Мріємо про створення інклюзивного центру дозвілля у Нікополі: інтерв'ю з ГО «Звичайні-надзвичайні»
У Нікополі станом на вересень 2023 року зареєстровано 400 дітей з інвалідністю. Це дані міського соцзахисту, які отримали в громадській організації «Звичайні-надзвичайні».
Цю організацію торік відкрили три нікопольчанки – Людмила Воловик, Ганна Тимошенко та Оксана Баденко.
Людмила та Ганна – мами, які виховують дітей з інвалідністю. Відтак, точно знають з якими проблемами та потребами стикаються такі родини у нашому місті. Саме тому, жінки вирішили об’єднати свої зусилля та спробувати змінити ставлення до цих дітей та родин. Також, звернути увагу на проблеми в таких сім'ях та сприяти розвитку та інтеграції у суспільство. Тож основна мета організації – підтримка дітей з інвалідністю та, їх родин, захист їх прав.
«До офіційного створення ми були просто групою сімей, на яких ніхто ніколи не звертав уваги», – говорить Ганна Тимошенко, яка є головою громадської організації.
Людмила Воловик є заступницею голови, відповідальна за публічну активність організації, виконує також деякі керівні функції. Оксана Баденко є бухгалтером; також – розсилає листи та звернення на благодійників, які складає Людмила.
Втрьох вони спрямовують діяльність на організацію дозвілля дітей з інвалідністю, їх творчого розвитку, соціалізацію. Допомагають отримати гуманітарну допомогу родинам, які є членами громадської організації.
Більше про початок, поточну діяльність та її важливість у прифронтовому Нікополі, співпрацю з фондами та благодійниками, редакції Нікополь.City особисто розповіли пані Людмила та пані Ганна.
Д.С.: Розкажіть, будь ласка, на прикладах, що саме означає захист прав та інтересів дітей з інвалідністю та їх родин?
Л.В.: Коли створювалася наша організація, то, мабуть, головним було все ж таки привернення уваги суспільства до сімей, які виховують дітей з інвалідністю в місті Нікополь, та допомога цим сім'ям у вирішенні їх поточних проблем.
З початком великої війни в місті було створено декілька фондів, які організовували видачу гуманітарної допомоги, але люди повинні були стояти у чергах. Для батьків, які виховують дітей з інвалідністю, це стало неабияким викликом, адже багатьом дітям з особливими потребами дуже важко пережити довготривале очікування в чергах, ще й під обстрілами. А деяких з них батьки просто не в змозі залишити вдома на тривалий час наодинці або з кимось.
Тому, вперше, чим зайнялася наша організація, це звернулася до фондів з проханням про організацію видачі гуманітарної допомоги саме для особливих сімей на певний час.
Ми співпрацювали з фондами та надавали їм кожного місяця списки сімей, а вони призначали час та дату. Лояльно відносилися до того, коли хтось один з документами бенефіціарів міг би отримати допомогу та потім передати її сім'ям. Та й взагалі, завжди йшли на зустріч нашій організації, за що ми їм дуже вдячні.
Також ми неодноразово залучали гуманітарну допомогу не від місцевих благодійних організацій. Адже ми, як батьки дітей з інвалідністю, знаємо, чого саме потребують такі сім'ї, які проживають в зоні бойових дій.
Ще одним кроком стала організація відпочинку сімей на заході України. Життя в постійному стресі впливає на всіх, але найбільше страждають саме сім'ї з дітьми з інвалідністю. Діти деякий час соціалізувалися в колі інших, адже наразі в нашому місті це робити, проблематично, а дні без вибухів і тривог позитивно вплинули на самопочуття, як дітей, так і батьків.
В місті, та за межами міста, ми організовуємо спільно з бізнесом та благодійниками заходи для сімей, спрямовані на соціалізацію та розвиток дітей. Також ці заходи дають можливість батькам трохи відпочити та побути в колі однодумців.
Також ми створили окрему спільноту у Вайбері, де батьки часто обмінюються досвідом у вихованні дітей; консультуються в різних питаннях, підтримують один одного.
Д.С.: Скажіть, будь ласка, як організовується дозвілля для дітей. Як саме це відбувається?
Л.В.: В нашій організації діти різного віку: від малечі до 18 років. Коли ми домовляємось про якесь проведення заходу, ми пояснюємо тим, хто буде його проводити, як це повинно відбуватися. Тому що, звісно, люди не розуміють, як поводити себе з такими дітьми, яку краще програму організувати.
Тобто, ми наголошуємо на те, що таким дітям не по віку потрібно організовувати програму, а щось простіше, щоб всі могли брати участь, скажімо так.
Г.Т.: Так як в організації діти різного віку, то у багатьох у них розвиток не відповідає віку. Тому ми просимо людей, які допомагають в організації заходів враховувати це і, щоб всім водночас було цікаво.
Дітям дуже подобається робити щось своїми руками. Нещодавно ми придумали та провели захід – майстер-клас по приготуванні піци. Це всім дітям було дуже цікаво – від малечі до великої дитини. В цьому заході нам сприяло кафе «Калина». Щиро дякую їм за допомогу. Були у нас і активні ігри.
Д.С.: З ким ви співпрацюєте, хто вас активно підтримує серед представників бізнесу?
Г.Т.: У нас постійна домовленість з ігровим центром в Покрові. Раз на місяць - 3-4 години діти можуть гуляти. Цьому заходу сприяє Нікопольський птахокомбінат Дніпровський, з яким теж у нас також довготривала домовленість. Вони нам запропонували автобус, який раз на місяць за нашою потребою перевозить наших дітей у межах Дніпропетровської області. Дуже їм теж вдячні. Це завжди моментальне виконання вашого питання. Телефонуємо, і на завтра вже є автобус.
Дуже активно нам сприяє благодійний фонд, з яким ми консолідуємо. Це фонд «Нове джерело», керівник Віталій Чистенко. Він неодноразово допомагав гуманітарною допомогою, одягом для дітей, і сприяв організації дитячих святкових заходів. Наприклад – до Дня людей з інвалідністю, день Святого Миколая.
Л.В.: Ще нам дуже допомагає Нікопольська організація Червоного Хреста. Також вони на День людей з інвалідністю пошили для особливих дітей гномів – тобто це ручна робота. Коли в них є гуманітарна допомога чи можливість допомогти, вони завжди телефонують.
Д.С.: Благодійні фонди або організації допомагають безкоштовно, але все одно потрібні якісь фінанси для діяльності. Яким чином від вас відбувається фінансування?
Г.Т.: Фінансування в нас відбувається не дуже активно, так як зараз основні фінанси залучаються на війну. Але, тим не менше, поповнення рахунків є. Старт поповнення нам дав А-банк під керівництвом директора нікопольського відділення Анни Соколової. З ними ми уклали Меморандум, в якому була поставлена ціль для збору. За короткий період, завдяки донатам небайдужих людей та співробітників банку, ми акумулювали певну суму.
Також ми маємо членські внески в нашій організації в розмірі 100 грн. Так як всі наші учасними офіційно зареєстровані. Також співпрацюємо з церквами різних конфесій у Нікополі: допомагають нам в Преображенському соборі, Церкві Баптистів.
Ще ми залучаємо і поза межами міста різних партнерів для співпраці, допомоги та співробітництва. Наприклад, на початку нашої діяльності відгукнулася компанія з будівництва доріг по всій Україні. Вони просили не називати себе…Ось вони дуже масштабно нам допомогли: в зимовий період це були обігрівачі та потужні павербанки, продукти довготривалого використання.
Д.С.: Яка наразі є проблема в організації яку необхідно вирішити?
Г.Т.: У нас немає консолідації з містом та з міською владою. Це от просто якийсь вічний «день закритих дверей».
Л.В.: Ми намагалися орендувати приміщення комунальне. Тобто зараз діє на фоні війни: одна гривня за один квадратний метр…ну там з аукціоном… Але, можна орендувати приміщення. Нам дали список вільних комунальних приміщень, але сказали: так як у вас організація для дітей, ви маєте винайняти приміщення або підвальне, або напівпідвальне.
Ми проїхалися по підвальним та напівпідвальним приміщенням: вони або зайняті під бомбосховища, або вони в такому стані, що туди треба мільярд, мабуть, вкласти грошей, щоб його довести хоч до якогось ладу. Тому на цьому у нас зупинилося…
Ми зверталися з приводу організації того ж свята до Дня людей з інвалідністю. Зразу нам відповіли згодою, що все зроблять. Згодом зателефонували і повідомили: «Зараз така ситуація, робіть самі, якщо хочете».
Після цього ми самі вже зустрілися з «Новим джерелом» (нікопольський благодійний фонд - авт.) і домовилися провести на їх базі. Долучили Червоний Хрест.
Єдиний раз, коли міська рада нам не відмовила – виділила автобус на поїздку до Покрову до Дня Святого Миколая. У нас був масштабний захід в ігровому центрі, до якого також за нашим проханням долучилися ще Дмитро Бичков та Юрій Мацко.
Пізніше я зверталася ще раз, бо у нас була потреба знову вивезти дітей до Покрову. На що нам відповіли – вибачте, перевізники не хочуть – небезпечно...
Г.Т.: Якщо б у нас була співдія з міською владою, реалізація і розвиток нашої спільноти була б більш активною, ми б відчували якусь підтримку міської влади.
Д.С.: Завданням вашої організації є сприяння розвитку інклюзії та інтеграції дітей з особливими потребами в соціумі – розкажіть як ви сприяєте цьому у Нікополі?
Л.В.: Саме в Нікополі це наразі зробити складно, через безпекову ситуацію. Нам все ж таки вдавалося проводити заходи, щоб інтегрувати дітей з інвалідністю в компанію інших дітей, які не мають її, дорослих, щоб вони могли вільно з ними спілкуватися. Ми поєднуємо це спілкування з проведенням майстер-класів, розважальних заходів, спільних ігор.
Також ми з благодійним фондом «Янголи спасіння» та ЮНІСЕФ домовилися проводити в їх «Просторі дружньому для дітей», щоб для дітей з інвалідністю не було вікових обмежень. (За концепцією простору його можуть відвідувати діти віком до 12 років – ред.) І вони нам не відмовили.
Окремо додам, що нам вдалося організувати 25 ноутбуків для онлайн-навчання дітей нашої громадської організації, завдяки підтримці польських благодійників.
Д.С.: Якби ви знайшли приміщення, яке б вам підходило, скільки б вашій організації довелося витратити на його оренду та облаштування?
Г.Т.: Приблизно 15-20 тисяч в місяць. Це оренда, сплата комунальних послуг, витрати на організаційні питання… Ми розглядали варіант оренди приміщення на короткий термін, але це немає сенсу. Аргументувати це питання перед великим бізнесом у місті – нам поставлять питання: а чого ви не звертаєтеся до міської ради? Вона має комунальні приміщення… Ми ходимо по колу… Якби у нас було приміщення, нам було б простіше і доступніше реалізовувати свої проєкти, писати гранти, на які Людмила вивчилася онлайн… Щоб написати і реалізувати ці гранти – нам потрібно приміщення.
Д.С.: Якщо ви знаходите таке приміщення комунальне без, але без ремонту, скільки б обійшлося його облаштування на вашу думку? Мова про суму.
Л.В.: Ми дивилися приміщення в самому центрі міста – напівпідвальне приміщення. Там є кімнати. Але там потрібно і ремонт, і пандус…Там ще й проблема з електрикою. Тобто, увімкнути якийсь обігрівач, це – все. А міняти електрику – це ¾ від вартості ремонту.
Т.Г.: Ми розглядали питання допомоги спонсорів, але приміщення потрібно облаштувати під дітей. Там така буде величезна сума, що ми навіть побоялися звертатися. Я хочу уточнити, щоб не було резонансу: нам потрібно приміщення не для потреб лише наших 25 дітей та їх родин, ми маємо в планах створення інклюзивного центру дозвілля. Тобто в цей центр будуть ходити всі діти міста. Там будуть педагоги, волонтери, які будуть займатися з цими дітьми і батьками.
Д.С.: Тобто наразі у вас офісу ще немає, наскільки я розумію?
Г.Т.: Офісу у нас немає, тому що нам потрібно за нього платити. Платити нам зараз немає чим. Нам також потрібно завести офіційно наш керівний склад і платити їм зарплату, але таких коштів на даний ми не маємо. Ми всі волонтери в організації. Ми плануємо розширятися…Поки маємо 25 родин, але ми раді всім батьками дітей з інвалідністю, які стануть членами нашої організації. Потрібно бути такими ж ініціативними як і ми.
Дізнатися про діяльність громадської організації «Звичайні-надзвичайні» можна в соціальних мережах на Фейсбук. Так само, можна і підтримати її благодійними внесками. Для цього ви можете звернутися до керівництва організації.
Що було раніше?
Раніше ми говорили про важливість безбар'єрного простору для людей з інвалідністю із заступницею голови громадської організації «Доступно UA» Наталією Пархитько.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
Там ми розповідаємо, чим живе Нікополь та район!
