В цей складний рік все для нас змінилось: почуття, наміри, мрії. З’явилося несприйняття дійсності. І небо не виключення. Для українця погляд у небо змінився раз і назавжди. Погляд у нікопольське небо - також.
Небо над моїм містом для мене завжди було спокійним, безтурботним, сповненим мрій та бажань. Та часи змінилися...
Змінилися різко та жорстоко, як і наша реальність, така схожа й така різна одночасно для кожного з нас.
Небо над Нікопольщиною для мене зараз - це образ страху, невідомості, очікування тривоги артобстрілу та прильотів РСЗВ.
Зараз, зі спогляданням небесного краєвиду, я вкладаю у свої думки зовсім інші почуття, а саме: очікування порятунку, миру, перемоги та життя без втрат і руйнувань.
Наразі березень, вісник весни та відлиги. . Небо навесні завжди особливе. Заглядаєшся на нього в очікуванні повітряної легкості та надій на покращення настрою, погоди, ситуації рідної серцю країни.
Та милуватися небесним краєвидом зараз моторошно. Очікування звуків вибухів від ворожих снарядів не дозволяє підняти очі на небо без остраху та смутку.
Небо наповнене силами протистояти насиллю та готовності до боротьби. Як і ми - люди під цим небом. Люди, які готові до боротьби та націлені на перемогу.
Шлях до цієї перемоги наповнений болем, втратами та стражданням. Ціна миру й перемоги неприпустимо висока. Та попри це, ми готові до протистояння вбивствам та катуванням заради свободи та можливості жити у вільній країні.
