Більше 10 років нікопольська підприємиця Юлія Ткаченко разом з чоловіком Олександром Пилипенком мають власний бізнес у сфері торгівлі. Головним в ньому Юлія називає чоловіка, але й сама теж займається розвитком сімейної справи. Наприклад – працює реалізатором.
Навіть після повномасштабного вторгнення підприємці продовжують діяльність: продають у прифронтовому Нікополі овочі та фрукти, копчену ковбасу та м’ясо, рибу та соління.
Ми провели з Юлією Ткаченко час на її робочому місці. Поговорили про роботу в умовах війни, про купівельну спроможність нікопольців, та дізналися цікаві факти зі сфери торгівлі овочами, з якими вона особисто стикалася.
11 робочих годин
Наразі підприємиця орендує місце під торгівлю. В картонних та пластикових ящиках – яблука, морква, картопля, капуста, цибуля – майже кожен з них заповнений під самий верх.
В кожному ящику імпровізований цінник: яблука «Голді – 25 грн», цибуля та буряк по 16 гривень, картопля «Слов’янка» – смажити і варити – 25 грн».
Пані Юлія розповідає, що її робочий день починається о 8 годині ранку. Це може бути або викладення товару, або виїзд за ним.
«Працюю одинадцять робочих годин. До сьомої вечора», – додає пані Юлія.
Окрім організаційних питань, закупівлі, доставки, потрібно й стежити за купівельною спроможністю мешканців, щоб розуміти – чого потрібно більше, що наразі актуальніше для людей.
«Зміна товару йде за планом, по сезону. Ти сам це все аналізуєш: що людям потрібно, що має попит. Потім або додаєш, або прибираєш цю позицію», – уточнює пані Юлія.
В основному беруть картоплю
В перші місяці повномасштабного вторгнення підприємиця стикнулася з тим, що було важко дістати продукти на реалізацію: все коштувало дорого. Проте з часом, ситуація вирівнялася.
Але купівельна спроможність, за спостереженнями Юлії Ткаченко, так і залишилася мінімальною, тобто й такою, якою була до війни.
«Ті, хто міг, брали як і завжди. Так само і зараз. Хто не може, бере на 3 гривні, на 5 на 10. Хто може – на кілька сотень», – роз’яснює підприємиця. – В основному беруть картоплю, соління. Хто може – інші продукти, трошки дорожчі».
Але доводиться не лише продавати. Бути реалізатором – це не просто продати щось, це обов’язкова комунікація. Як би не хотів, а поговорити з покупцем про якісь події чи обставини, чи обмовитися кількома фразами все одно доводиться. Адже впродовж дня, за підрахунками пані Юлії бувало і до сотні людей!
«Я знаю практично всі проблеми покупців. Вони діляться зі мною. Тому ми говоримо з ними не тільки про поточні події, а й про їх життя тут».
Хоча, інколи бувають нестандартні випадки. От як такі, свідками яких ми стали особисто. Під час нашого діалогу до намету зайшов літній чоловік. Він попросив допомогти йому видалити повідомлення з телефону:
– А ви можете почистити…, – говорить чоловік.
– Що прибрати…?, – перепитала Юлія.
– Ну прибрати ці…смс-ки…заповнився телефон, – пояснює чоловік.
Пані Юля взяла телефон і допомогла пенсіонеру «розвантажити» телефон від зайвих повідомлень. Потім дідусь купив у неї яблук на 20 грн.
Сезонність – показник активності покупця
На купівельну спроможність на думку пані Юлії впливають три фактори: сезонність, день, коли люди отримують зарплатню чи виплати і… погода!
Тобто, підприємиця вже розуміє, коли зростатиме активність покупців: більше людей в п’ятницю чи суботу, в зарплатні дні, дні отримання виплат на ВПО чи дитячих.
Щодо сезонності, то найскладніші для реалізації товару – зима і весна. Літо – найкращий період.
«Людей буває більше… Займаються консервуванням, як би там не було. Тобто… ідуть огірки, помідори…кавун…взимку це все іде в їжу», – додає пані Юлія. – Буває в гарну погоду людей немає, а в погану – йде торгівля. Колись приїхали покупці, кажуть: ми до вас з Новопавлівки. У вас така картопля гарна!».
І до речі, про картоплю.
З власного досвіду підприємиця ділиться – є клієнти, які просять розрізати картоплю, щоб дізнатися скільки в ній крохмалю.
«Пробують на смак та вирішують – це менш крохмальна, а ця більше! А нещодавно дізналася, що є сорти з низьким вмістом крохмалю, такі що підходять для людей з діабетом. Вік живи – вік вчися!», – наголошує підприємиця та резюмує, що м’ясо та овочі перевіряє не лише лабораторія, а й самі клієнти. А вона, в свою чергу, ділиться з ними процесом того ж приготування ковбаси.
«Я показую відео чи фото. Щоб вони бачили, де робилося, як прокопчувалося. Взагалі, у мене одні й ті самі клієнти. Вони вже як друзі», – говорить пані Юлія, підкреслюючи довіру деяких покупців до продукції.
Говорячи про виклики для підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі овочами, авжеж, ми пригадуємо підрив Каховської ГЕС та те, як доводилося реагувати на ситуацію.
«Було складно з картоплею... На сезонні овочі – помідори та огірки ціна була вищою…Але ми все одно привозили», – пригадує Юлія Ткаченко.
Працювати в Нікополі важко морально
Закінчується робочий день нікопольської підприємиці тим, що доводиться визначатися, які продукти прибирати в першу чергу. Тобто, орієнтуватися по погоді.
«Ми все це накриваємо, а потім приходить охорона», – уточнює пані Юлія.
Мабуть, одне з наступних наших питань до Юлії Ткаченко було не оригінальним, але відповіді на питання такого формату завжди отримуємо персоніфіковані. У кожного з героїв наших матеріалів свій досвід життя та роботи у прифронтовому Нікополі. Тож, питаємо, чи складно працювати в зоні активних бойових дій.
«Важко морально. Є люди, які вже звикли – не реагують. Але все одно страшно…З постачанням проблем немає, можна все дістати. Єдине, якщо їдуть здалеку і везуть якийсь товар, не завжди у них вдається привезти його вчасно. Щось може трапитися в дорозі. І ти за це переживаєш», – говорить пані Юлія.
– Чи важливі малі підприємці наразі для міста?, – питаємо наостанок.
– Авжеж. Всі потрібні і всі важливі, – стверджувально говорить пані Юлія.
І ми погоджуємося з цим. Кожен підприємець, який нині залишається працювати у Нікополі – це важлива ланка не лише в економіці міста, а й складова того явища, яке ми вже другий рік називаємо – незламністю Нікополя.
Що було раніше?
Раніше ми розповідали про один день роботи благодійного фонду «Дітям Нікополя».
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
Там ми розповідаємо, чим живе Нікополь та район!
