Іпотерапія для військових: про метод відновлення душі і тіла з допомогою коней
Військові на війні щодня жертвують своїм фізичним і психологічним здоров'ям. Як наслідок - отримують різного ступеню поранення та ампутації, психологічні розлади. Ветерану, який повертається додому через поранення, потрібна медична та психологічна реабілітація.
Один із інструментів, який допомагає у відновленні - іпотерапія. Це не просто катання верхи, а взаємодія людини зі спеціально навченим конем. Такі сеанси для ветеранів проводить громадська організація «Федерація ветеранського та адаптивного кінного спорту України». Її головою є Василь Ірха - ветеран АТО, який попри вік та стан здоров'я знову став на захист України.
У 2018 році разом із дружиною Олександрою Хандогіною вони створили волонтерський проєкт «Верхи в майбутнє», який практикує терапевтичну верхову їзду. Його реалізовують на Львівщині.
Разом з Олександрою працюють два інструктори - Катерина та Маргарита Щербини. Проте головними тут є, безперечно - кобили Рада і Болівія. Рада - одна з тих, хто прокладає взаємозв'язок між людиною і великою потужною твариною. Тож її Олександра Хандогіна називає «твариною першого контакту».
Журналісти Нікополь.City особисто побували в гостях у волонтерів та поспілкувалися з ними про те, як відбуваються сеанси іпотерапії, які результати від неї та хто фінансово утримує проєкт.
Як організовані сеанси іпотерапії
Наразі інструктори працюють із ветеранами після поранень, включно з ампутаціями.
Сеанси іпотерапії можуть бути як індивідуальні, так і групові. Волонтери формують групи бажаючих у реабілітаційних центрах. Як зазначає Маргарита Щербина, працюють із тими, хто вже пройшов післяопераційний період.
«Це важливо. Не варто приводити до коней людей, які зі свіжими пораненнями, особливо після операцій. Ми не знаємо, чи загоїлися шви, наскільки давно було проведено ампутацію, наскільки ще відчувається біль», - уточнює інструкторка.
В групі є обмеження щодо кількості учасників іпотерапії, адже максимальне навантаження на одну кобилу - чотири людини на день. Тривалість верхової їзди та певні вправи інструктор визначає індивідуально.
Пані Олександра зазначає, що іпотерапія - це метод, який в своїй роботі можуть використовувати психологи, фізичні реабілітологи, соціальні працівники. Чи потрібна іпотерапія тому чи іншому ветерану - вирішує фахівець, який супроводжує військового на шляху реабілітації.
Руховий та емоційний діалог між людиною і конем
Олександра Хандогіна пояснює, що іпотерапія має дві складові, які впливають на відновлення - фізичну та психологічну. Після поранення або після ампутації людина фактично наново знайомиться зі своїм тілом, йде вже інша координація рухів.
«Верхи ми вчимо її тримати баланс», - говорить Хандогіна.
Олександра Хандогіна
Також метод іпотерапії допомагає розв’язати проблему усвідомлення себе, свого тіла в просторі і часі. Адже переживши стрес чи травму, людина має певні обмеження в сприйнятті. Ветеранам з ампутаціями допомагають пропрацьовувати ті м'язи, які надалі потрібні для користування протезами.
Окремо пані Олександра наголошує на тому, що у захисників є проблеми зі спинами через постійне носіння важких бронежилетів. Тож до покращення координації додається й покращення постави. Зокрема, це розглядається як один із позитивних ефектів іпотерапії.
Що стосується психологічної сторони, то їзда верхи - це нові умови для ветерана, до яких він має підлаштуватися. Сидячи на великій тварині, яка рухається, він стає вище. Це може спершу викликати хвилювання. Тож Маргарита Щербина наголошує - важливо, щоб вершник максимально зручно почувався в сідлі. Тоді поруч із ним і твариною, вона проходить манежем два-три кола.
«Впродовж сеансу я спокійно спілкуюся з вершником, питаю про самопочуття. Вже потім поступово вводжу елементи верхової їзди: це рівне дихання, розслаблення», - уточнює Маргарита.
Маргарита Щербина
Як тільки людина починає звикати до хитання на коні в певному ритмі й відключаються його страхи - проводять вправи. Їх тривалість також обирає Маргарита. Наступним етапом стає процес керування твариною. Про нього Щербина відгукується особливо: «Це дуже корисний елемент. Він дає людині, яка сидить верхи, розуміння того, що він може впоратися з такою великою істотою під собою та направляти її».
Для ветеранів особливо важливо відчувати цю впевненість, адже не завжди будь-яка інша терапія дозволяє цього досягти.
Олександра Хандогіна додає, що деякі вершники з ампутаціями після сеансів іпотерапії відзначали зменшення фантомних болей та нормалізацію сну.
Силами волонтерів
Послуги проєкту «Верхи в майбутнє» для ветеранів безкоштовні. На його існування Олександра та Василь щомісяця витрачають власні кошти. Наприклад, утримання однієї кобили обходиться їм у 10 тисяч гривень.
До занять з іпотерапії також долучаються волонтери з громадської організації «Долоні дотик». Минулого року вони евакуювалися до Львова з Київської області разом зі своїми кіньми. Оскільки тварини зазнали певного стресу, вони відновлюються на стайні.
Групам ветеранів приїжджати на сеанси іпотерапії також допомагають волонтери, зокрема - Тетяна Волкова та Тетяна Ларіна.
Подібні волонтерські проєкти держава не фінансує, але їх можуть фінансувати міста, де проживають після повернення з війни ветерани. Про це говорить Уповноважений Президента з питань реабілітації учасників бойових дій Вадим Свириденко.
«Кожна територіальна громада може створити свою внутрішню політику щодо реабілітації ветеранів: співпрацювати з реабілітаційними центрами, лікарнями чи пансіонатами, при яких можна розвивати іпотерапію і виділяти на такі проєкти кошти», - говорить пан Вадим.
Олександра Хандогіна має освіту корекційного педагога, але продовжує навчатися. Наразі - здобуває освіту клінічного психолога. З 2011 року займається іпотерапією для дітей, а з 2018 року - для ветеранів. Вона переконана - терапевтична верхова їзда позитивно впливає на ментальне і фізичне здоров'я. Наразі Олександра досліджує ефективність іпотерапії саме у реабілітації військових.
