Багато історичних джерел, пов'язаних з Нікополем, зникло за ці століття, особливо, коли були війни, які проходили вогненним лихоліттям по нашому місту та іншим населеним пунктам, та, нищили архіви. Але є інші джерела - народна пам'ять. Покоління українського народу, яке проживало колись у Нікополі, передавали із вуст в уста народні перекази, які зберегли ім'я козака Микити.
У семи переказах, які ми друкували у попередніх двох частинах, говориться як раз про постать козака Микити. Воно не дивно, що були різні трактування його образу, адже кожен бачив козака через свою призму, як кожен з нас бачить ті чи інші події під певним кутом. Саме тому хтось додавав щось до постаті Микити, якісь деталі.
У третій, завершальній частині, порівняємо варіанти переказів про Микиту.
Отже, наведені сім переказів зазначають ім'я персоналії – запорожця Микити, який поселився на річковому розі (мисі) й іменем якого названо урочище, де потім з'явилося поселення.
Порівняння вказаних варіантів переказів дозволяє виокремити розбіжності в даних особистості Микити та виникнення поселення:
а) самотній запорозький козак-перевізник, який запросив своїх товаришів на поселення до себе і збудував церкву. Згодом це поселення було названо Нікополем.
б) Самотній запорозький козак, який був вихідцем з Речі Посполитої (ймовірно Правобережної України) і займався перевозом. Він оселився на річковому розі Дніпра після знищення Січі (можливо Чортомлицької у 1709 році). По запрошенню Микити через деякий час прийшли бурлаки, які перетворили переправу на перевіз на дубах. В знак пам'яті про Микиту посилення назвали Нікополем.
в) Кошовий отаман (Микитинської - ?) Запорозької Січі, який збудував церкву Святої Покрови Богородиці, що у запорозьких козаків мала статус найголовнішої.
г) Заможний сімейний козак-запорожець з наймитами, що заснував переправу та село д) Самотній козак, який заснував перевіз, де утворилося поселення, назване на честь Микити – Микитиним.
е) Самотній козак, поруч з житлом якого згодом поселились інші козаки, що заснували перевіз, названий в його честь Микитиним.
є) Заможний козак-шинкар, який за часів Нової Січі жив у Слободі недалеко від якої були зимівники запорожців – Довгалівка та Лапинка.
Жоден з цих переказів, на жаль, не дає будь-якої вказівки на час посилення Микити на річковому мисі, названому на його честь, а також щодо початку будівництва церкви тощо.
Можна лише констатувати, що перша документальна згадка про Микитин Ріг відноситься до липня 1594 року, коли посол Священної Римської імперії Еріх Лясота, виконавши свою дипломатичну місію на Базавлуцькій Січі, повертався на вітрильнику по Дніпру на північ, їдучи на свою батьківщину. У щоденнику він занотувати відомості про місцевість, де розташовується зараз місто Нікополь – Микитин Ріг на Лису Гору. А перед цим зазначив, що з лівого (татарського) берега Дніпра, від Кам'яного затону до правого, тут була татарська переправа, але ж нічого не сказав про наявність тут будь-якого поселення.
Топоніми Микитин Ріг та Лиса Гора згадуються у такій відомі пам'ятці російської картографії як «Большой чертеж всему Московскому государству» (1598). В пізнішій редакції (1627) «Большой чертеж» отримав назву «Книги Большому Чертежу» і в такому вигляді дійшов до нашого часу. В цій пам'ятці наведено свідчення самих запорозьких козаків про свою місцевість і зокрема про Микитин Ріг. Останній також в джерелах 1628 року про переправу козацьких і татарських військ через Дніпро, а також 1637 року про перебування в цій місцевості повсталих козаків на чолі з Павлом Бутом.
Аналіз усіх вищезгаданих джерел про Микитин Ріг свідчить про нього швидше як про географічний об'єкт на кордоні Запорозьких Вольностей з Кримським Ханством ніж про назву поселення. Для низових козаків характерним було будівництво городків або Січей з укріпленнями на островах, якими були Хортиця, Томаківка, Базавлук, щоб запобігти раптовим нападам татарам на себе і свій флот.
У козацьких городках-січах для їх захисту перебувало від кількасот до кількох тисяч козаків. Вірогідно, що наприкінці XVI на початку XVII століття на Микитиному Розі, враховуючи стратегічне значення його висоти, могли перебувати рухливі козацькі пікети, що наглядали за ділянкою кордону, де була одна з татарських переправ, про яку згадує Еріх Лясота.
Наскільки небезпечним і несприятливим для утворення поселення цьому місці вказує Г.Л. де Боплан: «У цих краях 100 і навіть 1000 чоловік не бувають у повній безпеці, навіть цілі армії повинні переміщатися в строгому порядку, оскільки тутешні землі служать місцем перебування для татар, які, ніде не зупиняючись постійно, тільки те й роблять, що нишпорять то тут, то там по цих великих просторах рівнинах; ходять вони купою не менше як по 5-6 тисяч, а інколи навіть до 10 000 разом. Тому козацька переправа Микитин Ріг – Кам'яний Затон з'явилася лише тільки після заснування тут у 1639 році Запорозької Січі, відомої в науковій літературі як Микитинської».
Отже, основуючись на перевірених документальних джерелах другої половини XVI – першої половини XVII століття, маємо підстави зробити з наведених переказів наступні висновки: вірогідно що ім'я якогось козака Микити і стало основою назви конкретного урочища на Великому Лузі, однак документальних даних про цю особистість не виявлено.
Образ Микити у переказах є поліваріантним, але в рамках належності до козацького стану.
У переказах проступає притаманна народній традиції гіперболізація Микити, в образі якого персоналізуються та узагальнюються події різного часу.
Життєдіяльність Микити та похідний від неї процес формування населеного пункту (Микитине, Нікополь) в переказах не відповідають контексту подій, що відомі з джерел VXI-XVII століть.
Післямова... Перекази - усна традиція. Але дуже важливо те, що цю традицію записували люди найрізноманітніших професій: і військові, - бо приїздили та мали зібрати інформацію - звідки пішла назва - записати, що почув; священники. Можна зробити припущення, що одним із тих, хто давав інформацію штабс-капітану Драчевському та штабс-капітану Павловичу, був, ймовірно, священник - Іван Карєлін.
А от ким був насправді козак Микита - цього ми вже не дізнаємося. Важливо те, що це козак і це період Запорозького козацтва...
