Бойові традиції українського козацтва і Запорозької Січі надихали представників українського національного визвольного руху за волю України, коли вона опинилася під колоніальним гнітом Російської Імперії.
Під час панування комуністично-радянського СРСР його керівники розглядали прихильників Української Козацької Держави, як ворогів радянського народу і комуністичної партії, яких жорстоко переслідували.
Але у роки Другої Світової Війни ставлення комуністично-радянської влади до пам’яті Богдана Хмельницького змінювалось від негативного до позитивного образу.
У 1954 році керівництво КПРС оголосило про урочисте святкування 300-річчя «возз’єднання» України з Росією. Комуністичні ідеологи офіційно визнали військову силу козацтва та Запорозьку Січ, яка зіграла прогресивну роль в історії українського народу. Це положення стало основою для офіційних наукових досліджень з даної теми та пам’яткоохоронної роботи щодо пошуку та обліку пам’яток козацької доби в Україні.
Повідомлення «наверх» нікопольських чиновників про козацьку спадщину краю
У «Списке исторических памятников, связанных с освободительной войной украинского народа 1648 - 1654 гг. против угнетения польской шляхты, находящейся на территории Днепропетровской области», укладеного обласним управлінням культури в 1954 pоці наведені, зокрема, такі дані:
«3. Гор. Никополь, Никитский Рог - место расположения Никитской сечи - лагерь запорожских казаков, откуда Богдан Хмельницкий выступил под Желтые Воды.
4. Село Капуловка Никопольского района - на левом берегу реки Подпольной сохранились остатки Чертомлыцкой сечи.
5. В селе Капуловка Никопольского района находится могила запорожского кошевого Ивана Сирка.
6. В селе Покровском братская могила запорожцев».
Нікопольський міський відділ культури у своєму звіті про стан і охорону пам'яток культури, історії, археології та мистецтва за 1953 рік конкретизував, що «историческим местом, связанным с освободительной борьбой украинского народа против польских захватчиков 1648-1654 гг. можно считать - это остатки Никитинской Сечи /между р. Днепром и речкой Лапинкой/, откуда по историческим документам / указание Большой Сов. энциклопедии и др. / начал свой поход Богдан Хмельницкий, где был он выбран Гетманом. Памятника или обелиска на этом месте нет».
Нікопольський районний відділ культури у своєму звіті про стан обліку та охорони пам'яток історії, археології та мистецтва за 1953 рік повідомив обласному управлінню культури про взяття на облік чотирьох історичних місць, пов'язаних з визвольною війною українського народу 1648-1654 pоків: «Чертомлыцкая Сечь возле с. Капуловка на берегу р. Подпольная, могила кошевого атамана Запорожской Сечи И. Сирка в Капуловке, могила казачьего атамана Ив. Каписа в с. Покровском, запорожская церковь в с. Покровском».
Як «верхівка» вирішила увічнити пам'ять про Хмельницького, Запорозьку Січ та козацтво у Нікополі
Питання про увічнення пам'яток козацької доби в Україні, у тому числі Нікопольського краю, розглядалося на найвищому рівні влади - Президії ЦК Компартії України та особисто першого секретаря ЦК КПУ Кириченка Олексія Іларіоновича.
Після попереднього розгляду матеріалів на засіданні вищого партійного органу 13 квітня 1954 року було ухвалено постанову про необхідність допрацювати Постанову щодо встановлення меморіальних дощок в історичних місцях визвольної війни 1648-1654 роках.
29 квітня 1954 року Президія ЦК КПУ ухвалила постанову № 3-з «Про встановлення меморіальних дощок на історичних місцях, пов'язаних з визвольною війною українського народу 1648-1654 pp.». Відповідно до неї була затверджена остаточна пропозиція Міністерства культури УРСР про встановлення тринадцяти меморіальних дощок та тексти написів на них. Міністерство культури УРСР зобов'язали до 15 травня 1954 року виготовити і встановити вищезгадані меморіальні дошки.
Відповідно до названої постанови в Нікополі на триметровому гранітному пілоні необхідно було встановити меморіальну дошку з білого мармуру розміром 60x80 см з таким текстом: «На цій місцевості знаходилась Запорозька (Микитинська) Січ. У 1648 р. в Січі запорозькі козаки обрали Богдана Хмельницького гетьманом України».
Рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради депутатів трудящих від 18 травня 1954 року за №702 про утворення площі імені Богдана Хмельницького стало першим заходом щодо відзначення 300-річного ювілею в Нікополі.
Відкриття пілона та пам'ятника Хмельницькому у Нікополі
30 травня 1954 року на площі імені Богдана Хмельницького було урочисто відкрито гранітний пілон з вищеназваною меморіальною дошкою, який і до сьогодні є фактично першим і єдиним в Україні, що увічнює не тільки місце Запорозької Микитинської Січі, але й вікопомну подію вручення козацькою радою гетьманських клейнодів Богдану Хмельницькому, яка має важливе історичне значення у вітчизняному пам’яткознавстві.
У 1955 році було відкрито пам’ятник Богдану Хмельницькому, автором якого був видатний діяч мистецтва України Іван Петрович Кавалерідзе.
