Вже місяць місцеві депутати, представники виконавчого комітету, краєзнавці, філологи та громадські діячі працюють над переліком вулиць Нікополя, які підлягатимуть дерусифікації. У минулий вівторок на засіданні робочої групи розглядалися назви вулиць, які потребували окремого обговорення. Серед них вулиця Гагаріна.
Журналісти Сіті також були присутні. Традиційно, друкуємо першу частину стенограми засідання в частині дискусії довкола вулиці, названої на честь радянського космонавта.
Голова робочої групи Ірина Харченко винесла на обговорення вулицю Гагаріна. Слово узяв нікопольський історик Мирослав Жуковський: «Коли виникало питання щодо доопрацювання вулиць, потрібно було підібрати відповідний науковий матеріал. Науковий матеріал це ж не те, що - засунув руку і зібрав до купи. Тому, авжеж, енциклопедії в першу чергу. Але ж ще є Закони України, які прийняті були. Де чітко написано про те, щоб їх дотримуватися. От, Гагарін Юрій Олексійович. Відома людина у світі, так? Так. Є питання? Немає. На честь його була перейменована вулиця Нікополя. Це було в 1968 році, коли він загинув. Якщо читати його офіційну біографію, то згідно з Законодавством України члени вищих органів влади СРСР і КПРС не можуть бути об’єктами топоніміки. Він був депутатом Верховної ради СРСР 6 і 7 скликання. Все».
- Він підпадає під Закон про декомунізацію?, – перепитала голова робочої групи Ірина Харченко.
- Підпадає, – відповів краєзнавець.
- А чи був він членом центрального комітету партії?, – перепитав член робочої групи, журналіст Едуард Фатєєв.
- Він був членом ЦК ВЛКСМ, – відповів Жуковський.
- Мирослав Петрович, а ви були членом ЦК ВЛКСМ?, – поцікавився депутат від партії «Громадська сила» Юрій Мацко.
- Був, а як же, – додала Ірина Харченко.
- Був. Але в ЦК не потрапив, – відповів історик.
- Давайте з себе починати, – прокоментував Юрій Мацко.
- Я ж не був депутатом Верховної Ради СРСР, – зазначив Мирослав Жуковський.
- Дозвольте, – узяв слово громадський діяч Дмитро Осика. – Я вже не в перше кажу і треба повторитися, що через Гагаріна, космонавта – цим іменем москалі пишаються і самоідентифікують себе, як нація у світі, ця орда. Це один із видів інформаційної зброї в тому числі. І справа не про заслуги цього космонавта, а річ у тому, яку роль він сьогодні грає для москалів в усьому світі. Це по-перше. По-друге, я не зовсім розумію принципи роботи і навіщо наша робоча група потрібна, тому що ми ігноруємо, та частина, яка обороняє і захищає «радянщину» і «руський мир» тут сьогодні – ми ігноруємо Закони України. Тому, що ми щойно Усова НКВСника протягнули, не перейменували. Навіщо тоді наша група, якщо ми можемо…
- Ще раз наполягаю…, – перебила Ірина Харченко.
- Чекайте, я перепрошую…, – продовжує Осика. – Якщо ми можемо закривати очі на Закон, і, вирішувати так, як нам треба. А по-третє. Давайте, шановні захисники «руського міра», ми будемо все-таки триматися стратегії позбавлення від цього москальського ярма. Я розумію, що суспільство «зґвалтовано», і, багато з нас теж, але комплексу меншовартості треба позбуватися кардинально.
- Дмитро, я хочу стосовно вашої репліки. Непотрібно тут ставити всім діагноз. Це ваша думка…,– продовжує Ірина Харченко.
- І поняття – «стороннікам руського міра». Давайте внесемо корективи в це поняття «руський мір». І не треба ображати тут всіх присутніх, – звернулася до Дмитра Осики кандидат філософських наук Антоніна Косих.
- Жодних образ, – відповів на репліку Дмитро Осика.
- Хто ж не розуміє вашу риторику, – «кинула» Косих на адресу Осики.
- Стосовно законодавства. Закон у нас прийнятий?, – перепитує Харченко.
- Прочитайте, будь ласка. Про дерусифікацію, – додав Дмитро Осика.
- Його нема! Це наша з вами ініціатива. Закон не прийнятий, – резюмує Ірина Харченко.
- Але ви апелюєте до нього, коли кажете: «Ми про дерусифікацію», – доповнює громадський діяч.
- Так, але… Є Законопроєкт. Ми підтримали…В нас була ініціатива мешканців нашого міста. І ми її підтримали, – коментує Харченко.
- Ну ви протягуєте НКВСників. Навіщо наша група?, – питає Осика.
- Не потрібно таких висловлювань, я вас прошу, – відповідає голова робочої групи.
- Ірино Володимирівно, я перепрошую, – узяла слово Тетяна Біла. – От такі голосування, як за Віктора Усова і подібні, як раз таки виглядають…
- Це з вашого боку так виглядає, – апелює Харченко до Білої.
- Звичайно! Це тільки ви так говорите!, – додає на адресу Тетяни Білої Антоніна Косих.
- Ірино Володимирівно, Усов вчився в училищі НКВС, – продовжує громадська діячка Біла.
- Доктор філософії вам може пояснити, – додає Юрій Мацко.
- Ще раз! Він вчився в училище НКВС, – вдруге стверджує Тетяна Біла.
- У нас демократія!, – додає нову репліку Юрій Мацко.
- Пані Тетяна, ми обговорюємо Гагаріна, – звернувся до Білої Едуард Фатєєв.
- Але ж Усова «протягнули», – констатує Тетяна Біла.
- Гагарін! Обговорюємо Гагаріна!, – закликала Ірина Харченко.
- Та він взагалі символ радянської слави, – резюмує Тетяна Біла.
- Гагарін теж в НКВД учився?, – перепитує у присутніх Ірина Харченко.
- Він (Гагарін – авт) депутат Верховної ради СРСР 6 і 7 скликань. І в Законі України про декомунізацію…, – говорить Мирослав Жуковський.
- Далі! Ми почули, – перебиває Ірина Харченко.
- …чітко розписано, – продовжує Мирослав Жуковський.
- Чому, скажіть будь ласка, ця вулиця не була перейменована на тій робочій групі стосовно того Закону (по декомунізації – авт)?, – перепитує Харченко у Жуковського.
- А куди пропали…, – намагається відповісти Мирослав Жуковський.
- І ви були в ній!, – стверджує Ірина Харченко.
- Були. А куди пропали…, – продовжує Жуковський.
- Чому ви, скажіть мені, будь ласка, не проголосували? Я ще хочу підняти протоколи і подивитися!, – висловилася Харченко.
- Так пропали протоколи! Немає протоколів!, – констатує краєзнавець.
- Не заводьте мене, будь ласка!, – озвалася голова робочої групи до Мирослава Жуковського.
- Там саботаж був, напевно, більше ніж тут, – ділиться вголос думками Дмитро Осика.
- Область проверяла наши решения?, – звернувся до Мирослава Жуковського член робочої групи, начальник відділу правової політики Дмитро Вінтоняк.
- Напевне, так, – відповідає йому нікопольський історик.
- Афганцев переименовала?, – перепитав Вінтоняк.
- Інтернаціоналістів, – уточнює Жуковський.
- К Гагарину были претензии?, – знову питає Дмитро Вінтоняк у Мирослава Жуковського.
- Не знаю, – коротко відповідає Мирослав Петрович.
- Фальсифікація протоколів у нас тут була з вами? Була. А там був саботаж. Не треба туди повертатися. Там була на сяк-так робота проведена, і тому, ми зараз ми з вами зібралися, - прокоментував Дмитро Осика.
- Ірино Володимирівно! Хто нам не дає зараз виправити ті помилки, які не були виправлені?, – звернулася до голови робочої групи Тетяна Біла.
- Будь ласка. Ми поставили на голосування, – резюмувала Ірина Харченко.
Слово узяв Іван Олійник: «Я тут деякі рішення в інтернеті знайшов. Там, Бровари… оці київські містечка-супутники, які вже давно перейменували, тому що над ними літало, на них падало і так далі. Вулиця Гагаріна, показано: перейменовано! І до речі, за вулицю Чехова нагадую по ходу п’єси: теж перейменували, а ми все чекаємо поки «ляпне». (За рішенням більшості голосів членів робочої групи, вулиця Чехова у Нікополі не потрапила під дерусифікацію – авт).
- Бо у них п’ятої колони такої немає, як у нас, – додав репліку Дмитро Осика.
- Давайте працювати, – звертається Ірина Харченко до робочої групи.
- Я хотів би…, – узяв слово Едуард Фатєєв. – Пан Дмитро вже двічі розказував, що меми використовуються з Гагаріним для Росії. Вони використовують це для України. Мем такий: «Гагарін: «Привет, нащадки. Как дела? Воюете с Россией? Против кого?». Вот этот мем украинский.
- Я не про мем вам казав. Я казав про самоідентифікацію москалів як нації в світі, а ви кажете про якісь картинки і меми, – відповів Осика Фатєєву.
- Добре. Я людина вже у віці. Можливо одна з найстаріших. Я дуже любив космонавтику. Для мене Гагарін…Ну я його люблю, – коментує Едуард Фатєєв.
- Це символ космонавтики, – додає Юрій Мацко.
- Радянської космонавтики, – коментує Тетяна Біла.
- Світової, – додав Юрій Мацко.
- Радянської!, – наполягає Біла.
- Світової, – повторює Мацко.
- Дякую! Досить!, – зупинила суперечку Ірина Харченко.
- Ну давайте залишимо! Тим більше велика вулиця, – пропонує Фатєєв.
- Та ну ганьба!, – вигукує Біла.
- Це сором, – додає Осика.
- Я не знаю як читать після зустрічі з вами історію української культури, культурологію. Я не знаю як читать! Які цінності? Де вони? Є тільки містечкові, хуторянські цінності – все. Більше світових немає!, – звертається до членів робочої групи Антоніна Косих.
- А навіщо ви сюди прийшли? Я навіщо прийшов? Якщо ми «Гагарінів» тягнемо туди, – говорить Дмитро Осика Антоніні Косих.
- Да не тягнем! Кожен говорить свою думку! І у нас тут демократія, – наголосила Ірина Харченко.
- Ну не так! Ну що ви говорити словами отими – «руський мір»…, – відповіла Антоніна Косих Дмитру Осиці.
- Шаблонами!, – вигукує на адресу репліки Косих Юрій Мацко.
- Нетреба говорити зараз ці слова. Давайте просто мислити, порівнювати, а не кидать ярлики, – продовжує Антоніна Косих.
- Через два званія присвоїли майора йому після польоту, – додає Юрій Мацко про досягнення космонавта Юрія Гагаріна.
- Нас ґвалтують, а ми «крєпчаєм», чи що?, – говорить Дмитро Осика до Юрія Мацка.
- Хто нас ґвалтує? Гагарін?, – перепитує Юрій Мацко.
- 300 років…, – продовжує Осика.
- Та ніхто мене не ґвалтує. Не треба…, – коментує Антоніна Косих.
- Та 300 років ґвалтують Україну, а до вас ніяк не дійде. Ви за Гагаріна заступаєтеся, – продовжує Осика діалог з Косих.
- А давайте подивимося… І порівнювати, і робити висновки з історії, з тих днів робити висновки. І мудріше…, – продовжує Антоніна Косих.
- Ставлю на голосування, – резюмує обговорення голова робочої групи Ірина Харченко.
Продовження матеріалу про підсумки голосування читайте у наступних публікаціях.
