290 років тому, на річці Підпільній, одній із приток Дніпра на території сучасного Нікопольського району, була розташована Запорозька Січ...В історії України вона відома як – Нова.
Доля Нової Січі – це шлях слави Війська Запорозького Низового і зради та підступності Російської імперії.
Протягом російсько-турецької війни 1768-1774 років запорозькі козаки спільно с російськими військами в боях з турками і татарами, великих і малих, отримали не одну перемогу над ворогом і чимало вдячних відгуків російських генералів.
В попередньому матеріалі ми писали про те, як увічнена в історії села Покровського Нікопольського району доба Нової Січі.
В даному матеріалі розглянемо: які відомі реліквії Нової Січі та які археологічні дослідження її території проводилися.
Чи були археологічні дослідження території Нової Січі?
За часів Російської імперії окремі діячі російської та української культури, історики відвідували Нікопольський край і зокрема село Покровське, але питання про систематичні археологічні дослідження не розглядалися. Хоча мешканці селища Покровського знаходили чимало предметів зброї і побуту Запорозьких козаків на території рідного села.
Лише наприкінці XIX століття Дмитро Яворницький розпочав систематичне дослідження с. Покровського та його пам’яток. Він обстежив запорозький цвинтар та місце залишків земляних укріплень Нової Січі «в виде рвов и высоких, больше двух сажен валов». Дослідник склав опис вищезгаданих укріплень з їх орієнтацією за сторонами світу та їх протяжністю у саженях. Він зазначив: «…многое, разумеется, из того, что сохранилось в целее лет сорок и даже двадцать тому назад, теперь уже разрушено и едва узнаваемо, а многое даже и совсем истреблено».
Перед будівництвом чаши Каховського водосховища археолог Копилов Ф.Б. у 1951 році оглянув козацькі пам’ятки Нікопольського краю. Він відзначив, що залишки валів Нової Січі, які описував Д.І.Яворницький, «…настолько распаханы и снесены во время постройки села Покровского, что проследить их конфигурации нет никакой возможности». «Городище» на правому березі р. Підпільна напроти с. Покровського ще зберігало на 1951 році сліди рову, який сильно «заплив».
Від чотирьох запорозьких могил із хрестами, описаних Д.І.Яворницьким наприкінці ХІХ ст., залишилася одна могила Івана Каписа. Інших пам’яток Нової Січі в селі Покровському Копилов Ф.Б. не виявив.
Автор статі на підставі аналізу картографічних документів Нової Січі, опису села Покровського у працях Скальковського А.О. та топографічних планів сучасного села Покровського виявив наявність залишків запорозького цвинтаря Нової Січі на південній його околиці. Необхідно уточнити, що вищеназваний козацький цвинтар, де були поховані тисячі померлих запорожців протягом 1734 - 1735 роках був доповненим численними похованнями мешканців міста Покровська – села Покровського у останній чверті XVIII-XIX ст. і до 1953 року.
Епізодичними були підводні пошуки, започаткованими науковцями Національного заповідника «Хортиця» у 2003 році та 2005 році, під час яких було виявлено чимало артефактів часів Нової Січі.
Після знищення російськими окупаційними військами Каховської ГЕС і зникнення водосховища перспективним є археологічні розвідки Підпільнянського Кута, де знаходилася Нова Січ. Місце його розташування достовірно відоме і є вже перші знахідки.
Територія села Покровського, незважаючи на негативний антропогенний вплив, зберігає залишки археологічного культурного шару Нової Січі, який підлягає виявленню, збереженню та охороні. Є всі підстави для розгляду органами державної влади України й місцевого самоврядування питання щодо внесення вищеназваного села до проекту «Список історичних населених місць України (сільські поселення)». Але лінія фронту російсько-української війни по Дніпру відносить таку пропозицію на майбутнє.
Які відомі реліквії Нової Січі
Цінним джерелом інформації про пам’ятки і пам’ятні місця запорозького козацтва є музейні предмети козацької доби, які зберігаються в музеях Нікопольського краю, провідним з яких є Нікопольський краєзнавчий музей. З моменту його відкриття співробітниками музею зібрані предмети різних історичних періодів, у т.ч. й часів запорозького козацтва - люльки, сокири, ножі, пістоль, монети, кахлі, якірці, алебарда, казан, шабля, дві срібні чарочки, глечик, баклажка тощо.
У 1925 році Нікопольський музей витончених мистецтв отримав із Нікопольської Свято-Покровської церкви унікальний комплекс культового начиння останньої Січової церкви в кількості 56 одиниць. Їх походження простежується тільки за окремими документами музею та публікаціями, оскільки архів церкви не зберігся.
Усі вищеназвані предмети козацької доби дали можливість дирекції краєзнавчого музею організувати експозиційний зал, присвячений історії запорозького козацтва та Запорозьких Січей.
Найціннішою реліквією Нової Січі є Ікона-ставротека (двобічна) Війська Запорозького Низового з часткою животворного древа Христа господнього, що була виготовлена на його кошти в 1747 році
Ікона-ставротека занесена до Реєстру Державного Музейного фонду України як національна реліквія українського народу та його держави. Аналогів Ікони-Ставротеки у світовому православ’ї до цього часу не виявлено, що дає підставу вважати її унікальною пам’яткою козацької доби України.
Також чудом збереглися інше культове начиння Січової Свято-Покровської церкви – аналой, плащаниця (1756 рік) та інші.
Унікальну історію має вищеназвана церква. Після ліквідації Січі велика п'ятибанева культова споруда, яка була головною духовною святинею запорожців занепала. Для її збереження козаки, які залишилися жити під владою Російської імперії і оселилися у Микитиному Перевозі (у 1780 був перейменований у Нікополь) під впливом повідомлень про переселення чорноморських запорозьких козаків на Кубань вчинили таке.
У Микитиному Перевозі в травні 1775 року на кошти Війська Запорозького Низового була збудована однобанева Свято-Покровська церква. Завдяки коштам її ктиторів братів запорожців Якова та Івана Шиянів був виготовлений унікальний дзвін. І ось на початку 1790-х років нікопольці умовили священників оголосити існуючу нікопольську церкву у руйнівному стані. Церковне керівництво Катеринославської губернії дало дозвіл на будівництво нової п'ятибаневої церкви. Парафіяни зібрали кошти колоди тощо і збудували новий фундамент під січову церкву із села Покровського. Однобаневий храм був проданий у селі Шолохово. У селі Покровському був збудований кам’яний однойменний храм. Так в Нікополі відродили Січову церкву.
Згодом ці дії було виявлено, накладено церковне стягнення – храм рік не працював, але проіснував до 1890 року Під тиском російського духовенства січовий храм був розібраний і замість нього була збудована і відкрита у 1898 році нова церковна будівля. У 1934 році комуністична радянська влада знищила її повністю, використавши її будівельні матеріали під будівництво нової будівлі міськкому парті і міськвиконкому…
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
