В усіх релігіях та культурах людська кров завжди мала сакральне значення. Рідина, яка тече у судинах людини, була і залишається символом життя. Спроби переливання крові іншій людині для порятунку зафіксовані ще на початку XVI століття.
Перше вдале переливання крові безпосередньо від людини до людини здійснив британський акушер-гінеколог Джеймс Бланделл ще у 1818 році. Він зацікавився цим методом, оскільки дуже переймався безпомічністю в боротьбі зі смертельно небезпечними кровотечами у жінок під час пологів. Але лише у XX столітті, після відповідних наукових відкриттів, цей процес став достатньо безпечним і набув масового характеру.
Здача донорської крові стала символом благородства і порятунку. Донорська кров була і залишається одним з головних елементів безпеки у системі охорони здоров’я. Вона необхідна породіллям, у яких виникають масові кровотечі, онкохворим пацієнтам, які потребують регулярного переливання крові; з неї виробляють життєво важливі препарати. І, що найголовніше, в умовах повномасштабної війни саме донорська кров стає одним із засобів порятунку наших поранених воїнів.
Про специфіку донорства і використання донорської крові редакції Нікополь.City розповів заступник генерального директора комунального підприємства «Дніпропетровська обласна станція переливання крові» Едуард Васильович Ковтун.
О.Л.: Едуарде Васильовичу, попри розвиток науки і технологій донорська кров і на сьогодні є незамінною для порятунку життя у будь-яких ситуаціях. Можете розповісти нашим читачам, як саме використовується донорська кров і чому так необхідно мати її запаси?
Е.К.: Дійсно, незважаючи на весь технічний та науковий прогрес, повноцінного замінника людської крові на сьогодні немає в жодній країні світу. Ті замінники, які використовують в наш час, можуть замінити донорську кров максимум на 10%. Тому при інтенсивних кровотечах, особливо у військовий час, донорська кров є незамінною. Ось чому в регіонах, де наявний фактор підвищеного травматизму, де тривають бойові дії, можуть бути екологічні або інші катастрофи – вибухи на кисневих станціях, витоки хлору та інших небезпечних речовин тощо, її запаси просто необхідні. Особливо важливою є плазма, яка отримується з донорської крові і у якій наявні 13 незамінних факторів згортання. Її замінити неможливо нічим. Якщо для підтримки газової функції крові можна, скажімо, використати замінники, то для припинення кровотечі, особливо інтенсивної, використовується тільки плазма. Тому в усіх великих містах і регіонах у всіх службах повинен бути постійний не знижувальний екстрений запас компонентів крові, в першу чергу, свіжозамороженої плазми.
О.Л.: На які компоненти ділиться кров, яку здають донори? Чи однаково вони корисні для переливання?
Е.К.: Під час забору крові на станції ми зазвичай беремо у людини цільну кров. Потім вона перероблюється на окремі компоненти. Ділиться на еритроцити – червоні кров’яні тільця, які відповідають за перенесення кисню, та плазму – її відразу заморожують і зберігають за температури -40 градусів. Для безпеки остання 6 місяців лежить на карантині, адже у донора може бути інкубаційний період якоїсь хвороби – в першу чергу, ВІЛ і гепатиту С. Також з крові ми беремо так званий «фактор 8», або, як його правильно називають, «антигемофільний гамаглобулін» – кріопреципітат. В Дніпрі та на обласних станціях також виробляють тромбоцити – тромбоцитоферез. Це дуже важливий і дорогий препарат, його видають саме для зупинки інтенсивних кровотеч.
О.Л.: Чи змінилася кількість донорів у Нікополі з початком повномасштабної війни?
Е.К.: Якщо в Нікополі у 80-90 роках було 150 тисяч жителів, то після 2014-го року населення почало зменшуватися. З початком активної фази кількість безпосередньо нікопольців просіла ще більше. Зараз населення міста дещо збільшилося за рахунок внутрішньо переміщених осіб. Але, звісно, що за таких несприятливих умов донорів стало значно менше. Якщо на початку АТО в 2014 році їх кількість збільшилася, то в 2020-2021-му роках донорів стало менше. Але з початком повномасштабного вторгнення кількість донорів знову зросла за рахунок активності і громадської позиції людей. Тож нам вдалося вийти на довоєнний рівень, який був у нас, скажімо, в 2018-2017-х роках.
Важливо, що зріс саме відсоток донорів, що говорить про усвідомлення людей важливості здачі крові. Наприклад, раніше на тисячу жителів за статистикою кров здавали десь 20 осіб. Зараз за тієї ж кількості населення кількість донорів у нас збільшилася рази в три. З початком повномасштабної війни люди відчули свою відповідальність, проявилася їхня громадська активність. Але не можна сказати, що донорів дуже багато і вони є зайвими. Зараз у питанні заготовки запасів донорської крові ми реалізовуємо принцип «розумної достатності».
Для кожного регіону вони залежать від кількості жителів та специфіки. Скажімо, для району, в якому розміщені великі промислові підприємства – такий як наш, необхідно мати запас, який вимірюється десятками літрів, до сотні. Так, якщо для Нікополя умовно потрібно мати запас в 50 літрів, то для Дніпра не менш ніж 100 чи навіть 300 літрів.
Не будемо забувати і про такий негативний момент: ще до війни в Україні суттєво зменшилася кількість закладів, які займались заготівлею крові. Сьогодні в Дніпропетровській області залишилася одна станція та три структурних підрозділи: Нікополь, Кривий Ріг та Кам’янське.
О.Л.: Давайте перейдемо до практичних моментів, які пояснять читачам важливість вашої роботи. Скажіть, скільки крові необхідно для порятунку пораненого воїна чи породіллі, у якої виникла небезпечна кровотеча рід час пологів?
Е.К.: Для породіллі, у якої виникла кровотеча, в середньому лікарі беруть близько одного літру плазми і грамів 500-700 еритроцитів. Якщо перевести цифри в донації, то для виробництва літру плазми потрібно 3 донори. Загалом для порятунку жінки, яка отримала серйозну кровотечу під час пологів, зазвичай необхідно 7 донорів.
Для порятунку, скажімо, пораненого воїна може знадобитися від 5 до 25 донорів! Все залежить від виду поранення. При артеріальній кровотечі воїн може за 10-15 хвилин втратити від 30 до 80 відсотків своєї крові, а це від 3-х до 5-ти літрів. А принцип для зупинки та відновлення складає 1 до 2. Тобто, якщо людина втратила 3 літри крові, то їй потрібно перелити 6 літрів.
Так при ураженні великих судин може здійснюватися переливання відразу кількох компонентів крові. Це еритроцити, свіжозаморожена плазма, та «кріопреципітат». Для пораненого бійця, особливо при множинних травмах, ураженнях кінцівок тощо, іноді буває необхідно по 10 доз еритроцитів, плазми і кріопреципітату. А якщо внаслідок поранення у воїна виникли проблеми зі згортанням крові, то кріопреципітату може знадобитися навіть не десять, і не двадцять доз. Я знаю випадки у лікарні ім. Мечникова, коли для порятунку бійця брали 30, і навіть 50 доз такого компоненту.
Загалом за статистикою на одного тяжкопораненого воїна необхідно від 10 до 50 доз компонентів крові. Якщо лікування потребує часу, то ця цифра також зростає. Тобто, для стабілізації стану бійця йому в перший день можуть влити 30-40 доз, наступного дня – ще десять. Потім ще і так далі. Загалом навіть в мирний час були випадки, коли на одного хворого ми видавали по 50-70 і навіть більше доз. Тож жодна здача донорської крові ніколи не буває зайвою.
О.Л.: Скільки людей в Нікополі мають звання Почесний донор?
Е.К.: Це звання присвоюють після того, як людина здала повну дозу крові – по 450 мілілітрів 40 разів, тобто 16 літрів крові. Також його можуть отримати люди, які здають виключно плазму, але тут критерій складає 60 плазмодач по 800 мл або сумарно 48 літрів.
Раніше в Нікополі проживали близько 800 Почесних донорів. Звісно, що після початку активної фази військових дій чимало людей виїхало з міста. Крім того, донори також старіють і за медичними показниками у певний момент вже не можуть робити донації.
Так раніше, ми брали кров у людей віком від 18 до 60 років. Тобто, якщо донору виповнювалося скажімо 62-63 роки, то ми не мали можливості запросити його на кровоздачу. Але вийшов новий закон, який дозволяє в певних випадках, якщо людина здає кров регулярно, не має медичних протипоказань, здавати кров і після 60-ти років.
Можу сказати, що у Нікополі кількість почесних донорів тримається на тому ж рівні, це близько 800 осіб. Також у місті є троє Заслужених Донорів України, які здавали кров більше 100 разів. Це Сергій Дятлов, Вадим Пісклов та Ігор Палець.
Вадим Пісклов - Заслужений донор УкраїниФото: Фейсбук
О.Л.: Які переваги надає сьогодні донорство людині, окрім морального задоволення, що її кров може врятувати чиєсь життя?
Е.К.: Щодо економічних переваг та пільг для донорів, то, на жаль, зараз їх фактично не залишилося. Єдине, що є – це 10% надбавка від прожиткового мінімуму до пенсії при досягненні пенсійного віку. І то за останнім законом, який був прийнятий ще до війни, у 2021 році, вже з 2025-го року і ця пільга буде скасована.
Вважаю, що політика держави у цьому питанні не зовсім продумана. В тій же Європі, наприклад країнах Балтії попри номінально безкоштовне донорство, людей, що здають кров, так чи інакше стимулюють.
В Україні ж після підписання закону у 2021-му році для донорів все змінилося далеко не на краще. На жаль, навіть прибрали норму щодо додаткового дня до відпустки залежно від бажання донора. Крім того, сума талону на харчування, яке ми продовжуємо видавати донорам, зменшилася до 45 гривень. Що таке 45 гривень компенсації на обід – питання риторичне. Для порівняння окремі комерційні структури в тому ж Дніпрі платили донорам плазми 350 грн, декілька років тому оплату підвищили до 550 грн, а цьогоріч ця сума склала 655 грн за повну дозу плазми.
Тож чи не єдиним фактором, який стимулює наших донорів, є моральна відповідальність. Бо ті, хто все ж приїжджають здавати кров, реально рятують чиїсь життя. І слава Богу, що наші люди ще не втратили своє благородство, почуття відповідальності й патріотизму.
Можу зазначити, що ми домовилися з районною військовою адміністрацією, і завдяки співробітництву з фондом Уорена Баффета його представник Михайло Мавродій привозить нам гуманітарні набори, які ми видаємо людям-донорам. Це дозволяє нам хоч якось підтримати їх економічно. Міська влада також пішла нам на зустріч: організувала техніку для підвозу та людей для та розвантаження питної води, а також гуманітарних наборів від ООН, які отримують донори. Радує, що керівництво міської та районної адміністрації розуміє важливість цієї роботи.
Адже, коли зупинилися великі підприємства регіону, то донорів значно поменшало. Бували дні, коли на станцію приходило менше 10 донорів. Але водночас чимало підприємств та організацій все ж організовують своїх співробітників для масової здачі донорської крові. До зупинки найбільше всього донорів давав НЗФ, а зараз це «Нікотьюб» та Покровський ГЗК.
В цілому, якщо наші донори продовжать здавати кров хоча б 2-3 рази на рік, то ми в цілому зможемо перекривати потреби збору крові.
О.Л.: Існує чимало стереотипів та міфів стосовно донорства. Назвіть, будь ласка, найбільш відомі саме вам.
Е.К.: Багато людей, особливо з категорії тих, хто ніколи не був донором, вважають себе «експертами в усіх галузях», люблять розповсюджувати такий міф: мовляв, «будете здавати кров більше, ніж один раз в рік-два, втягнетеся і станете наркоманами і будете здавати кожні 2 місяці, потім вас будуть мучити головні болі». Як медик можу заявити, що все це маячня.
Якщо людина веде здоровий спосіб життя, не зловживає алкоголем, палінням, то вона не стає ніяким «доноровим наркоманом». Досвідчені донори знають ті процедури, які потрібно робити для безпечного здавання крові. В Ізраїлі та США проводили дослідження, які підтвердили, що у донорів менший ризик розвитку атеросклерозу, що процент інфарктів, тромбозів та інших захворювань у них на 15% менший, за рахунок саме регулярного відновлення крові, того факту, що у донорів вона є більш «рідкою». Кров омолоджується, організм позбавляється від багатьох шкідливих речовин, які за життя так чи інакше накопичуються в організмі й самі по собі нікуди подітися не можуть.
О.Л.: Які є рекомендації перед здачею крові? Які моменти слід обов’язково враховувати, готуючись до донації? Адже багато хто вважає, що не може бути донором. Наприклад, люди, які перехворіли на гепатит А?
Е.К.: Так, існують певні правила та рекомендації для усіх донорів. В першу чергу, людина повинна відпочити, адже в неї забирають майже десяту частину крові. В середньому в організмі людини знаходиться 5-6 літрів крові, а під час донорства ми сумарно забираємо приблизно 480 грамів. Тому не рекомендовано здавати кров після нічної зміни, важкої фізичної праці. Донору треба виспатися, ввечері нормально повечеряти, вранці – поснідати. Не можна йти здавати кров натщесерце. Під час вечері не можна споживати смажені, копчені та гострі страви. Якщо донор поїв млинці з маслом, то на час кровоздачі це вже не кров, а смалець. Так само категорично не можна перед донацією їсти насіння.
Можна вживати нежирне м’ясо: риба, птиця і, каші. Бажано, щоб останні були приготовані не на маслі. Не можна напередодні донації їсти все жирне і недієтичне. Вранці слід обов’язково випити якомога більше чаю – мінімум 500-700 мілілітрів. Рідина розбавляє кров, і тому людина легше здає її і загалом переносить цей процес. Коли донор перед кровоздачею, так би мовити, «наводнився», це дуже полегшує процес. Адже рідина практично відразу переходить у плазму, яка найбільше потрібна нам, оскільки має кровоспинну функцію. Якщо у людини кров достатньо рідка, то вона здає кров приблизно за 5-7 хвилин. Якщо донація триває більше 10 хвилин, таку кров ми вже не можемо використовувати для переливання. Це свого роду сигнал, що у людини є проблеми зі станом її крові та взагалі здоров’ям.
Ще важливий момент – за 48 годин до донації не можна вживати будь-які медикаменти, навіть якщо це просто вітамінні комплекси або біодобавки. Краще припинити в цей момент прийом будь-яких препаратів.
Що стосується людей, які перехворіли на гепатит типу А (так звана жовтуха або хвороба Боткіна - авт). Раніше це входило до списку протипоказань. Зараз гепатит А не є протипоказанням для кроводачі, оскільки це не вірусне захворювання. Так звана «жовтуха» є просто розладом, який йде з отруєнням організму. Раніше до таких людей несправедливо ставилися упереджено, ледве як не до як прокажених. Ніяких вірусів чи антитіл після хвороби Боткіна у людини не залишається. Сьогодні за новим законодавством вони також можуть бути донорами крові.
За кордоном тим, хто перехворів на гепатит А, дозволяється здавати кров вже через 2 роки. Ми рекомендуємо в наших умовах робити це хоча б через 3-5 років для повної гарантії. Тож фраза «я в дитинстві перехворів Боткіна» не може бути аргументом не здавати кров для того ж 40-річного чоловіка. Здавай на здоров’я і не хвилюйся.
Нові Заслужені донори Дніпропетровської областіФото: Фейсбук
О.Л.: Та все ж які є протипоказання щодо донорства?
Е.К.: Протипоказання діляться на тимчасові та постійні. До останніх належать, в першу чергу, вірусні захворювання, такі як гепатит В, С, ВІЛ-СНІД. Також не бажано здавати кров тим людям, у яких відсутній якийсь орган, або була важка травма. Щодо туберкульозу, то за європейським законодавством таким людям можна здавати кров. Це саме стосується й такого захворювання як сифіліс, після одужання та зняття з обліку, кров такій людині там дозволяється здавати через 2 роки. Але в наших умовах ми все ж зазвичай не рекомендуємо їм ставати донорами для їхньої ж безпеки. Не можна здавати кров людям з онкозахворюваннями.
Якщо людина приїхала з Африки або інших регіонів, де є ендемічні райони поширення тієї ж малярії, ми теж обмежуємо для неї донорство на певний час, просимо почекати хоча б кілька років, аби переконатися, що вона не є носієм цієї хвороби.
Є тимчасові протипоказання. Наприклад, після народження дитини жінка може здавати кров не раніше, ніж через рік. Так само після закінчення грудного вигодовування або аборту повинно пройти не менше 6 місяців. Також півроку обмежень на донорство є у випадку, якщо людина зробила пірсинг або татуювання.
Обмеження можуть бути і для тих донорів, які перенесли певні захворювання, наприклад, пневмонію. В таких випадках ми теж просимо потенційного донора почекати мінімум 3 місяці для того, щоб його організм був готовий до кроводачі. Так само, якщо людині вирвали зуб, або після щеплення є на певний час обмеження для донорства крові. Після вживання алкоголю також повинно пройти мінімум 3-5 днів до здачі крові. Так само жінкам зі зрозумілих причин не можна бути донорами під час менструації.
О.Л.: Як людський організм відновлюється після кровоздачі? Наскільки швидкий цей процес? Що треба робити чи не робити в цей період?
Е.К.: Після плазмоферезу, коли відбирається лише рідка частина крові, відновлення триває приблизно три доби. Але це за умов, що людина починає в ці дні пити мінімум на літр рідини більше. За кордоном плазму дозволяють здавати фактично раз на 7 днів. У нас такої практики немає. Але здавати плазму можна з інтервалом не менш ніж 14 днів.
Коли донор здає кров повністю – еритроцити і плазму, ми дозволяємо робити це раз на 60 діб. Але сам процес відновлення кліткового складу крові проходить за 45 днів. Еритроцитам для повного відтворення потрібно 45 діб, лейкоцити відновлюються протягом 7-15 діб.
Відразу після кровоздачі не потрібно займатися інтенсивною фізичною працею, обережним потрібно бути й під час управління транспортом, адже все таки півлітра крові можуть тимчасово вплинути на самопочуття і реакцію. Особливо в спеку. Взагалі в перший день після донації краще дати собі відпочити, прийти додому, добре поїсти, випити більше чаю, соку чи компоту, щоб нормалізувати обсяг крові.
Протягом 2-3 годин рекомендовано не підіймати нічого важкого. Утриматися від інтенсивних фізичних навантажень хоча б на 12 годин. Не рекомендовано перші 12 годин після здачі крові вживати алкоголь, особливо міцний. Водночас, червоне сухе вино для стимуляції відновлення еритроцитів, в розумних обсягах, пити можна. Але, звісно, краще віддати перевагу домашньому натуральному вину.
Якщо підсумувати правила відновлення після кровоздачі, то тут все просто: відпочинок, калорійна їжа, прийом води і соків.
О.Л.: Едуарде Васильовичу, Ви самі розповіли який нелегкий період переживає загалом система донорства, як людям стало важче в цьому питанні. Та все ж на Вашу думку, чому важливо продовжувати здавати кров саме зараз?
Е.К.: Тому що люди не стали менше хворіти. Деякі захворювання навпаки зросли. На фоні цього всього хронічного стресу у людей спостерігається важчий перебіг деяких захворювань. Наприклад, якщо раніше для лікування певних ситуацій пацієнтам потрібно було видати, скажімо, 3 дози крові чи її компонентів, то зараз кількість збільшилася до 5-7.
Кількість пологів у місті зменшилася, але все ж наш пологовий будинок приймає жінок і при пологах бувають різні ситуації, які потребують наявності достатнього резерву крові.
Але найважливіше те, що сьогодні необхідно здавати кров для наших поранених бійців. Тому зараз вона потрібна як ніколи.
Не будемо забувати, що ми мусимо приходити на допомогу іншим районам і регіонам країни. Наприклад, Херсонській області, де станція кровоздачі була під окупацією. Через окупацію значної частини Запорізької області дефіцит виник і в місті Запоріжжя. Коли під обстріл з великою кількістю жертв потрапляє той же Харків або Дніпро теж необхідні великі об’єми донорської крові. Тож фактично наш регіон допомагає відразу 4 областям: Запорізькій, Херсонській, Донецькій та Луганській, в яких власні станції не в змозі забезпечити свої регіони достатньою кількістю компонентів крові.
Не надана допомога в перші хвилини може мати критичні наслідки. Якщо у мирний час людині в якості тимчасового заходу ще можна перелити кровозамінник, навіть просто фізрозчин, то пораненим бійцям в екстрених ситуаціях обов’язково потрібне переливання крові чи її компонентів.
О.Л.: Що Ви можете побажати усім донорам регіону, як діючим, так і потенційним?
Е.К.: Від себе особисто і колективу станції хочу ще раз висловити вдячність за те, що вони в такий тяжкий час, попри всі ризики та виклики війни, продовжують здавати кров. Часто від них можна почути запитання: «Якщо ми не допоможемо нашим захисникам, то, хто це зробить?». Це процес людської взаємовиручки. Сьогодні ти можеш здати кров, яка врятує людину, діти якої потім врятують твоїх дітей або навіть твоїх онуків. Ніколи не знаєш, коли кров врятує чиєсь життя. Тому я дякую усім донорам, щиро зичу їм здоров’я і бажаю й надалі впевнено йти цим благородним шляхом.
Що було раніше?
Раніше ми писали про роботу Валентини Грицуняк, нікопольської акушерки із понад 40-річним досвідом роботи в пологовому будинку прифронтового Нікополя.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
Там ми розповідаємо, чим живе Нікополь та район!
