Йдучи по своїм справам, задумливо дивлюсь поперед себе, і краєм вуха чую, як чоловічий голос говорить комусь поряд: «Глянь, карлик-жінка йде! А поряд з нею високий хлопець йде, невже це її чоловік?»
І мені стало цікаво, чому так? Чи може це і не дивно, що коли людина бачить щось, що не збігається з її правилами в голові, то починає тикати пальцем і вигукувати : «Дивись, карлик йде!»
І так мені захотілося, щоб було по іншому. Щоб я йшла по своїм справам і краєм вуха почула: «Дивись, дурень йде!» І всі починають реготати й тикати пальцем. От би потіха була!
Та на жаль це так не працює. Може не працює тому, що одразу так і не помітиш, що він дурень? А можливо тому, що дурнів багато, а карликів мало? Хто зна.
Якось так повелося, що більшість наказує меншості, що їм потрібно робити та коли. При цьому не зважаючи на їх потреби, які зазвичай відрізняються від потреб більшості. Меншість у цьому випадку – це так звані білі ворони. Вони непогані й нехороші, просто білі, просто не такі, як чорні, не такі як всі. Білий колір не зрозуміти чорним воронам. Якщо щось не таке, значить це як мінімум дивно, а дивне викликає у кращому випадку цікавість чи страх, у гіршому – насмішки, агресію, насилля.
Все, що я зараз написала, схоже на трактування терміну булінг. Але не дивлячись на схожість рис, це все ж таки трохи інше.
Все залежить від сприйняття людини та рівня її інтелекту. Люди є різні: карлики, вегетаріанці, люди з зайвою вагою. Вони нікому не заважають, вони просто є, але для більшості цього достатньо, щоб це їх розлютило. Цього достатньо для глузувань та обурення.
Все вирішує більшість. Якщо навіть ти красуня з модельною зовнішністю та високими моральними принципами, але знаходишся серед горбатих виродків – ти посміховисько.
Яким би ти не був, карликом серед велетнів чи красунею серед чудовиськ – ти будеш не таким як вони, ти будеш вигнанцем. Та зараз я не тільки про зовнішність. Коли ж вже це відбудеться, що люди стануть більш людяні? Будуть меншими звірами, ніж вони є? Зараз в XXI ст., чи не пора вже приділити більше уваги людині в середині карлика, а не карлику зовні?
Карлик – це обкладинка книги, а книга може бути як хорошою, так і поганою, незалежно від обгортки. Як і будь-яка людина, абсолютно будь-якої зовнішності. Зовнішність – це оправа і забувати про це не варто. Обкладинка може бути привабливо виглядати, та книга всередині буде пустою, в кращому випадку. В гіршому - там будуть написані лише образливі й лайливі слова.
