Нікопольський край – історичне місце початку і завершення Української козацької держави.
Одним із державних періодів українського народу була Українська козацька держава з 1648 по 1775 років. Її початком, основою становлення і завершенням існування було Запорозьке козацтво.
В історії Запорожжя було сім Січей, які розташовувалися на островах Дніпровських плавнів або на правому і лівому берегах Дніпра.
П’ять із них знаходилися на території Базавлуцько-Томаківського межиріччя з середини 1560-х років до 1775 року. Про значення запорозького козацтва та ознаки державності Запорозької Січі розповідаємо у матеріалі, який до дня Українського козацтва підготував нікопольський краєзнавець Мирослав Жуковський.
Запорозьке козацтво – рушійна сила національно–визвольного руху українського народу
Запорозька Січ була мілітарною християнською козацькою республікою українського народу з центром у однойменному військовому таборі або згодом у місті-фортеці. Січ на Запорожжі. Січ також мала і іншу назву «Кіш» у зв’язку з перебуванням тут кошової старшини,- кошового отамана, писаря, судді, які обирались на козацькій раді і були вищою владою на Запорожжі.
Запорозьке козацтво було рушійною силою національно–визвольного руху українського народу в ХVІ-ХVІІІ століть та захисту його прав від гноблення з боку іноземних держав та відновлення української державності на початку національно–визвольної війни середини ХVІІ століть під керівництвом Богдана Хмельницького.
Традиції Запорозької Січі стали основою для виникнення в 1648 році Української козацької держави – Війська Запорозького, яка проіснувала до 60-70-х років ХVІІІ століття. Тому героїко-романтична доба Запорозьких Січей ХVІ-ХVІІІ століття назавжди залишилася в пам’яті українського народу.
Героїчні приклади збройної боротьби запорозьких козаків проти Османської імперії, Кримського ханства, Речі Посполитої, Російської імперії були прикладом для представників усіх наступних поколінь борців за незалежність України в ХІХ-ХХ ст., допоки Україна не відновила свою держану самостійність 24 серпня 1991 р.
В умовах неоголошеною війни Росії проти України з 2014 року а з моменту її широкомасштабної агресії 24 лютого 2022 року Збройні сили України захищають наш народ і його землі і державу, як гідні нащадки бойової слави українського козацтва та Запорозьких Січей.
Ознаки державності Запорозької Січі
Політична система – мілітарна демократична республіка на засадах безпосереднього народоправства, очолювана Січовою козацькою Радою та обраним на ній вільними голосами козаків Урядом – Кошем, Кошовою старшиною, яким вручалися клейноди – символи влади.
Соціально-економічний лад – стан вільних озброєних людей – українських козаків, що дотримуються норм звичаєвого права і форм суспільного співжиття козацького товариства з підданими Січі, що не входили до козацького стану на Запорожжі на основі вільнонайманої праці в умовах аграрно-ремісничого та привласнюючого виробництва.
Державний устрій - союз куренів Січі (побутово-бойових одиниць її воєнно-політичної організації) на чолі з курінними отаманами, а також за часів Нової Січі – союз паланок (її адміністративно-територіальних округів), під єдиним центральним управлінням Січової козацької Ради і Коша Січі. Адміністративний, воєнно-політичний, торгово-економічний, релігійно-культурний центр – місто-фортеця Січ, яка фактично була столицей запорізького козацтва.
Збройні Сили – Військо Запорозьке Низове, яке мало всі роди військ того часу – піхоту, кавалерію, артилерію, прикордонну варту, розвідку тощо, які комплектувалися на добровільній основі.
Міжнародно-правовий статус – національно-релігійна та політично-територіальна автономія в унії з Польщею до 1648 р., у складі Українського Гетьманату до 1709 р., з Кримським ханством у 1709-1734 рр., з Російською імперією в 1734-1775 рр.
Територія – південна Наддніпрянщина на кордоні з Кримським Ханством і Османською імперією. У середині XVIII ст. Вольності (землі, територія) Війська Запорозького Низового охоплювали площу близько 80,5 тис. кв. км, якими Запорозька Січ володіла постійно, незважаючи на зміну іноземних держав, що здійснювали верховну владу над нею. (На сьогодні - це території сучасної Дніпропетровської, частково - Запорізької, Кіровоградської, Донецької, Миколаївської, Херсонської областей).
Духовне життя – православна віра на засадах церковної ставропігії під протекторатом Вселенського Константинопольського патріарху. Головний храм Січі – Святої Покрови Божої Матері церква.
