Редакція Нікополь.Сіті продовжує публікації наукових нарисів нікопольського краєзнавця Мирослава Жуковського. Раніше ми розповідали про воєнно-політичні обставини виникнення Микитинської Січі та про природно-географічні умови урочища Микитин Ріг, в якому у 1639 році Микитинська Січ була збудована реєстровими козаками.
Наступна стаття присвячена персоні Богдана Хмельницького, значенню його діяльності в Микитинській Січі, що стало початком визвольної війни українського народу середини XVII століття та Української козацько-гетьманської держави.
Не просто військовий писар
У 1637 році Богдан Хмельницький у віці 42 років був писарем Війська Запорозького. Поляки потім позбавили його цієї посади, але Хмельницький був не просто військовий писар. Це була людина з великим розумом, на той час високоосвіченою, мав бойовий гонор.
У молоді роки брав участь у Молдавському поході 1620 році. Два роки був у турецькому полоні у Стамбулі при дворі адмірала Османського флоту. Під час Московської війни 1632-1634 років він захистив у бою польського короля Владислава IV. Тому Хмельницький був особисто знайомий з ним, який подарував йому шаблю. Він мав посаду сотника, а звання полковника. Ця людина була авторитетом, наближена до короля та його задумів. Цікава деталь - Хмельницький і Владислав IV були ровесниками.
В своїй зовнішній та внутрішній політиці король орієнтувався на прагнення тримати союз з католицькими державами Європи і провести заключний акт боротьби за встановлення влади Речі Посполитої від Балтійського моря до Чорного, завоювавши північне Причорномор’я, яке було під владою турків. Тому у Польщі були добрі відносини з Французьким Королівством. Польські королі охоче брали на службу в армію французів.
Коли помер кардинал Рішельє, його місце зайняв хитрий кардинал Мазаріні, який був дуже близьким до королеви Анни Австрійської. Людовик XIII помер, а його син, Людовік XIV був ще дуже малий за віком. Саме тому, Мазаріні керував державою від імені Анни. Представником кардинала Мазаріні у Речі Посполитій був посол Франції граф де Брежі. У 1644-1646 роках він був учасником військово-дипломатичних таємних перемовин в католицькій Європі у боротьбі проти Османської імперії і Кримського ханства. В цій коаліції були задіяні Франція, Венеціанська республіка і Річ Посполита. Треба було вирішити питання, як Владиславу IV вигнати турків з північного Причорномор’я. Була необхідність у грошах та живій силі. Тому польський король мав перемовини з графом де Брежі і познайомив його з полковником Хмельницьким.
Французький посол запросив допомоги козаків навзаєм у боротьбі з іспанцями. Тому Богдан Хмельницький, Іван Сірко і Золотаренко поїхали у Францію до Ставки командуючого французькою армією принца Конде, який штурмував Дюнкерк . В 1644 році вони бачили як шли бої за місто-фортецю і порт. Хмельницький потім згадував про зустрічі з Конде у розмові – французьким послом в Польщі в 1650-х рр.
Тоді вони домовилися, що будуть сприяти набору козаків на службу французькому королю. Козацькі посли повернулися додому і вже наступного року у Францію прийшов полк у 2000 козаків на чолі з бароном де Сіро і полковником Пшіямовським. Тому в 1645р. Хмельницький, Сірко і Золтаренко участь у штурмі Дюнкерка не брали. Вони виконали тоді свою місію – допомогти королю Владиславу IV у польсько-французьких відносинах.
Королівські грамоти та бажання Хмельницького «прижучити» свавілля польських магнатів в Україні
Венеція приховано від Сенату Речі Посполитої, (оскільки три сенатори були постійно при королі, які тримали його «під контролем») домовляється з Владиславом IV, що вони дають йому кредит у мільйон золотих монет. На ці кошти король наймає війська в Європі і таємно домовляється з довіреною козацькою старшиною, серед яких був Б.Хмельницький про збільшення козацького реєстру з 6 до 12 тисяч козаків та будівництво флоту для походу проти Криму і Османської імперії, що було порушенням мирного договору 1621 року. Але це була мрія Владислава IV, у якого був син Сигізмунд-Каземір. Йому він прагнув передати у спадщину потужну державу «від моря до моря». Заради сина він жив і хотів щоб його він став королем після нього. Але семирічний син помирає у 1647 р. Проте механізм підготовки війни запущено.
Після «таємної вечері» в королівському палаці козацька старшина з королівськими грамотами повертаються в Україну. Одночасно Хмельницький починає «крутити колеса» на предмет використання цих грамот і створення козацької армії в своїх інтересах – «прижучити» свавілля польських магнатів в Україні. Але польські магнати дізналися про його плани і почали переслідувати Хмельницького. Він попадає за грати, але його випустили на поруки.
Хмельницький збирає свій загін і тікає на Запорожжя, де було 2 козацькі полки у Микитинській Січі. Його полк в цей час знаходився на постійному місці дислокації в Чигирині. Восени 1647 року повстання не відбулося, тому що магнати дізналися про мільйон монет. Вони змусили Владислава IV, який вже найняв загони найманих солдат розпустити їх. Магнатам для розвитку їх фільварочного господарства не потрібні були ніякі війни з турками і татарами. А от Хмельницького, як бунтаря, потрібно було ліквідувати.
У наступній публікації ви дізнаєтеся про те, як Хмельницький "зайшов" на Микитинську Січ, відновив військово-політичну організацію Запорозької Січи, яку забороняли поляки-полковники та про початок визвольної війни українського народу сер. XVII ст. під його керівництвом.
