жінок із санвузлами та умивальниками - окремо було облаштовано вбиральню для людей з інвалідністю. А для мам з немовлятами - індивідуальну кімнатку зі сповивальним столиком. В приміщенні старої вбиральні такого не було, пригадує пані Олена.
Окремий санвузол для людей з інвалідністю
«Санвузол для людей з інвалідністю – це повинно бути скрізь. Достатній простір, широкі двері, поручні. А кімнати для мам з малюками навіть не у кожному ресторані є облаштовані. Так співпало, що коли відкрили нову вбиральню, багато моїх знайомих пішли в декрет. Відгуки про користування вбиральнею були шалені - про те, наскільки це зручно, що ти не мусиш ховатися десь по лавках в парку і закривати дитину від протягів, щоб її там переодягти або змінити підгузок», - ділиться Олена Мишковець.
Приходили на екскурсію
Після закінчення капітального ремонту комунальну вбиральню два тижні обслуговував технічний персонал мережі ресторанів пана Романа. Коштом підприємця на цей період купували гігієнічні засоби, папір, підгузки. Вже згодом вбиральня перейшла на повне утримання коштами міського бюджету. Звідси отримує зарплатню й пані Любов - вона стежить за чистотою вбиральні та квітників парку. Розповідає, що після відкриття туалету люди, які донейтили на ремонт, приходили на нього подивитися. Інші просто на екскурсію.
«Якось жінка прийшла і каже: «Я 1000 гривень перекинула - хочу подивитися». А коли приїжджають люди з інших міст чи переселенці - всі в захваті. Кажуть, є такі міста, де навіть ніякого немає безкоштовного туалету», - говорить пані Люба.
Побіжно зауважує на відмінностях в користуванні туалету підлітками й дорослими. Наголошує, що після перших доводиться більше прибирати. «От миють руки і струшують краплі. А вони ж на дзеркало летять. Доводиться постійно терти», - ділиться жінка.
Пані Люба працює в громадській вбиральні прибиральницею
Безплатне не означає неякісне
Наразі вбиральня працює за графіком, який поділяється на перерви на обід для персоналу та санітарні прибирання. Відвідування туалету безкоштовне для всіх. Олена Мишковець говорить, що в процесі ремонту не обходилося й без скептицизму з боку деяких мешканців, але таких було мало. Тож на сьогодні інклюзивну вбиральню сприймають переважно як норму. Хтось навіть пропонував встановити плату за користування.
Проте таку ідею відкинули, адже це громадська вбиральня і має бути доступною і безкоштовною, бо вже обслуговується з місцевого бюджету, відповідно - коштами платників податків.
Для Ковеля це поки єдина така вбиральня у одному з трьох парків. У 2021 році вона посіла друге місце в номінації «Публічний простір» [Відкриті двері] за версією громадської організації Доступно.UA. Вже 5 років ГО відбирає найдоступніші локацій України та відзначає спеціальними нагородами.
