Калнишевського, Яворницького, Боплана: у Нікополі розпочали громадські обговорення нових назв вулиць

Іжевськ належить до числа найбільших, промислових, торгових, культурних і освітніх центрів росії.

Пропаганда комуністичної ідеї про дружбу народів та міст СРСР.

Місто Острог відоме за Іпатіївським літописом з 1100 року.

З 1199 року Острог – частина Галицько-Волинського князівства, з ХІV ст. у складі володінь князів Острозьких. У 1508 році князь Костянтин Острозький розгромив вщент велике татарське військо, врятував багато полонених християн.

У ХVI-ХVII ст. Острог за підтримки князів Острозьких став значним торгово-ремісничим центром, отримав магдебурзьке право у 1585 році. У 1576 році. князь Василь Острозький заснував Острозьку Академію, де працювали видатні діячі української православної культури – Г.Смотрицький, Й.Борецький, Д.Наливайко та інші.

Тут навчався Петро Конашевич-Сагайдачний майбутній Гетьман Війська Запорозького.

В Острозі були засновані друкарня, де Іван Федоров видав Буквар, в 1581 році «Острозьку Біблію» давньоукраїнською мовою», неперевершений шедевр друкарського і графічного мистецтва, яка є видатною національною пам’яткою української культури.

12 квітня 1961 року у космос вперше злетіла людина. Це був громадянин Радянського Союзу Юрій Олексійович Гагарін.

Народився в Смоленській області.

Був депутатом Верховної ради СРСР 6 і 7 скликання.

Урна з прахом похована в некрополі біля Кремлівської стіни.

Про те, як у Нікополі відбувалося обговорення перейменування вулиці Гагаріна можете дізнатися тут.

Зазначимо, що вулиці на честь Гагаріна в Україні увійшли до топ-10 найбільш вживаних в Україні «російських» топонімів.

Вони рекомендовані до перейменування в першу чергу Експертною радою Міністерства культури та інформаційної політики України.

Петро Іванович Калнишевський уродженець села Пустовійтівка Костянтинівської сотні Лубенського полку Війська Запорозького городового.

Визначний український державний, культурний та релігійний діяч, останній кошовий отаман Війська Запорозького Низового (1762, 1765-1775 рр.).

З юних років перебував на Запорозькій Січі. Обирався на козацьких радах Війська Запорозького військовим суддею, військовим осавулом, кошовим отаманом.

Учасник російсько-турецької війни 1768-1774 роках на боці Російської імперії, за що було присвоєно звання генерал-поручик та нагороджений орденом Святого Андрія Первозванного. В останні роки існування Нової Січі П.І.Калнишевський доклав багато зусиль по освоєнні Вольностей (земель) Війська Запорозького Низового шляхом заснування зимівників-хуторів, слобод тощо.

За сприяння Калнишевського були збудовані православні храми Святої Трійці у селі Пустовійтівка, Святої Покрови Божої Матері у місті Ромни, Свято-Миколаївський у місті Сміла, Святої Покрови Божої Матері у містечку Микитин Перевіз.

За його підтримки було придбано багато культової літератури та начиння.

Усов Віктор Михайлович – начальник 3-ї прикордонної застави 86-го Серпневого прикордонного загону Білоруського прикордонного округу військ Народного Комісаріату Внутрішніх Справ (НКВС) СРСР, лейтенант.

Уродженець міста Нікополь.

Ім'я Усова широко використовується як символ мілітарної слави Радянського союзу в рф та, для патріотичного виховання молоді в Республіці Білорусь.

Більше про процес перейменування тут.

Дмитро Яворницький – уроженець Харківської губернії, випускник історико-філологічного факультету Харківського університету, видатний український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, музеєзнавець, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка Т.Г., академік Всеукраїнської Академії наук УРСР. Один із фундаторів обласного краєзнавчого музею. Ім. О.М.Поля, який на сьогодні є Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І.Яворницького.

Автор понад 1500 наукових праць, у т.ч. фундаментальної трьохтомної наукової праці «История запорожских казаков», двохтомної – «Запорожье в остатках старины и преданиях народа», «Дніпрові пороги», збірок документів з історії запорозьких козаків, тощо.

Починаючи з 1882 року до 1930 року Яворницький здійснював численні науково-пошукові експедиції по історичним місцям Запорожжя, особливо містечко Нікополь, село Капулівка, село Покровське, острів Томаківка, острів Хортиця тощо, звідки привозив багато історичних артефактів у Катеринославський музей.

Здійснював археологічні дослідження на місцях Запорозьких Січей на території Нікопольського краю.

Більше про Дмитра Яворницького тут.

Вулиця назва на честь міста однієї з республік, як пропаганда комуністичної ідеї про дружбу народів СРСР.

Білорусь - «Союзна держава» з росією.

Самопроголошений президень Білорусі олександр лукашенко втягнув свою державу у війну проти України, перетворивши на плацдарм для збройних сил російської федерації.

З першого дня війни з території РБ на українські міста і села летять ракети.

Гійом Левассер де Боплан військовий інженер-фортифікатор, картограф, архітектор, письменник.

Уроженець міста Дьєпп (Франція). У 1630—1647 рр. знаходився на службі у польських королевських військах. Автор багатьох карт України у т.ч. Генеральної карти України та Запорожжя.

На останній він показав вперше у Європейській картографії урочище Микитин Ріг – на сьогодні територія центральної і південної частини м.Нікополя. Завдяки картам Боплана у Європі утвердилась назва Україна.

Боплан керував будівництвом фортеці Кодак, замку у Підгірцях, які є пам’ятками культурної спадщини України, засновував близько 50 поселень тощо.

У Європейських країнах у третій чверті ХVІІ ст. стала дуже популярною його наукова праця «Опис України», про український народ та його традиції, які мали кілька видань, були перекладені англійською, німецькою, польською, російською мовами.

Вулиці імені Г.Л. де Боплана є в кількох населених пунктах України.

Багратіон (Петро) - російський генерал. Герой франко-російської війни 1812 року.

Мстислав Великий, він же Мстислав (Гаральд), хрещений ім’ям Федір - старший син Великого Київського Князя Володимира Мономаха та доньки останнього англосаксонського короля Гаральда – королевни Гіди.

У 1088-1094 роках, 1096-1117 роках за указом батька - Новгородський князь. Брав чільну участь у походах проти половців – 1107 рік, 1111 рік, племен чуді у 1113 році. і 1116 році, Князь Білгородський-Київський у 1117 р. – 1125 р.

По смерті батька Великий Князь Київський у 1125-1132 роках і був останнім єдиновладним правителем Великого Князівства Київського – Руської держави – найбільшої держави Східної Європи.

Здійснював військові походи проти литовців, половців тощо. Підтримував династичні зв’язки з королями Норвегії, Данії, Угорщини, Візантійськими імператорами.

Після смерті Князя Мстислава Великого єдина монархія Рюриковичів розділилась фактично на окремі князівства, які ворогували між собою за великий Київський престол.