Рижиков, Добролюбов, Разін: на честь кого названо вулиці Нікополя, та які нові варіанти пропонують

Рижиков, Добролюбов, Разін: на честь кого названо вулиці Нікополя, та які нові варіанти пропонують

Управління містобудування та архітектури Нікополя оголосило про початок громадських обговорень нових назв вулиць міста. Це другий «пакет» пропозицій, обговорення яких триватиме до 15 травня цього року.

Журналісти редакції Нікополь.Сity поспілкувалися із кандидатом історичних наук та нікопольським краєзнавцем Мирославом Жуковським. Науковець додав цікавих фактів щодо назв, які пропонуються до перейменування. Також додаємо історичні довідки від організаторів обговорень щодо нових назв.

Пропонуємо ознайомитися із першою п'ятіркою старих та нових назв із 20 запропонованих. В наступних публікаціях надаватимемо інформацію про інші п'ятнадцять.

Вулицю Рижикова на вулицю Свято-Миколаївську

Вулиця Рижикова

Федор Рижиков (1881-1941 рр).

Перед революцією 1917 року працював вантажником.

Потім примкнув до більшовиків, брав участь у збройних формуваннях більшовицької партії, в Червоній гвардії, в загоні червоних партизанів.

У 1920-1930 роках перебував на різних номенклатурних посадах партійно радянських органів, установ і підприємств.

Був головою нікопольської комісії у справах колишніх червоних партизанів і червоногвардійців. Член Нікопольського міськпарткому. В 1941 році за завданням НКВС і міськкому партії був командиром нікопольського партизанського загону.

Член партії більшовиків-комуністів України. Учасник боротьби з українськими повстанцями. Активний учасник політики комуністів, колективізації, розкуркулення, Голодомору, репресій.

Комуністичними радянськими органами Нікополя вдові Рижикова була видана довідка про його розстріл німцями у 1941 році.

Вулиця Свято-Миколаївська

На честь Церкви Святого Миколая

Церква Святого Миколая була збудована на кошти мешканців історичного передмістя Нікополя – Лисої Гори/Новопавлівки наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть на честь одного з найшанованих Святих Християнської віри, день якого відзначають щорічно 6/19 грудня.

Вищеназвана церква була зруйнована за рішенням комуністично-радянських органів влади у 1930-х роках. З 1995 року зусиллями вірян Нікополя, Церква Святого Миколая була відновлена на тій же вулиці та на тому ж місці, та відбудована наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть.

Вулиця Добролюбова

Добролюбов Микола (1836-1861 рр.)

Російський літературний критик, публіцист. Підданий Російської імперії.

Народився у Нижньому Новгороді. Помер у Санкт-Петербурзі. Пам'ятники письменнику встановлені у Санкт-Петербурзі, Нижньому Новгороді. На його честь названі вулиці російських міст - Томська, Махачкали, Таганрогу та білоруських - Коломни та Вітебська.

Діяч російської культури, якого російська компартія використовувала для комуністичного виховання учнів та студентської молоді.

Вулиця Академіків Скороходів

Брати Анатолій (1930 - 2011 рр.) та Валерій (1934-2017) Скороходи

Скороход Анатолій Володимирович народився у Нікополі. Видатний український математик, доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1963).

Академік АН УРСР/НАН України (1985), член Американської Академії мистецтв і наук (2000).

У 1968 році за участь у виступі на захист конституційних прав громадян СРСР був позбавлений компартійно-радянськими органами права викладати математику, керувати аспірантами і виїзду за кордон, публікувати наукові праці на 14 років.

Брав участь у створенні Народного руху України і був делегатом його І з’їзду у 1989 році.

Автор понад 450 наукових праць серед яких 23 монографії. Підготував 56 кандидатів і 17 докторів фізико-математичних наук. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1982 р., 2003 р.).
Рідний брат – академік НАН України Скороход Валерій.

Скороход Валерій Володимирович (на фото) народився у Нікополі. Видатний український вчений в галузі матеріалознавства та порошкової металургії, доктор технічних наук.

Академік АН УРСР/НАН України (1990), Заслужений діяч науки і техніки України (1995).

Працював директором Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича НАН України.

Лауреат Державної Премії УРСР в галузі науки і техніки (1987). Нагороджений орденами СРСР та України. Рідний брат – академік НАН України Скороход Анатолій.

Вулиця Ушинського

Костянтин Ушинський, (1823-1870 рр.)

Костянтин Ушинський народився в Тулі, Тульської губернії Російської імперії, або Богданці, Глухівського повіту, Чернігівської губернії, Російської імперії. Помер в Одесі, Херсонської губернії Російської імперії.

Педагог і правознавець українського походження, кандидат юриспруденції, один із засновників педагогічної науки та народної школи в Російській імперії.

Автор праць з теорії й історії педагогіки, підручників для початкової школи і статей з педагогіки. Представник українського шляхетного роду Ушинських.

В XIX столітті в російській імперії існувала офіційна теорія, яка базувалася на трьох китах: «Монархия, православие, народность». Тобто - один цар, один православний народ. За концепцією народності усі мають бути русифіковані і асимільовані. Особливо це стосувалося українців, яких російська імперія розглядала як зіпсованих, неправильних росіян.

Ушинський - активний провідник цієї імперської політики у сфері освіти. Його діяльність була позитивно оцінена і використовувалася вищим керівництвом СРСР і компартії у сфері радянської педагогіки, як однієї зі сфер комуністичного виховання дітей і молоді.

Внеску в збереження української культури і мови не зробив, оскільки належав до панівного класу російської імперії.

Вулиця Володимира Великого

Володимир Великий

Володимир Святославович - Великий князь Київський (979-1015 рр.), князь Новгородський (970-988 рр.).

Хреститель Русі-України. Представник династії Рюриковичів, наймолодший син Князя Святослава Ігоровича і Малуші, батько великого Київського князя Ярослава Мудрого.

Об’єднав землі 20 слов’янських та не слов’янських племен в одну могутню державу Східної Європи.

Воював проти булгар, греків, вірменів, поляків, печенігів. Здійснив Хрещення Русі у 988-990 роках і встановив Київську митрополію Вселенського Константинопольського патріархату.

Розбудував Київ і збудував десятки церков, використовував як герб тризуб, заснував нові міста. Карбував власні золоті і срібні монети. В літописах та усній народній творчості має прізвиська – Великий, Святий, Хреститель, Ясне Сонечко тощо. Хрещене ім’я – Василь.

У 987-988 роках Володимир Великий двічі перебував зі своїм військом на правому березі Дніпра – території сучасного Нікопольського краю під час Корсунського походу. Внаслідок активних бойових дій він взяв під контроль Корсунь (Херсонес Таврійський), який знаходився на території сучасного Севастополя.

Візантійський імператор Василь ІІ уклав з ним мир, видав за нього свою рідну сестру Анну (963-1011 рр.). За умов миру і шлюбу Володимир зрікся язичництва, прийняв християнство під іменем Василя та здійснив християнізацію Русі-України. Помер у 1015 році. Похований у Десятинній церкві.

Володимир І канонізований православною і католицькою церквами як Святий рівноапостольний і його пам’ять вшановують щорічно 28 липня. Також цей день з 2021 року відзначають і як офіційне свято – День Української Державності.

Пам’ятники Володимиру І встановлені в Україні, Росії, Польщі, Великій Британії, Аргентині, Австралії, Канаді.

Вулицю Петра Брачка на вулицю Івана Дубовика

Вулиця Петра Брачка

Петро Брачко (Петрас Брачка), (1894-1938 рр.)

Петро Брачко народився у Валмієрському повіті Ліфляндської губернії, латиш. З 1917 року латиський стрілець, член Російська Соціал-Демократичної Робітничої Партії більшовиків, комісар 18-го Латиського червоного полку (Латиські стрільці (Latviešu strēlnieki) — особовий склад стрілецьких частин, сформованих 1915 року під час Першої світової війни з мешканців Ліфляндської, Курляндської та Вітебської губерній. У 1916 році розгорнуті в латиську стрілецьку дивізію. Після Жовтневої революції перейшли на бік більшовиків. Було найбільшим національним військовим утворенням на службі в Червоній армії. Використовувалися як винятково боєздатна сила на службі революції), потім комісар 4-ї дивізії.

Агент Комінтерну на нелегальній праці у країнах Балтії.

За наказом Комінтерну повернувся до СРСР 1923 року.

Закінчив Дніпропетровську губернську партшколу, директор заводу «Червоний Профінтерн» у Дніпропетровську (Дніпрі - нині). У 1927-1928 працював на металургійному заводі ім. Дзержинського у Дніпродзержинську (Кам'янське - нині).

Закінчив Промаакадемію у Москві, призначений директором Макіївського металургійного заводу. З 1933 начальник «Нікопольбуду» - так називалася територія будівництва Нікопольського Південнотрубного заводу.

На будівництві заводу було не скільки, і, не тільки місцеві мешканці, скільки завербовані в центральних російських губерніях люди.

Оскільки був низький рівень продуктивності праці вищі компартійно-радянські органи, дали наказ організувати на території «Нікопольбуду» концтабір, який охороняв конвойний батальйон ОДПУ НКВС СРСР

1935 - директор Нікопольського Південнотрубного металургійного заводу.

Заарештовано 09 січня 1938 року за звинуваченням у шпигунстві на користь буржуазної Латвії та створенні диверсійної організації на ПТМЗ. 31 березня того ж року засуджено до розстрілу.

Вулиця Івана Дубовика

Дубовик Іван Тихонович, (1942-2015 рр.)

Дубовик Іван Тихонович майстер спорту СРСР, засновник боротьби самбо у Нікополі.

У 1964-2004 роках працював тренером-викладачем з боротьби самбо та дзюдо в дитячо-юнацькій спортивній школі та спортклубі «Трубник».

Заслужений тренер України з боротьби самбо.

Дубовик підготував двох майстрів спорту СРСР міжнародного класу, 25 майстрів спорту України та СРСР, переможців і призерів чемпіонатів СРСР, України та Світу.

Почесний громадянин міста Нікополя. Похований у Нікополі.

Вулицю Степана Разіна на вулицю Свято-Троїцьку

Вулиця Разіна

Степан Разін (Стенька Разін)

Степан Разін — ватажок повстання 1667—1671 років у Московському царстві.

Вищим керівництвом комуністичної радянської влади активно пропагувався як історичний герой визвольного селянського руху в боротьбі проти панівних класів російської імперії і, комуністичного виховання суспільства.

Вулиця Свято-Троїцька

На честь Церкви Святої Трійці

Церква була збудована за ініціативи представників цеху вільних матросів наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть в історичному передмісті Нікополя – Довгалівці на честь одного із найвідоміших свят Християнського світу – на честь Бога-Отця, Бога-Сина і Святого Духа.

Церква Святої Трійці була знищена за рішенням комуністично-радянських органів влади у середині 1930-х роках.

Наприкінці ХХ століття за ініціативи вірянин у Нікополі, церква була відновлена на тій же вулиці і на тому ж місці та відбудована.

Громадське обговорення щодо пропозицій нових назв триватиме до 15 травня 2023 року включно. Пропозиції (зауваження) потрібно надсилати або в паперовому вигляді на адресу управління містобудування та архітектури НМР: 53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 17/1, або, на електронну пошту: [email protected]

Оновлення: за повідомленням нашої читачки Марини, листи, які відправляються на вказану адресу, повертаються. Тому, ми додаємо другу пошту, яку також зазначають на сайті НМР: [email protected]

В наступних публікаціях розповімо про назви на честь Некрасова, Чкалова, Маяковського, Поліни Осипенко, Нестерова.