
Некрасова, Чкалова, Осипенко: на честь кого названо вулиці Нікополя, та які нові варіанти пропонують
Продовжуємо розглядати біографії особистостей, на честь яких названі вулиці Нікополя. Цікавими фактами до інформації з відкритих джерел, з нашою редакцією поділився нікопольський краєзнавець Мирослав Жуковський. Також, знайомимося із новими запропонованими назвами, довідки до яких надали організатори громадських обговорень.
Нагадаємо, що у другому пакеті назв містяться 20 варіантів. Загалом у Нікополі мають бути перейменовані понад 130 об'єктів топонімії міста, які пов'язані з комуністичним радянським минулим, російською імперією та географічними назвами, пов'язаними з країною-агресором - росією.
Громадське обговорення щодо пропозицій цих 20 назв триватиме до 15 травня 2023 року включно. Пропозиції (зауваження) потрібно надсилати або в паперовому вигляді на адресу управління містобудування та архітектури НМР: 53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 17/1, або, на електронну пошту: [email protected]
У попередній публікації ми розглядали біографії Рижикова, Добролюбова, Ушинського, Петра Брачка, Степана Разіна.
Вулицю Нестерова на вулицю Нестора Махна
Вулиця Нестерова
Петро Нестеров (1887-1914 рр.)
Петро Нестеров народився у Нижньому Новгороді, помер у Жолкві на Львівщині. Російський пілот, перший виконавець петлі Нестерова і повітряного тарана.
Гордість військової слави російської імперії, радянського союзу та російської федерації.
Вулиця Нестора Махна
Нестор Махно (1888 - 1934 рр.)
Махно Нестор Іванович. Народився в Гуляйполі Катеринославської губернії. Український політичний і військовий діяч, командувач Революційної Повстанської Армії України, керівник селянського повстанського руху у 1918-1922 роках. Один із керівників анархічного політичного руху і партизанської війни.
Неодноразово перебував у місті Нікополі у жовтні-грудні 1919 років, мешканці якого підтримували його у боротьбі за волю і права трудового народу. В Нікополі була одна із головних баз РПАУ(М) і керівні органи влади, створеної Нестором Махном Південноукраїнської Трудової Федерації.
Помер у Парижі.
Вулицю Поліни Осипенко на вулицю Верхню
Вулиця Поліни Осипенко
Поліна Осипенко ( 1907 - 1938 рр.)
Поліна Осипенко народилася в Запорізькій області. Померла в Рязанській області.
Радянська льотчиця українського походження, одна з перших жінок, якій надано звання Героя Радянського Союзу у 1938 році.
Гордість російської федерації, традицій військово повітряних сил СРСР, військово-космічних сил російської федерації.
Вулиця Верхня
Історична назва
Попередня історична назва вулиці у селищі Сулицькому Нікопольського району, яке увійшло до складу міста Нікополь у 1938 році і стало його історичним передмістям.
Вулицю Некрасова на вулицю Іллі Рєпіна
Вулиця Некрасова
Некрасов Микола (1821 - 1878 рр.)
Некрасов Микола Олексійович народився в Немирові Вінницького повіту Подільської губернії в заможній родині поміщика. Дитячі роки письменник провів в Ярославській губернії, селі Грешнево, в родовому маєтку.
Некрасов писав про страждання і горе російського народу, про складне життя селянства. Він також вніс у російську літературу багато нового, зокрема, у своїх творах використовував просту російську розмовну мову. У віршах він вперше став поєднувати сатиру, лірику і елегійні мотиви. Творчість поета внесло неоціненний внесок у розвиток російської класичної поезії та літератури в цілому.
Помер у Санкт-Петербурзі.
У 1960-х роках у Нікополі була вулиця імені Рєпіна І.Ю., яку в 1972 році виконком Нікопольської міської ради депутатів трудящих перейменував на вулицю Некрасова.
Вулиця Рєпіна
Ілля Рєпін (1844 - 1930 рр.)
Рєпін Ілля Юхимович народився в селі Осинівка поблизу Чугуєва на Харківщині. Український художник із козацького роду на прізвисько Ріпа. Навчався в топографічній школі, іконописній школі, у малювальній школі Крамського, у Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв. З 1878 році член товариства пересувних художніх виставок. Академік імператорської академії мистецтв. Професор – керівник майстерні (1894-1907 рр.) та ректор Академії (1898-1899 рр.).
Один із засновників напряму реалізму в мистецтві, автор галереї портретів, творів історичного живопису і серії побутових подій, біблійних сюжетів.
Був близьким другом українського історика Д.І.Яворницького.
Українські мотиви посідали важливе місце у творчості Рєпіна. У 1880 році він перебував у Нікополі, селах Капулівка, Покровському, Грушівка, оглянув історичні місця, зокрема могилу Івана Сірка, церкви тощо. Тут він зробив чимало замальовок, у тому числі для майбутньої всесвітньо відомої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Вона була ним створена у 1880-1891 роках і присвячена легендарному листуванню козаків Чортомлицької Січі на чолі з кошовим отаманом Іваном Сірком з султаном Османської Імперії.
На початку XX столітті Ілля Рєпін працював у місті Куоккалі (Фінляндія) у садибі Пенати де і помер у 1930 році.
Вулицю Чкалова на вулицю Ігоря Сікорського
Вулиця Чкалова
Валерій Чкалов (1904 - 1938 рр.)
Валерій Чкалов – Герой Радянського Союзу.
Народився в селі Василево в Нижньогородській губернії. Місце народження перейменовано на місто Чкаловськ.
У 1937 році льотчик вперше здійснив тривалий переліт до Америки.
Авіація стрімко розвивалася і щоб показати досягнення Радянських конструкторів-авіаторів, 20 липня 1936 року було вирішено організувати дуже ризикований переліт. Керував експедицією Чкалов. Переліт тривав понад дві доби. Літак приземлився на острові, розташованому в морі Охотського. На борту літака написали: «Сталінський маршрут».
Коли у серпні 1936 року літак приземлився, льотчиків зустрічав І.В. Сталін. Ця обставина принесла Чкалову всесоюзну популярність.
За успішний переліт кожен член екіпажу був відзначений званням Героя Радянського Союзу і отримав Орден Леніна. Чкалову подарували персональний літак, який досі зберігається у музеї міста Чкаловська.
Помер у Москві.
Валерій Чкалов - гордість російської федерації, традицій військово-повітряних сил СРСР, військово-космічних сил російської федерації.
Похований на меморіальному кладовищі біля Кремлівської стіни.
Вулиця Ігоря Сікорського
Ігор Сікорський (1889 - 1972 рр.)
Сікорський Ігор Іванович народився у Києві. Видатний авіаконструктор українського походження. Випускник Морського кадетського корпусу Паризької технічної школи і Київського політехнічного інституту.
Побудував у Києві, бувши студентом, 6 моделей літаків і гелікоптер. На власному літаку склав іспит на звання пілота, встановив у 1911 році світовий рекорд швидкості польоту з пасажирами. Творець перших у світі важких літаків: 4-моторного «Гранд С21», важкого 4-х моторного бомбардувальника і пасажирського літака «Ілля Муромець» (1914).
У 1918 році внаслідок терору більшовиків-комуністів був змушений емігрувати у Францію, потім - США. В США заснував авіафірму, яка збудувала в 1920-х -1930-х роках 15 типів літаків. Зокрема трансатлантичний гідроплан (1934), який використовувався в пасажирсько-вантажних перевезеннях через США в Європу, серійний одногвинтовий гелікоптер «SIKORSKY» (1942), першого у світі літака-амфібії тощо.
Ліцензії на його гвинтокрил купили Велика Британія та Франція, від чого в їх країнах почався процес створення вертольотобудування. На гвинтокрилах Ігоря Сікорського було здійснено трансатлантичний (1967) та транстихоокеанський переліт (1970).
Вулицю Маяковського на вулицю Михайла Білинського
Вулиця Маяковського
Володимир Маяковський (1893 - 1930 рр.)
Володимир Маяковський. Народився в Грузії. Помер в Москві.
Російський поет, лірик, представник школи футуризму.
Учасник революційно більшовистського руху. Російський поет який пропагував ідеї комунізму в СРСР та за кордоном.
Після його самогубства, вище керівництво компартії та СРСР використовувало його поетичні твори в комуністичному вихованні дітей і молоді в радянському суспільстві.
Вулиця Михайла Білинського
Михайло Білинський (1883 - 1921 рр.)
Білинський Михайло Іванович народився на Черкащині. Навчався у 2-й Київській гімназії та Московському інституті східних мов. У 1906-1911 роках на службі у Військово-морському флоті Російської імперії. З початку першої Світової війни у 1914 році – на службі у Балтійському флоті. Після Лютневої революції в Росії у 1917 році один із організаторів Українського військово-морського революційного штабу Балтфлоту, який здійснював українізацію військових моряків. Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 року повернувся в Україну.
Був членом Української Центральної Ради та брав участь у військово-морських та дипломатичних справах. Наприкінці грудня 1918 року Директорія Української Народної Республіки призначила Білинського Міністром морських справ УНР і надала йому звання контрадмірала.
Організував розбудову флоту УНР у складі 1 лінкора, 3 крейсерів, 12 есмінців і бази підводних човнів. Але інтервенція Антанти у березні 1919 року перервала створення військо-морських сил УНР.
Михайло Білинський учасник Першого зимового походу армії УНР у грудні 1919 - травні 1920 років. Брав участь у Другому зимовому поході Армії УНР восени 1921 року під час якого загинув у бою.
У липні 2019 року Указом Президента України ім’я адмірала Михайла Білинського присвоєно 36-й окремій бригаді морської піхоти ВМС Збройних Сил України, в лавах якої воюють нікопольці за незалежність України, її державний суверенітет та територіальну цілісність.