До повномасштабного вторгнення їхньою основною роботою було запобігання і гасіння пожеж. Однак, з початком великої війни вони рятують людей, розбирають завали після прильотів, займаються евакуацією поранених. Часто й самі стають мішенями для ворога.
Вони – рятувальники ДСНС, сучасні герої без зброї. До їх професійного свята, яке відзначають 17 вересня, журналістка Нікополь.City Анна Целуйко провела з нікопольськими рятувальниками один день. Тож пропонуємо і вам, дорогі читачі, прожити його разом з нами.
Головним героєм матеріалу став провідний інспектор відділу запобігання надзвичайних ситуацій Нікопольського районного управління ДСНС України в Дніпропетровській області Євгеній Пишний. Саме він буде моїм провідником у життя рятувальників, сповненого ризиків та адреналіну, сліз від втрати та слів вдячності, відчаю та сподівань.
РОБОТА ПІД ВОГНЕМ
Домовляючись про зустріч, ми відразу узгодили можливе “але”, через яке ймовірніше перенесемо час і місце зустрічі. На жаль, живучи в Нікополі, мати стовідсоткову упевненість бодай у чомусь просто нереально. Так і сталося.
Зустрілися ми з Євгеном і його колегами не в частині, як домовлялись, а на місці обстрілу. Під вогнем окупантів – приватний сектор. Є поранені. Крім рятувальників, прибула поліція та загін швидкого реагування (ЗШР). Тож, аби не заважати хлопцям, стою осторонь.
Рятувальники, поліція та загін швидкого реагування
Робота супер злагоджена, всі працюють швидко, кожен розуміє свої дії. Буквально хвилина і з напівзруйнованого будинку виводять жінку. Вона погано чує та губиться у просторі. Їй допомагають сісти в авто ЗШР. Далі її відвезуть у лікарню.
Поки екстрені служби працювали, думала про їх самовідданість і відвагу. Треба бути по-справжньому сміливим, аби, рятуючи чужі життя, забувати про своє.
“Все в порядку?”, – звертається до мене Євгеній. – “Не страшно?”
“Трошки не по собі, але в цілому добре. Моторошно та боляче бачити красиву жінку із залитим кров’ю обличчям”.
“Добре, що поранення не важке. Зараз лікарі нададуть необхідну допомогу, через декілька днів відпустять додому”.
Поки ми говорили, колега Євгенія – Федір Заякін, до речі власник державної відзнаки “За врятовані життя”, повідомив, що маємо виїхати з обстріляного району, бо повідомляють про запущені окупантами дрони-камікадзе.
Аби не наражати нікого на небезпеку, сідаємо в автівку та їдемо.
“От у такі моменти починаю нервувати. Більше за все боюся потрапити під обстріл, будучи в машині. Особливо після нещодавнього випадку, коли на перехресті дрон влучив в авто та убив водія”, – починаю по-дівочому ділитися з рятувальниками своїми переживаннями.
“Навряд чи зараз тебе заспокою, але лише наша зміна на цій оперативно-рятувальній машині потрапляла під обстріл двічі. На щастя, особовий склад не постраждав, але автомобілю дісталося добряче”, – розповідає Євгеній Пишний.
Ліквідація пожежі через влучання дрона
Повертаємося в частину. Тут у хлопців теж вистачає роботи: проведення онлайн-уроків у дошкільнят і школярів, підготовка до рейдів, звіт після обстрілу. Розумію, що можливо іншої нагоди не буде, тому прошу Євгенія відповісти на мої питання.
ЗАВДАННЯ №1 ПІСЛЯ ОБСТРІЛУ – ЗНАЙТИ ЛЮДЕЙ І НАДАТИ ЇМ ДОПОМОГУ
З чого зазвичай розпочинається твій день?
Я вимикаю будильник о 7 ранку та починаю передивлятися інформацію стосовно обстрілів. Куди стріляли, куди попали, які є руйнування, чи всі люди залишилися неушкодженими. П’ю каву, якщо встигаю, а потім збираюся на роботу. Там проводять службову нараду та визначають план роботи на день.
Що змінилося в роботі під час вторгнення та обстрілів міста?
По-перше, змінився сам графік роботи. Зараз усі державні аварійно-рятувальні служби працюють у посиленому режимі роботи. З початком повномасштабного вторгнення в нашому районі створили мобільно-оперативні групи, до складу яких входять співробітники Нікопольського районного управління ДСНС і сім державного пожежного рятувального загону ДСНС. Вони виїжджають на місця обстрілів по всьому Нікопольському району, а не тільки в місті. Координують дії аварійно-рятувальних служб, пожежно-рятувальних частин, надають першу домедичну допомогу постраждалим. Якщо після обстрілу виникла пожежа або стався завал конструкцій будівель, треба миттєво реагувати на таке, бо кожна секунда дуже важлива для збереження життя людей.
Якщо при обстеженні території, яку обстріляли, знаходимо перебиті газові труби, то передаємо цю інформацію до чергової частини. Звідти зв’язуються з аварійною газовою службою з уточненими адресами та ступенями руйнування. Так само це працює і з лініями електропередач. Всі ці комунікації при обстрілах житлових кварталів зазнають значних пошкоджень.
Все ж, завдання номер один при обстеженні території, яка зазнала обстрілу – це знайти всіх людей, виявити поранених, якщо такі є, надати першу допомогу та відвезти до лікарні. Автомобіль, на якому їздять рятувальники мобільно-оперативних груп, думаю, знає кожен мешканець Нікопольського району.
ВИЇЖДЖАЮЧИ НА МІСЦЕ ОБСТРІЛУ, ДУМАЮ, ЩО ЦЯ ЗМІНА МОЖЕ БУТИ ОСТАННЬОЮ
Наскільки морально та важко пропускати через себе людські трагедії?
Важко, звісно важко. Кожен виклик починається із заявки до чергової зміни і ти на ходу одягаєш на себе бронежилет. Тобі кажуть адресу виклику, ти заходиш до Google-карт і розумієш, що це житлові квартали міста або села, і вже думаєш про те, щоб не було жертв. Виїжджаєш з пожежної частини і не знаєш, що зараз на тебе очікує. Може комусь треба надавати допомогу, може хтось під завалами, а когось вбило…
Вже майже третій рік Нікополь живе в умовах постійних обстрілів. Всі співробітники мобільно-оперативних груп бачили різне. Від травмованих дітей і дорослих до загиблих від майже прямих попадань ствольної чи реактивної артилерії. Все це дуже тяжко морально, але ти розумієш, які в тебе завдання і що тобі потрібно робити. Ти не маєш права зволікати ні на мить, постійно треба приймати швидкі рішення, тому що від них залежить життя людей і твоє власне.
Євгеній Пишний з колегами
Я вже збився з рахунку скільки разів співробітники мобільно-оперативних груп і пожежних частин при виїздах на місця прильотів повторно потрапляли під обстріл. Життя людей – найцінніше, що треба зберегти в нашій країні, щоб вона продовжувала існувати.
Ще морально давить те, що ти знаходишся в цьому 24\7. Навіть коли приходиш додому після добового чергування, після тридцяти різних виїздів, чуєш , що росіяни знову обстрілюють місто. Залпи ствольної артилерії та вибухи дронів-камікадзе. Тому це не дає тобі відволіктися від всього пережитого за робочу зміну. Хочеться також відзначити співробітників швидкої допомоги, аварійно-газової служби, енергетиків, загін швидкого реагування «Червоного хреста», комунальні служби Нікопольського району, які так само, як рятувальники та поліція, ризикуючи власним життям, виїжджають на ліквідації наслідків обстрілів. І у словах “ризикуючи власним життям” я хочу донести те, що кожен з названих служб, перебуваючи на місці обстрілу, хоч раз та й задумався про те, що ця зміна може стати для нього останньою.
Євгеній Пишний з колегами
Хочу розповісти одну історію. Колись був обстріл центральної частини міста десь о 3-4 годині ночі, з великою кількістю руйнувань, після якого я особисто виїздив на обстеження і виявив там дуже велику кількість руйнувань, а коли змінився з добового чергування десь о 9 годині ранку і проїжджав неподалік від цього району, то там вже нічого не було. Все було прибрано, побитих вікон немає, вирв від снарядів немає. Начебто туди нічого і не прилітало. Те, наскільки швидко працюють комунальні служби разом з мешканцями міста, прибираючи наслідки прильотів, особисто для мене – фантастика.
Який обстріл був для тебе найстрашніший і чому?
Одного дня, коли я перебував на добовому чергуванні, наша мобільно-оперативна група виїхала після обстрілу в один із, напевно, найобстрілюваніших прибережних районів міста. При обстеженні ми виявили дуже багато руйнувань, прямих попадань у житлові будинки. І саме в цей момент ми з побратимами почули всім знайомий у Нікополі звук виходу снаряду гармати з протилежного берега, а оскільки ми знаходились майже на самому березі, його було дуже добре чути. Розуміючи, що в нас максимум 5-6 секунд, ми встигли забігти за гараж, який був поруч, та почули такий свист, що час зупинився на секунду. Відразу ж був дуже гучний прихід у житловий будинок, який знаходився через дві будівлі від нас.
Хоча й кажуть, що свій снаряд ти не почуєш, цей ми чули та бачили дуже добре. Одразу піднявся великий стовп пилюки з місця, куди він прилетів. Ми з хлопцями добігли до машини та виїхали з місця повторного обстрілу. В цю мить думав лише про те, щоб повторно не прилетіло, бо вдруге б нам так не пощастило. Ніхто не застрахований від цього.
Після того все життя промайнуло перед очима. Виїхали, зупинилися, видихнули і через деякий час знову туди. Коли ти переживаєш таке і все одно їдеш туди допомагати людям – то ти точно вже чогось вартий.
Попадали під обстріли ми неодноразово, але цей, чомусь, залишився в пам`яті. Було вже так багато виїздів, багато руйнувань і я помітив, що кожен наступний сприймається вже як щось буденне, хоча кожен з них абсолютно різний.
Головне знати, що робити в таких випадках. Найперше, треба максимально швидко забігти в якесь укриття або впасти на підлогу, закриваючи шию та голову від ймовірних уламків.
КОЛИ ПІД ОБСТРІЛАМИ ЇДЕШ НА МІСЦЕ ПРИЛЬОТУ І ДОПОМАГАЄШ ЛЮДЯМ, ТО ТИ ТОЧНО ВЖЕ ЧОГОСЬ ВАРТИЙ
Чим ще, окрім фіксації та усунення обстрілів, ти займаєшся?
Ми займаємося й профілактичною роботою з мешканцями Нікопольського району, основну увагу приділяємо дітям. Спільно з освітянами відкрили 24 класи безпеки в районі. У них навчаємо дітлахів основним правилам безпеки, робимо акцент на їх дотриманні при виявленні вибухонебезпечних предметів, доводимо алгоритм дій при виникненні пожежі, вчимо номери телефонів аварійно-рятувальних служб, щоб вони знали куди телефонувати під час різних надзвичайних ситуацій. Проводимо онлайн-уроки з метою навчання школярів правилам безпеки. Задля проведення таких заходів, постійно взаємодіємо з представниками відділу освіти, медичних закладів, організації «Червоного хреста» , Національною поліцією. Постійно проводимо інформаційно-роз`яснювальну роботу серед населення району щодо запобігання виникненню пожеж в екосистемах, правил поведінки під сигнали «Повітряної тривоги» та «Загрози артилерійського обстрілу». Оформляємо матеріали з пожеж, які виникають у районі. Проводимо обстеження закладів освіти, а також рейдові відпрацювання населених пунктів Нікопольського району, щоб запобігти виникненню пожеж в екосистемах спільно зі співробітниками національної поліції.
Якби можна було змінити професію, ти б це зробив?
У світі є багато професій, не пов`язаних з ризиком. Але я вважаю, якщо ти вже обрав її, то треба працювати, досягати в ній нових знань, бути професіоналом. Я обрав нелегку професію, тому, напевно, не зможу змінити її та розпочати все з початку. Всі складнощі чомусь вчать нас і як сказав один поважний чоловік: «Всі професії важливі, але наша – особлива!”.
Про що мріє Євгеній Пишний ?
Мабуть, про те, про що зараз мріють всі – щоб закінчилася війна, сини та батьки повернулися живі та здорові до своїх живих і здорових родин. Мрію про закінчення щоденних обстрілів, про те, як я знову зможу піти просто погуляти з родиною у парк, не слідкуючи за небом і не боячись, що зараз туди може прилетіти. Мрію про щасливе життя без війни. Ну, і щоб путін здох.
Євгеній Пишний та частина від російського снаряду
Поки ми говорили, в Нікополі не вщухали вибухи. Залп за залпом. В той день росіянці випустили по місту майже 20 снарядів і з десяток дронів. Наслідки жахливі. Я попросила хлопців взяти мене з собою на ще один приліт. Але почула відмову. І вдячна їм за це, адже вони знову потрапили під ворожий вогонь.
Можливо, десь у глибині душі я зовсім не так планувала провести свій день з рятувальниками, але я точно знаю, що після нашої Перемоги напишу про них сотню історій, зніму десятки сюжетів.
Нікопольські рятувальники
На жаль, за два з половиною роки постійних обстрілів Нікополя та району наші надзвичайники зазнали й втрат. Росіянці вбили двох молодих хлопців: Нечипоренка Миколу Миколайовича, начальника караулу 44 ДПРЧ 7 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, та Крутіня Максима Олеговича, пожежного-рятувальника 28 ДПРЧ 7 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області. Світла пам'ять та вічна шана за ваш подвиг.
Наостанок хочу привітати хлопців і дівчат, весь особовий склад Нікопольського районного управління ДСНС з їх професійним святом. Бажаю вам не втрачати той запал, з яким кожного дня ви виходите на службу. Міцного здоров'я, родинного затишку та завжди повертатися додому живими та неушкодженими. Дякую вам за вашу роботу! Пишаюся тим, що живу з вами в одному місті, відчуваючи захист і надійність. Зі святом, справжні герої без зброї!
