Перейменування вулиць у Нікополі: які пропозиції нових назв винесли для обговорення

Процес перейменування вулиць Нікополя зрушив з мертвої точки. 30 січня на сайті Нікопольської міської ради було оприлюднено оголошення про початок громадського обговорення перейменування вулиць та провулків міста. Організатором виступило управління містобудування та архітектури Нікопольської міської ради.

Нагадаємо, що процес перейменування відбувається в контексті подолання наслідків русифікації та тоталітаризму в Україні.

З метою відбору вулиць, які підлягатимуть перейменуванню, у травні 2022 року за рішенням Нікопольської міської ради була створена робоча група, яка провела 8 засідань та опрацювала список зі 421 об'єкта топоніміки міста. За результатами засідання робочої групи в червні 2022 року, перейменуванню підлягатимуть понад 100 вулиць Нікополя. Список надано для розгляду депутатів міської ради. Проте, нашій редакції невідомо, чи будуть поступово перейменовані усі вулиці і провулки, які увійшли до переліку.

В переліку нижче – 23 запропонованих назви, до кожної назви – інформаційна довідка. Серед постатей, на честь яких пропонується перейменувати вулиці і провулки Нікополя – українські військово-політичні діячі, композитори, музиканти, театральні діячі, академіки, науковці, учасники повстанських рухів за незалежність України та полеглі військовослужбовці з Нікополя, які брали участь в російсько-українській війні 2014 року.

Громадське обговорення щодо пропозицій нових назв триватиме з 30 січня 2023 до 31 березня 2023 року включно. Пропозиції (зауваження) потрібно надсилати або в паперовому вигляді на адресу управління містобудування та архітектури НМР: 53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 17/1, або, на електронну пошту: [email protected]

В подальшому пропозиції мешканців будуть враховані при перейменуванні топонімів міста.

Журналісти Нікополь.City, які висвітлювали опрацювання робочої групи, ознайомилися із переліком та довідками. Для того, щоб ви мали візуальне уявлення про особистостей, ми додали деякі їх фото з відкритих джерел.

Наголошуємо на тому, що даний перелік - це пропозиції. Якщо у мешканця міста є інші пропозиції, або зауваження до пропозицій, він може скористатися своїм правом запропонувати альтернативу або висловити думку щодо нової назви. Як це зробити, ми зазначили вище.

Вулиця Алтайська на вулицю Володимира Івасюка

Володимир ІвасюкФото: maximum.fm

Івасюк Володимир Михайлович – український композитор, виконавець, музикант, поет, один із засновників української естрадної музики. Народився у 1949 році. Автор 107 пісень у тому числі «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інші, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. Помер за не до кінця з’ясованих обставин у 1979 році. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1994 рік – посмертно). Герой України (2009 рік – посмертно).

Провулок Амурський на провулок Привітний

Прикметник, термін, який виявляє щирість, доброзичливість до когось, повний ніжності, добрих почуттів, приваблює до себе, гостинно зустрічають кого-небудь.

Вулицю Архангельську на вулицю Данила Нечая

Данило Нечай

Данило Нечай – український військовий діяч. Народився у 1612 році. Козак Базавлуцької Запорозької Січі, учасник визвольних повстань 1637 року та 1638 року. Був у загонах Богдана Хмельницького під час його повстання у січні 1648 року, активним учасником національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ століття, полковником Брацлавського полку. Загинув у бою у 1651 році. Його могила є пам’яткою історії та культури України національного значення.

Вулицю Астраханську на вулицю Аввакума Зайця

Авакум Заєць

Заєць Аввакум Корнійович – український священик, протоієрей. Народився у 1898 році на Київщині. З молодих років служив у православній церкві. Делегат Всеукраїнського православного Собору 1921 року, який організаційно оформив Українську автокефальну православну церкву на чолі з В.Липківським. У 1923 році висвячений ним у сан священика. У 1928-1932 роках знаходився у в’язниці на Соловецьких островах. У 1935 році – у Нікополі. У 1941-1982 роках – настоятель Церкви Різдва Богородиці, яка з 1963 року стала пам’яткою культової архітектури республіканського значення. Помер у 1986 році.

Вулицю Байкальську на вулицю Байди Вишневецького

Байда ВишневецькийФото: kozaku.in.ua

Дмитро «Байда» Вишневецький (рік народження невідомий — 1563/1564, Стамбул) — український магнат на Волині, князь гербу Корибут, Староста канівський і черкаський (з 1551 року).
Учасник збройних нападів на володіння Османської імперії 1548, 1549 років. Для захисту південних кордонів на Дніпрі збудував з канівськими, черкаськими та іншими козаками і селянами замок на острові Мала Хортиця у 1556 році.

У цьому ж році Дмитро Вишневецький здійснив походи на турецькі фортеці у пониззі Дніпра. У 1557 році турецько-татарське військо взяло в облогу Малохортицький замок Вишневецького та зруйнувало його після відступу козаків. Був на службі Великого Князівства Литовського, московського царства. У 1663 році, під час походу в Молдавію його загін був розгромлений. Дмитро Вишневецький потрапив у полон і був, за легендою, страчений у Стамбулі. В українській народній творчості Вишневецький має також образ козака Байди

Вулицю Барнаульську на вулицю Героїв Холодного Яру

Шеврон 93-ї ОМБр "Холодний Яр"

Холодний Яр – легендарна місцевість – лісове урочище на межі степу та лісостепу України, нині Черкаський район Черкаської області. Тут починалось гайдамацьке повстання у 1768 рлці, у 1918-1922 роках було автономне державне утворення Холодноярська республіка під прапором Української Народної Республіки, яка вела героїчну боротьбу проти комуністично-радянської влади.

У 2002 році на базі 93-ї механізованої дивізії була сформована 93-я механізована бригада. На базі бригади формувались військові підрозділи із військовослужбовців ЗСУ для участі у миротворчих місіях ООН в Югославії, Ірані, Сьєра Леоне, Ліберії, Лівану. З 2014 року 93-я бригада бере участь у захисті України від російської агресії в зоні АТО, ООС. 22 серпня 2018 року Указом Президента України 93-й бригаді присвячене найменування «Холодний Яр». В боях за незалежність України у 2014-2021 роках в лавах бригади воюють багато нікопольців, з них частина загинула. 6 травня 2022 року 93-я бригада «Холодний Яр» отримала почесну відзнаку «За мужність та відвагу».

Вулицю Гастелло на вулицю Гостомельську

Летовище в Гостомелі та зруйнований російською армією авіагігант - Ан 225 МріяФото: avianews.com

Гостомель – місто у Бучанському районі Київської області України. Перша письмова згадка про Гостомель датується 1494 році. У 1614 році отримав міські права (магдебурзьке право). Під час національно-визвольної війни українського народу середини ХVII століття під проводом Богдана Хмельницького – козацьке сотенне містечко Київського полку.

Після 1654 року у складі московського царства, російської імперії, Української народної республіки, Української держави, УРСР, рейсхкомісаріату «Україна», УРСР, з 24 серпня 1991 року – України. Місце розташування міжнародного аеропорту «Гостомель». Протягом 24-26 лютого 2022 року в Гостомелі йшли запеклі бої частин ЗСУ, Нацгвардії з російськими військами. 1 квітня 2022 року російські війська покинули Гостомель. Указом Президента України від 6 березня 2022 року місту Гостомель присвоєно Почесну відзнаку «Місто-Герой України».

Вулицю Зої Космодем’янської на вулицю Академіка Сергія Єфремова

Сергій ЄфремовФото: viche.ck.ua

Єфремов Сергій Олександрович – український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, академік Української академії наук (з 1919 року). Віце-президент Всеукраїнської академії наук з 1922 року, публіцист, один з творців Української журналістики.

Народився у 1876 році. Навчався в Київській духовній семінарії, закінчив юридичний факультет Київського університету. Один з засновників Української радикальної партії, Української селянської спілки, Всеукраїнської вчительської спілки. Брав участь у розробці концепції української національної державності, національної культури і освіти, активний учасник Української Центральної Ради, президії українського уряду. Саме він запропонував назву «Українська Народна Республіка», яку було проголошено 20 листопада 1917 року та її незалежність 22 січня 1918 року. У 1929 році був репресований комуністично-радянською владою і загинув у 1939 році у в’язниці НКВС СРСР.

Вулицю Камську на вулицю Марка Кропивницького

Марко Кропивницький

Кропивницький Марко Лукич – український письменник, драматург, театральний режисер і актор. Народився у 1840 році. Кропивницький був засновником українського професійного театру у 1882 році, який отримав широку популярність, автор вистав «Наталка –полтавка», «Дай серцеві волю, заведе в неволю», «Сватання на Гончарівці», «Щира любов» тощо. У 1895 році перебував із театральною трупою в місті Нікополі на гастролях, вистава відбувалася в міському саду.

Протягом 1881-1910 років Кропивницький виховав представників українського театрального мистецтва. Помер у 1910 році у Харкові. Могила Марка Кропивницького є пам’яткою історії та культури національного значення.

Вулицю Курську на вулицю Гетьмана Данила Апостола

Гетьман Данила АпостолФото: vm.ukma.edu.ua

Гетьман Данила Апостола – військовий, політичний і державний діяч. Народився у 1654 році. Двічі обіймав посаду миргородського полковника (1682-1686, 1893-1727). Учасник азовсько-дніпровських походів 1695-1696 році. Брав участь у Північній війні на посаді наказного гетьмана. Репресований Петром І.

Гетьман Війська Запорозького у 1727-1734 роках. Провів адміністративну, судову і земельну реформи. Помер у 1734 році. У 2006 році. Президент України Віктор Ющенко відкрив пам’ятник Гетьману у селі Великі Сорочинці.

Вулицю Московську на вулицю Степана Бандери

Степан Бандера. Одна з перших фотографій Бандери після виходу на волю. Німеччина, 1946 р.Фото: www.istpravda.com.ua

Бандера Степан Андрійович – український політичний діяч, ідеолог, теоретик і організатор українського націоналістичного руху в Західній Україні, який поширився у роки Другої світової війни на території Центральної, Східної і Південної України. Був учасником підпільної Української військової організації з 1928 року, Організації українських націоналістів з 1929 року, Крайового проводу ОУН, з 1940 року – голова проводу ОУН-Р (революційна), яка вела широкомасштабну боротьбу за незалежність Української самостійної соборної держави. В період нацистської окупації Нікополя діяв підпільний осередок ОУН-р на чолі з Ф.І.Вовком.

У повоєнний час вище керівництво КПРС та СРСР віддало таємний наказ органам радянської державної безпеки вчинити вбивство Степана Бандери, яке було здійснено агентом КДБ СРСР 15 жовтня 1959 року на території Федеративної Республіки Німеччини. Степан Бандера похований у Мюнхені. Згідно з чинним законодавством України Степан Андрійович Бандера має офіційний статус «Борець за незалежність України у ХХ ст.»

Вулицю Мурманську на вулицю Федіра Лутая

Федір Лутай (Фесько Лутай, Линчай). Рік народження та смерті невідомі. Український військовий діяч середини ХVІІ століття. В 1625 році сотник Биківської козацької сотні, в 1637 році військовий осавул Війська Запорозького реєстрового, у 1638 році – сотник Переяславського козацького полку. У 1639 році брав участь у будівництві міста-фортеці Січ в урочищі Микитин Ріг (нині м. Нікополь), учасник національно-визвольної війни українського народу в середині ХVІІ століття під проводом Богдана Хмельницького, у 1649 році – у Броварській сотні Київського козацького полку Війська Запорозького (Української Козацької Держави). У 1652 році засновник Чортомлицької Січі – столиці Війська Запорозького Низового.

Вулицю Новгородську на вулицю Петра Андріанова

Петро Андріанов в центріФото: НКДЦ

Андріанов Петро Євгенович (1952-2021 рр.) – відомий діяч культури у місті Нікополі і Нікопольському районі. Організатор Народного ансамблю «Микитин Ріг», яким керував понад 30 років, який завдяки високому рівню пісенної культури був лауреатом, дипломантом і переможцем фестивалю українських пісень у місті Нікополі, Дніпропетровській області та Україні.

Вулицю Костромську на вулицю Владислава Остапенка

Володимир ОстапенкоФото: memorybook.org.ua

Остапенко Владислав Станіславович народився 15 листопада 1963 року в Нікополі. У 1992 році закінчив Дніпропетровський інженерно–будівельний інститут. Працював слюсарем з експлуатації та ремонту газового обладнання в Нікопольському управлінні експлуатації газового господарства. Мобілізований до лав ЗСУ 07 серпня 2014 року та приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції на сході України. Солдат 93–ї окремої механізованої бригади. Загинув 17 січня 2015 року у бою з російськими військами в районі аеропорту Донецька.

Похований у місті Нікополі на Алеї почесних поховань міського кладовища. Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Указом Президента України № 53/2016 від 17 лютого 2016 року нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно). Рішенням Нікопольської міської ради від 19.07.2019 року № 21-52/VII присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нікополя» (посмертно).

Вулицю Псковську на вулицю Сергія Сови

Герой України Сергій Сова

Сова Сергій Олександрович – нікополець, український спортсмен, старший солдат Збройних Сил України. Народився у 1986 році у місті Нікополь, кандидат у майстри спорту по боксу, чемпіон України по боксу серед юніорів. Професійний кінолог.

З 2014 року у складі 93-ої бригади брав участь у бойових діях в зоні АТО і був відзначений за мужність державними нагородами. Учасник російсько-української війни з 24 лютого 2022 року на Харківщині. Загинув в бою з російськими окупантами під містом Ізюм. Похований на цвинтарі міста Нікополь 23 вересня 2022 р.
Указом Президента України від 24 вересня 2022 року удостоєний звання «Герой України» посмертно.

Спогадами про Сергія Сову з журналістами Сіті поділилася вдова Сергія – Оксана.

Вулицю Смоленську на вулицю Федора Грогуленка

Федір ГрогуленкоФото: esu.com.ua

Грогуленко Федір Іванович. Народився 08 липня 1902 року у селі Юрківці, нині Талалаївського району Чернігівської області. Помер 01 серпня 1969 року в місті Нікополь – бандурист. Чоловік Лесі Барвінок. Навчався у Криворізькій майстерні з виготовлення бандур. Організував капели бандуристів у Кривому Розі та Нікополі (1932). Пізніше у складі капел Грогуленко працював при філармоніях: Дніпропетровській (1945–49, 1950–58, 1959– 62), Херсонській (1949–50), Чернівській (1958).

Провулок Смоленський на провулок Лесі Барвінок

Барвінок Леся (справжє ім'я – Сахно-Грогуленко Леся Павлівна). Народилася 24 січня 1908 року, у містечку Решетилівка, нині смт Полтавської області. Померла – 16 червня 2002 року в місті Кривий Ріг – бандуристка. Дружина Федіра Грогуленка. З 1925 по 1929 роки – солістка народної художньої капели кобзарів «Рух» під керівництвом В. Осядька.

Гастролювала в Україні, на Кавказі, в Серед. Азії; 1930–32 роках – в окружній Криворізькій капелі кобзарів (кер. В. Андрусенко); 1932 році разом із чоловіком створили й очолили Нікопольську капелу кобзарів, 1935–36 роках виступали по Азовсько-Чорноморському узбережжю. Згодом навчала грі на бандурі. Учні – О. Нирко, М. Топчій, Т. Ясинський. У репертуарі – українські народні пісні, зокрема «Місяць на небі», «Тополя», «Ой дівчино, шумить гай», «Хмелю» та інші.

Вулицю Таганрозьку на вулицю Кирила Петренка

Кирило Петренко. Рік народження та смерті невідомі. Керівник антикомуністичного Троїцького народного повстання у Нікополі та районі 8-14 червня 1919 року. Був обраний нікопольськими повстанцями, які були під прапорами Української Народної Республіки на посаду голови робітничо-селянського правління - керівного органу повстання.

Більше про Троїцьке повстання читайте тут.

Провулок Тульський на провулок Андрія Ковальова

Меморіальна дошка Андрію Ковальову на будівлі Нікопольського ліцею «Гармонія» Фото: www.venal-nk.com.ua

Ковальов Андрій Євгенович – народився 17 квітня 1978 року в Нікополі. Військовослужбовець ЗСУ, який брав участь у бойових діях у зоні АТО, загинув 25 вересня 2015 року. Похований на цвинтарі Нікополя. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь у антитерористичній операції» (посмертно). Посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Нікополя».

Вулицю Тюменську на вулицю Волонтерську

Волонтери, волонтерська діяльність, волонтерські організації – неприбуткова діяльність та неприбуткові організації та їх учасники, які займаються наданням гуманітарної допомоги в Україні, її Збройним силам, Національній гвардії МВС України та іншим формуванням в тому числі добровольчим, з часу початку збройної агресії росії з 2014 року, а також родинам захисників України за прикладом волонтерського руху в десятках країн світу. З 1985 року з ініціативи Генеральної асамблеї ООН 5 грудня відзначається Міжнародний день волонтера – добровольця в ім’я економічного і соціального розвитку, в тому числі в Україні.

Про приклади волонтерської діяльності та зооволонтерського руху Нікополя можна прочитати тут, тут і тут.

Вулицю Уральську на вулицю Гетьмана Павла Полуботка

Гетьман Павло Полуботок

Полуботок Павло Леонтійович – український військовий та політичний діяч. Рік народження близько 1660-1665. Навчався у Києво-Могилянській академії, Чернігівський полковник, служив у Війську Запорозькому, наказний гетьман Війська запорозького Лівобережної України (1722-1724 років), учасник Північної війни (1700-1721 років), заарештований за наказом царя Петра І за протидію його владі в Україні та ув’язнений у Петропавловській фортеці Санкт- Петербургу. Після катувань на допитах Павло Полуботок помер 24 грудня 1724 року.

Вулицю Череповецьку на вулицю Гетьмана Петра Дорошенка

Гетьман Петро ДорошенкоФото: kozaku.in.ua

Дорошенко Петро Дорофійович – визначний український військовий, політичний та держаний діяч, полковник, Гетьман Війська запорозького Правобережної України у 1665-1676 роках. Був учасником повстання Богдана Хмельницького у Микитинській Січі у 1648 році, писарем генеральної військової канцелярії, Прилуцьким, Чигиринським, Канівським та Черкаським полковником, сподвижником Богдана Хмельницького. Внаслідок поділу українських земель Московським царством, 1667 році уклав військово-політичний союз з Кримським Ханством та Османською імперією з метою об’єднання українських земель, що йому вдалося у 1668-1669 роках. У 1675-1676 роках склав гетьманські повноваження, помер у 1698 році.

Вулицю Читинську на вулицю Володимира Симиренка

Володимир СимиренкоФото: umoloda.kyiv.ua

Симиренко Володимир Левкович – видатний український помолог і селекціонер плодових культур в Україні, один із перших агроекологів та розробників дослідницької справи методології сучасного садівництва. Професор Київського політехнічного інституту, Уманського і Полтавського сільськогосподарських інститутів, доктор біологічних наук. Народився у 1891 році. Засновник і керівник Мліївської садово-городницької дослідної станції та Центрального державного плодового розсадника України у 1921-1930 роках. Всесоюзного науково-дослідного інституту садівництва у 1930-1933 роках. У 1933 році був звинувачений органами НКВС СРСР у антирадянські діяльності і репресований – у 1938 році розстріляний. Посмертно реабілітований у 1957 році.

Зазначається, що пропозиції (зауваження) подаються у письмовій формі, надсилаються електронною поштою із зазначенням прізвища, імені, по батькові та адреси особи; юридичні особи подають пропозиції у письмовій формі із зазначенням їх найменування та місцезнаходження; анонімні пропозиції не реєструються і не розглядаються.

Раніше ми висвітлювали роботу робочої групи з питань перейменування вулиць Нікополя.