Васнецова на Пантелеймона Куліша, Бєлгородську на Олени Теліги: пропозиції нових назв вулиць

Бєлгород - місто та адміністративний центр Бєлгородської області в Російській Федерації, місто обласного підпорядкування.

Теліга Олена Іванівна - українська поетеса, літературний критик, автор публіцистичних творів, учасниця національно-визвольного руху у період Другої світової війни у складі Організації Українських Націоналістів по лінії відділу культурно-просвітницької діяльності.

У жовтні 1941- лютому 1942 роках перебувала в окупованому нацистською Німеччиною Києві на підпільній роботі в громадських організаціях.

9 лютого 1942 року була арештована гестапо і розстріляна з групою українських патріотів у Бабиному Яру 21 лютого 1942 року.

У 2006 році Указом Президента України на державному рівні було відзначено 100-річчя від дня народження Олени Теліги.

Олена Теліга посмертно визнана борцем за незалежність України.

Васнецов Віктор - народився в Російській імперії, с. Лоп'ял, Вятка (нині Кіровська область). Помер в Москві.

Російський художник, майстер історичного та фольклорного живопису.

Український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Випускник Київського університету, філософ, історик. Активно сприяв розвиткові української літературної мови, науки, філософії, історії, член Сербської академії наук і мистецтв.

Автор першої фонетичної абетки української мови, букваря і читанки, першого історичного роману «Чорна рада» про події в козацькій Україні у 1660-х років, збірки «Записки о южной Руси», перший перекладач на українську мову повного тексту Біблії тощо.

За підтримку ним таємного українського Кирило-Мефодіївського товариства був арештований царською жандармерією та відправлений на заслання на кілька років.

У 2018 році в Києві встановлено пам’ятник Кулішу. Його ім’ям названі вулиці у Києві, Тернополі, Львові, Чернігові, Запоріжжі та інших містах України.

Вітебськ - білоруське місто, адміністративний центр Вітебської області.

Назва на честь одного з міст республіки, як пропаганда комуністичної ідеї про дружбу народів СРСР.

Розташоване на берегах ріки Південний Буг.

Адміністративний центр Вінницької області, Вінницького району, Вінницької промислової агломерації.

Заснована Вінниця у 1363 році.

Відігравала важливу роль, як західний форпост Української Козацької Держави Богдана Хмельницького.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 Вінниця внесена до Списку історичних населених місць України.

Федір Тютчев - російський поет. Дипломат.

Народився в селі Овстуг, нині Жуковського району Брянської області Росії.

Помер в Царському селі, нині місто Пушкін Ленінградської області Росії.

Обласний і районний центр Черкаської області, промисловий центр центрального економічного району України.

Місто Черкаси відомо з ХІІІ століття. Козаки із Черкас разом з Київськими та Канівськими козаками брали участь в освоєнні Великого Лугу (Дніпровських плавнів), заснування тут козацьких уходів та першої Запорозької Січі на острові Томаківка.

За часів української Козацької Держави Богдана Хмельницького – адміністративний центр Черкаського козацького реєстрового полку Війська Запорозького.

Постановою Уряду України від 26 липня 2001 р. № 878 м. Черкаси внесено в Список історичних населених місць України.

Петро Чайковський російський композитор, диригент і педагог. Автор 10 опер, 3 балетів, 6 симфоній, великої кількості романсів та інструментальних творів.

Бортнянський Дмитро Степанович композитор, співак і диригент українського походження з міста Глухів.

Автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів тощо. Мав значний вплив на розвиток української та російської музики.

Був першим композитором, музичні твори якого почали виходити друком. З 1796 року був призначений директором придворної капели. Після смерті його музичні традиції продовжили діячі музики ХІХ-ХХ століть.

Його іменем названі Сумський коледж культури і мистецтв, музичні навчальні заклади в Україні, вулиці у Чернігові, Львові, Борисполі, Дрогобичі.

Відомий російський полководець.

Один із засновників російської військової справи, генералісимус (1799) російських наземних та морських сил, генерал фельдмаршал австрійських та сардинських військ. Кавалер всіх російських та багатьох іноземних військових орденів.

Володимир (Зеєв) Жаботинський, єврейський письменник, публіцист, один із лідерів єврейського національного руху за створення Держави Ізраїль та її збройних сил.

Народився у родині, батьки якого були родом з Нікополя. Завдяки літературним і лінгвістичним здібностям з 18 років працював іноземним кореспондентом одеських газет у Європі. Під впливом єврейських погромів у Російській імперії у 1903-1905 роках Жаботинський взяв активну участь у сіоністському русі.

У роки Першої світової війни був кореспондентом в Західній Європі і організатором єврейських національних частин у військах Антанти. У 1917 році Жаботинський вступив до Єврейського легіону. Після Першої світової війни залишився у Палестині, де захищав права євреїв, у т.ч., військовою силою.

Автор програмних статей про створення Держави Ізраїль. З політичного руху Жаботинського сформувалася у майбутньому одна із впливових правих партій Ізраїля – блок «Лікуд».

Після смерті Володимира Жаботинського у Нью-Йорку в 1940 році, його прах через 24 роки був перепохований в Ізраїль на гору Герцля у Єрусалимі.

Володимир Жаботинський зі співчуттям ставився до стану української мови в Російській імперії і спільно з Симоном Петлюрою вів політичну боротьбу проти русифікаторів і антисемітів.

Іменем В.Є. Жаботинського названа вулиця у Києві.