В рамках проєкту «Медіатори громад» редакція Нікополь.City провела четвертий круглий стіл. На ньому обговорювали екологічні проблеми Нікополя в умовах війни. Ключовим питанням заходу стало майбутнє відновлення територій, на яких колись був Великий Луг, а потім Каховське водосховище.
На круглому столі були присутні: Мирослав Жуковський – нікопольський краєзнавець, вчений-історик, кандидат історичних наук, Олександр Косенко – фотокореспондент, Ольга Мусаткіна – начальниця відділу екології Нікопольської міської ради.
Якщо три роки тому ми говорили про екологію Нікополя і громади з точки зору діяльності промислових підприємств, то сьогодні основна тема – наслідки війни. Найсуттєвіший з них – знищення Каховського водосховища та підрив Каховської ГЕС. Саме тому модераторка круглого столу, журналістка-медіаторка Анна Целуйко, розпочала круглий стіл з питання до Мирослава Жуковського:
– Скажіть, будь ласка, з історичної точки зору, наскільки важливим було Каховське водосховище? Але врахуйте, що не всі нікопольці підтримують його відновлення?
«На це питання відповів би так: філософською основою нашого буття є єдність та боротьба протилежностей, тому не дивно, що існує дві антитези.
Історія цього питання в першу чергу пов'язана з розвитком території України за часів тоталітарного комуністичного режиму, особливо після того, як у 1931 році було прийнято рішення про будівництво Південнотрубного заводу, а у 1950 році – Каховської ГЕС і Північно-Кримського каналу.
Внаслідок цього Великий Луг, одна з найбільш відомих історичних місцевостей України, зник під водами Каховського водосховища, яке було одним з найбільших, з обсягом 18 мільярдів кубометрів води. Це був колосальний резервуар, призначений в першу чергу для промислових центрів півдня України, а не для потреб людей».
Мирослав Жуковський продовжив, що після того, як на наявність такого резервуару води звернули увагу представники атомної галузі, було прийнято таємне рішення про будівництво атомної електростанції на півдні України. «Було б цікаво дізнатися, де зараз зберігаються ці документи і хто затвердив рішення про будівництво станції, що наразі знаходиться під окупацією», – додав вчений.
Коли ввели в експлуатацію чотири енергоблоки Запорізької АЕС і готувалися ввести п’ятий, у Нікополі почав діяти неформальний рух «Зелених», учасником якого був і Мирослав Жуковський. Відбулося це в листопаді 1988 року. Тоді ж мешканці міста разом з нікопольським експертом-документатором і екологом Юрієм Бабініним підготували звернення до Верховної Ради СРСР, а також зібрали 40 тисяч підписів.
У зверненні зазначалося, що місто Нікополь розташоване лише у 10-ти кілометрах від Запорізької АЕС, що не відповідає нормам безпеки з розміщення атомних електростанцій. Відповідно до цих правил, майданчики станцій не можуть розташовуватися ближче ніж за 25 кілометрів від населених пунктів, де проживає понад 100 тисяч осіб.
«Наприкінці 80-х років зняли інформаційну завісу. Виявилося, що до будівництва Запорізької АЕС і феросплавного заводу природний радіаційний фон становив 5-7 мікрорентген на годину. Однак, після введення в дію феросплавного заводу, одного з найпотужніших підприємств в Європі, та атомної електростанції, радіаційний фон збільшився до 12-14 мікрорентген.
Природний радіаційний фон є важливою умовою для здорового функціонування людського організму та всього живого. Але коли до нього додається штучний радіаційний фон, виникає зростання кількості серцево-судинних і онкологічних захворювань. Оскільки навіть малі дози радіації можуть призвести до таких наслідків».
– На вашу думку, що потрібно відновлювати: Каховське водосховище чи Великий Луг?
«Підірвання Каховської ГЕС пов'язане й з тим, що, як виявилося, у 80-х роках минулого століття з'явилася інформація, що будівництво електростанцій на Дніпрі було частиною проєкту «Гідроядерний комплекс – відплата».
Коли німецькі війська окупували територію України, розробили систему, яка передбачала будівництво електростанцій на річках. Для неї використали досвід підриву ДніпроГЕС 18 серпня 1941 року. Тоді хвиля цунамі змила все, що було нижче греблі. Тобто наявність електростанцій мала запобігти прориву великих сил ворога на Лівобережжя України. Тому підрив Каховської ГЕС не був спонтанним рішенням, а скоріше результатом напрацювань з тих часів.
На мою думку, ми повинні зберегти Великий Луг – зелені легені України, які можуть стати місцем для 40-ка мільйонів дерев. Це один із головних факторів, який забезпечить організм необхідною кількістю кисню. Це допоможе нам боротися з хворобами, характерними для нашого регіону. Тепер, у перспективі, у нас може бути національний заповідник Нової Січі.
Додам ще, що нас чекають великі випробування, соціальні катаклізми, адже Запорізька АЕС – це найпотужніший енергооб'єкт у Європі та світі. А сховище сухого зберігання відпрацьованого ядерного палива в нинішніх умовах стає об'єктом тероризму. І ця небезпека буде зберігатися, доки тривають воєнні дії на території України», – зазначив Мирослав Жуковський.
«Кожен день ситуація змінюється і кожен вибух забирає життя нашого міста та його майбутні перспективи, – додала Ольга Мусаткіна. – Тому одне з перших завдань відділу екології – широко інформувати про ці проблеми. Про це повинні знати в Дніпровському департаменті, в Міністерстві екології, а також на всіх відповідних платформах. Нікополь знаходиться в епіцентрі екологічних проблем. Наше місто першим відчує наслідки цього тероризму, які далі поширяться на всю Україну та Європу».
Пані Ольга повідомила, що команда Нікопольської міської ради, серед них і представники відділу екології та економіки, пройшла навчання та взяла участь у програмі «Переосмислення міст». Завдяки ній, Ольга Мусаткіна дійшла такого висновку:
«Наше місто розташоване на лінії зіткнення, тому перед нами постає багато викликів. Руйнується історична частина міста, спустошене Каховське водосховище, релокується частина підприємств. Однак, одним із шляхів для сталості та перспективності нашого міста є Великий Луг.
Досвідчені екологи вважають, якщо у нас буде достатньо аргументів для відновлення Великого Лугу, це відкриє великі можливості нашому місту. Також екологічна ситуація на півдні країни покращиться і найголовніше, українці стануть здоровіші. Крім того, цим зацікавляться закордонні фахівці та донори».
У діалог з представницею міськради вступив Олександр Косенко, запитавши про озеленення Нікополя:
– Які види дерев, на вашу думку, варто садити в Нікополі сьогодні та в перспективі?
«У нас є потреба у масовому засадженні дерев. Для нашого міста особливо корисні хвойні дерева, але й не менш важливі – осокори, які відроджуються у Великому Лузі. Дуже потрібні тополі, бо вони поглинають багато бруду з повітря і своїм корінням очищають підгрунтові води.
Але, вважаю, що це повоєнне питання. Зараз нам потрібно підготуватися до перемоги. Ми повинні не підвести наші Збройні Сили. Поки вони захищають нашу країну, ми маємо готуватися до відновлення України, щоб вона стала сильною та сталою державою.
Екологія – це не тільки про дерева, а й про здорові взаємовідносини. Хотілося б об'єднати людей, щоб сформувати розуміння того, що екологія та зелене майбутнє нашого міста є важливими питаннями», – завершила розмову Ольга Мусаткіна.
По закінченню круглого столу присутні висловили подяку редакції Нікополь.City за організацію заходу, оскільки питання екології є надзвичайно важливим вже сьогодні. Громада повинна звертати увагу на ці проблеми зараз, щоб забезпечити розвиток і здорове майбутнє нашого міста після війни.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
