Я не в нормі, що робити: поради від нікопольських фахівців реабілітаційного відділення
Цивільні, які переховуються від обстрілів по підвалах, військові, які перебувають на фронті, родини, які місяцями не бачать своїх рідних, літні люди, яким би у спокої доживати свій вік, наші діти, які повинні мати щасливе дитинство, а наразі стрімко подорослішали – ми всі не ок. Бо в нашій країні повномасштабна війна, а наше місто Нікополь – прифронтове.
В таких умовах кожен відчуває ті чи інші порушення фізичного чи ментального здоров’я. Скорегувати такі стани допомагають фахівці реабілітаційного відділення нікопольської міської лікарні.
Журналісти Нікополь.City побували у відділенні та дізналися, які послуги тут можна отримати. Також поспілкувалися з психологами Тетяною Ясинською та Євгенією Власенковою, та почули практичні поради: як дружинам військових спілкуватися з чоловіком, як допомогти дітям та літнім людям, які живуть у стресі.
Агресивність, тремор рук, тривожність – як симптоми хронічного стресу
Нікопольці, які ухвалили для себе рішення залишитись в місті, наче вже і звикли до постійних обстрілів. Проте час від часу відчувають порушення сну, роздратованість, агресивність, тремор рук та тіла, розлади пам’яті та уваги, безпричинну тривожність, зміни настрою від сліз до сміху та блукаючу біль у тілі.
Всі ці симптоми самі по собі можуть бути ознаками якогось захворювання. Та в тому числі це показники хронічного стресу. Якщо їх ігнорувати, вони можуть призвести до більш серйозних порушень зі здоров’ям.
«Зараз ми маємо справу з поколінням, в якому роками не розвивали емоційний інтелект, – каже Тетяна. – Ми росли на таких установках: «соромно, що люди скажуть», «плакати та боятись не можна» та інше. Тому зараз ми маємо низку проблем у роботі з цивільними, військовими та їх родинами».
Але, як зауважують нікопольські фахівці, тільки одна третина людей приходять за спеціалізованою допомогою при стресі, інші 2/3 – проживають це самостійно.
Так працює наша нервова система, вона може самовідновлюватись. Все залежить від того, які людина має основи. Наприклад, якщо в дитинстві вас підтримували, приділяли увагу, ви мали багато друзів, то, скоріше за все, ви зможете вирівнятись. Якщо ж у людини немає підтримки в достатній кількості, то треба психологічна чи медична допомога.
Перше чого психологині вчать всіх своїх пацієнтів – це дбати про себе. Бо ніхто, навіть найкраща в світі родина, не зможе подбати про вас так, як це зробите ви.
«Навчіться питати себе – «як я?». І чесно давати відповідь на це питання», – радять спеціалісти. Це дасть можливість вчасно помічати негаразди та реагувати на них.
Звісно не всі проблеми з ментальним здоров’ям здатний вирішити психолог, якщо в результаті спостережень, бесід, анкетування, у людини є підозра на тривожний розлад, депресію чи посттравматичний синдром, її направляють до психіатра. Бо деякі випадки потребують медикаментозного втручання. Робота психолога в парі з психіатром є більш ефективною та допомагає досягти кращих результатів.
Тетяна Ясинська
Як спілкуватись та підтримувати військових: поради дружинам
В ситуації, коли навколо багато болі та горя, нервова система адаптується та починає блокувати деякі відчуття. Саме це відбувається з нашими військовослужбовцями. В цій ситуації страждає родина, бо у відповідь на всі свої хвилювання отримує дуже лаконічні відповіді «норм», «4.5.0» тощо.
«Кохання на відстані – це складна тема. Тому треба вміти домовлятися. В парі повинен бути діалог, коли один одного чують. Можливо, є резон проговорити завчасно – що б ви хотіли у тій чи іншій ситуації. І відповідно потім діяти», – радить психологиня.
Наші військові на фронті стикаються з важкими речами – вони бачать рани та смерть. Коли військовослужбовець – ваш чоловік/брат/батько/син – не в нормі, ви маєте дозволити йому проявити ту емоцію, на яку він зараз здатен.
«І якщо у нього потреба, наприклад, ридати, ви в цей момент повинні бути сильніші за нього. Стати його міцною опорою», – говорить фахівець.
Варто зауважити, що реакція на стресову ситуацію в цивільному житті та на фронті буде різною. Наприклад, якщо військовий ще не демобілізувався, він має бути зібраним. Розпаковувати його почуття, діставати назовні його чуттєвість, буде зайвим.
«Якщо дружина емоційна, а він ні, то дозволяючи собі ці емоції, вона може дестабілізувати свого партнера. Моя порада – поділіться своїми переживаннями з подружкою, мамою, психологом, але не заганяйте свого воїна в нервовий стан. Бо йому на війні дуже тяжко. Якщо до його переживань додаються ваші, то він може зламатись. Ви – його опора, його тил та підтримка.
В емоційному плані ви повинні бути сильнішою за нього. Бо там на війні, він сильніший за вас. Ви повинні знайти в собі той ресурс. По-іншому не буде», – впевнена Євгенія.
Євгенія Власенкова
За словами фахівців центру до психолога звертаються наразі ті військові, яким найбільше потрібна підтримка. Їм соромно за свої емоції, але вони хочуть комусь це розказати.
«Головне для нас, аби в критичній ситуації наші воїни не ізолювалися. Вони повинні знати, що їм є до кого звернутись, що вони не самі, що їх розуміють, підтримують та чекають, – каже Тетяна. - Це повинна бути постійна всебічна підтримка, головні меседжі якої – я знаю, що тобі боляче, що тобі страшно, зверніть його увагу, на те, чого він досягнув , що подолав, подякуйте за захист».
Речі, які не можна робити при спілкуванні з військовими:
- голосно розмовляти;
- зненацька підходити ззаду та обіймати, наприклад;
- розпитувати про війну, якщо тільки сам не хоче розказати (нормальні питання – як ти? чи потрібна тобі допомога? чим я можу тобі допомогти?);
- запитувати чи він вбивав, бо ми не знаємо, як він пережив цей досвід.
Як бути дружинам? Прийняти той факт, що стрес завжди присутній в нашому житті. І ви повинні навчитись з ним справитися. Знайти свої власні опори. В спілкуванні з військовими не перетягуйте ковдру на себе, що ви тут теж в тилу нещасні. Якщо маєте таку потребу, можна поговорити, що вам теж важко, але це має бути в діалозі, без сліз та обвинувачень.
Діти та літні люди: допомога при стресі
Якщо діти живуть з вами в нашому прифронтовому регіоні, то ви повинні бути з ними чесними. Не підміняйте емоції дитини, називайте речі своїми іменами, кажуть психологині.
«Якщо стріляють і це страшно, то так і казати. Ваша задача в цих умовах дати дитині відчуття безпеки. Так, страшно, але ви знаєте, що з цим робити. Зверніть увагу дитини на те, що ви зараз в безпечному місті, обійміть, заспокойте», – каже Тетяна.
Люди старшого покоління при зверненні до психолога жаліються на тривожність, порушення сну, когнітивні порушення (увага, пам’ять, мовлення, мислення), некеровані сльози/сміх.
«З ними легше працювати, бо вони вже мають певні навички самодопомоги, старанні та витримані, – зауважує Євгенія. – Як правило, за декілька сеансів проблема вирішується. Головне, що ми просимо їх робити – це дбати про себе більше, бо діти вже дорослі, і вони заслуговують на те, щоб приділити час собі».
Важливо закривати базові потреби: якісний сон, їжа, фізичні навантаження. Якщо чогось з цього не буде достатньо, то людина буде себе погано відчувати, бо тіло первинне.
Навчіться відстежувати рівень напруги в тілі. Коли ви відчуваєте неконтрольовану тривогу: попийте води – ковтаючи, ми даємо сигнал мозку, що ми живі. Також дайте мозку ілюзію безпеки за допомогою спеціальної, досить простої техніки дихання: вдих на 1, 2, 3, 4, видих на 1,2,3,4,5,6 або дихання по квадрату вдих 1, 2, 3, 4, затримати і на 1, 2, 3, 4 видих і т.д.
Червень, 2023
Що отримують пацієнти у реабілітаційному відділенні
Тут працюють з різними категоріями: військовослужбовцями та їх родинами, переселенцями, травматологічними та неврологічними хворими, яким потрібна післягостра реабілітація та відновлення втрачених функцій організму внаслідок бойових дій або захворювань.
«Кожного пацієнта, якого направляють до нас, обстежує мультидисциплінарна команда медичних фахівців, а саме – лікар фізичної реабілітаційної медицини, ерготерапевт, фізичний терапевт, психолог, логопед.
Після обстеження та вивчення анамнезу, робляться призначення і розпочинається амбулаторна робота мінімум протягом 14 днів. Але бувають важкі хворі, з якими ми працюємо не один місяць, навіть рік. Все задля того, аби повернути працездатність людині повністю, якщо це можливо, або частково», – говорить завідувачка відділенням Раїса Деркач.
Потрапити сюди можна за направленням від сімейного лікаря або профільного вузького спеціаліста.
Що було раніше?
Раніше ми розповідали про іпотерапію для військових, як про метод відновлення душі і тіла з допомогою коней та як батькам вберегти психіку дитини від впливу війни.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
Там ми розповідаємо, чим живе Нікополь та район!
