Війна – це не лише безпосередньо бойові дії. Це також безліч факторів та загроз, які виникають у той період, коли суспільство переживає найскладніший момент у своєму існуванні.
В цей період вкрай необхідно зберегти людей від порушення порядку, посилення активності криміналу, утримати роботу соціальних інститутів. Саме цю непросту місію сьогодні виконують співробітники правоохоронних органів Нікополя. Адже крадіжки, шахрайства, грабежі та інші злочини з життя нікопольців, на жаль, нікуди не поділися. Більш того, деякі загрози в нинішніх умовах навіть зросли.
Тож сьогодні ми хочемо розповісти про роботу людей, які нині захищають закон і порядок на території Нікополя.
Героїня нашої розповіді старший дізнавач Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області лейтенант поліції Валерія Асауленко.
Нелегкі будні нікопольської поліції
Як і всі мешканці Нікополя поліцейські щодня знаходяться під обстрілами. Разом зі слідчими виїжджають на місця прильотів для допомоги в оформленні військових злочинів росіян. Перебування на місці обстрілу звісно, несе ще більші ризики.
Валерія Асауленко пригадує, як нещодавно, коли був масований обстріл з використанням ворожих дронів, вони приїхали на вражену зброєю окупанта територію. Там правоохоронці побачили три вирви від вибухів глибиною 5-6 метрів!
«Ми бачили частини російських БпЛА. В такі моменти ти розумієш весь масштаб нашої загальної біди, і тих випробувань, які зараз переживає наш народ. Адже лише декілька кілометрів відділяє нас від ворога. З кожним обстрілом розумієш наскільки нам непросто, але разом з тим усвідомлюєш головну мотивацію своєї роботи», – зазначає поліціянтка.
Зізнається – правоохоронці теж відчувають страх під час атак ворожої артилерії чи загрози БпЛА, ховаються в укриттях. Адже вони теж живі люди, у яких також є близькі. Але попри страх, Валерія вдягає свою форму, бронежилет і каску та виїжджає на місця обстрілу у складі оперативної групи.
Працювати буває досить непросто, адже усе, що бачиш, доводиться пропускати через себе. Це буває важко емоційно, особливо, якщо на місці обстрілу є постраждалі.
«Є райони, в яких на пальцях можна перелічити будинки, які не зазнали пошкоджень. Коли ти приїжджаєш на місце обстрілу і бачиш зруйновану домівку, біля якої знаходиться бабуся, яка в цій хаті прожила усе своє життя…
Ми часто запитуємо людей, чому вони не переїдуть в більш безпечну частину міста. І дізнаємося, що у багатьох випадках у них немає кому допомогти. Коли бачиш цю картину самотності і горя, то тобі стає тяжко на серці. Я хочу вірити, що поступово жителям пошкоджених будинків допоможуть і нададуть необхідні ресурси для відновлення їхніх осель», – розповідає Валерія.
Забобони правоохоронців, вільний час та спорт
Розповідаючи про емоційну складову роботи поліцейської, Валерія говорить і про те, як доводиться зберігати фізичну форму, адже у зв’язку з військовим станом навантаження на співробітників поліції зросло.
Додає, що немає різниці у якому відділі ти працюєш: дізнання, кримінальної поліції тощо – скрізь потрібно бути відповідальним професіоналом. Бути максимально професійним і відповідальним до своєї роботи вимагає й безпосередній керівник Асауленко – Інна Романенко.
«Ми представники органів, які несуть відповідальність за те, що певні наші провадження направляються до суду. Це долі людей, як потерпілих, так і обвинувачуваних. Тож легковажності або непрофесіоналізму в нашій роботі бути не може», – зазначає Валерія.
Робота співробітника правоохоронних органів у всі часи не була легкою. А в умовах Нікополя зараз вона стала ще складнішою. Ненормований робочий день, добові чергування, виїзди для допомоги слідчим при оформленні обстрілів, поточні справи, яких аж ніяк не стає менше.
На питання, як Валерія проводить свій вільний час, вона з посмішкою відповідає: «Намагаюся виспатися. Іноді хочеться прийти додому і просто відпочити. Але з тією ситуацію, що зараз є і в країні, і в місті Нікополь безпосередньо це буває дуже складно. Ти прокидаєшся зранку з обстрілом, засинаєш теж під обстріли. Не можна казати, що до цього звикаєш. Сьогодні навантаження як психічне та фізичне на усіх поліцейських дуже велике».
Іноді на допомогу у відновленні психологічної рівноваги та фізичного стану приходять заняття спортом. Адже сім років Валерія займалася художньою гімнастикою, а під час навчання брала участь у чемпіонатах України з легкої атлетики і, навіть стала призеркою. Але це залишилося у минулому, мирному житті. Зараз для підтримки морального і фізичного духа вона займається кросфітом.
Щодо забобонів, то, авжеж, вони є у поліцейських. Мабуть, вони мають природу не стільки, вигадану, скільки - сформовану досвідом. Наприклад, не можна бажати «легкого чергування», коли хтось заступає на добову зміну. Після таких слів про спокій доведеться забути.
«У своїй родині я перша жінка-поліцейський»
Так про Валерія говорить про свою роботу. Взагалі її майбутнє могло не бути пов’язано саме з роботою в поліції. Валерія навчалася в Одеській національній юридичній академії і могла знайти себе в інших цивільних напрямках юриспруденції.
Але на третьому курсі, в 2019 році, потрапила на проходження практики до Нікопольського відділу поліції. Згадує: тоді вона бувала на всіх оперативних заходах і їй це дуже подобалося. Її наставником тоді був досвідчений слідчий Владислав Волошин. І молода студентка змогла побачити усі тонкощі та особливості роботи поліції.
Зокрема, оскільки в той момент вона навчалася в цивільному вузі, та проходила практику в слідчому підрозділі, мала змогу разом зі слідчими перебувати на місцях злочину та виїжджати на виклики. Тож після закінчення свого навчального закладу, вона твердо вирішила пов’язати своє професійне життя з нелегкою роботою співробітника правоохоронних органів.
«Головна мотивація в роботі для мене – це бажання допомагати людям. Адже кожного дня я стикаюся з випадками, коли когось обікрали, десь здійснили шахрайство тощо. Навіть у моїх родичів були подібні випадки, тому я знаю про них не з чуток», – розповідає Валерія.
Так, досить часто люди страждають від дій шахраїв, які суттєво активізувалися в період війни. Одна з останніх справ Валерії Асауленко, яка була направлена до суду, пов’язана з резонансним випадком, коли чоловік незаконно заволодів грошима бабусі, яка отримувала свою пенсію на картку, маючи доступ до її онлайн-банкінгу. Були проведені слідчі дії, завдяки яким вдалося розкрити це правопорушення.
Одним з видів роботи, в якій активно задіяна молода офіцерка є розкриття так званих «кримінальних проступків». Це досить специфічна категорія правопорушень, яка перебуває між адміністративним і кримінальним злочинами. Попри те, що до лав Національної поліції вона вступила в 2021 році, вчорашня студентка фактично відразу опинилася у буремному вирі поліцейської роботи в умовах війни. Більш того, дівчині дивом вдалося врятуватися і приєднатися до своїх колег.
Війна застала її в Маріуполі
«Після закінчення навчання в Одеській юридичній академії я мала пройти первинну професійну підготовку в Маріупольському центрі первинної професійної підготовки «Академія поліції» Донецького державного університету внутрішніх справ. Встигла відучитися 3 місяці з 6, коли – почалася війна», – розповідає Валерія.
Вона з жахом згадує, як 24 лютого 2022-го року вони з іншими слухачами прокинулись від вибуху, який зруйнував в кілометрі від її місця проживання величезну будову. Спочатку їм повідомили про навчальну тривогу. І вони всі прибули на навчання зі своїми тривожними валізами. В цей момент люди, які за них відповідали, вирішували що з ними робити далі.
«Нам сказали, що безпечніше виїжджати з міста та добиратися на свої місця служби. І ось я, заручившись допомогою свого батька та тітки, намагалася купити білети, щоб виїхати з Маріуполя. Ніде нічого не працювало, я була змушена вистоювати довгу чергу, щоб зняти гроші на квиток. Прямувала на вокзал з однією валізою, в якій була тільки форма, бо нічого іншого туди вже не помістилося. Як виявилося, всі інші речі потім згоріли в будівлі, де вони знаходилися», – стримуючи емоції розповідає Асауленко про перший день війни.
Напевно, лише дивом 24-го лютого їй вдалося виїхати прямим поїздом до Нікополя. Валерія дісталася до рідного міста о 2 годині ночі, а вже наступного дня, 25-лютого, о 8 ранку була на роботі. І з цього моменту наша героїня самовіддано працює у прифронтовому місті. До речі, свій випускний диплом Маріупольського центру первинної професійної підготовки «Академія поліції» Донецького державного університету внутрішніх справ за професією «Поліцейський (за спеціалізаціями)» вона отримала лише згодом.
Приймаючи присягу, поліцейські дають слово служити людям, захищати закон і порядок у суспільстві. Це нелегкий шлях і його не всі можуть витримати. Так, є багато сфер у яких можна досягти успіху. Але наша героїня прийняла рішення приєднатися до тих, кому ніколи не буде легко.
У свої 24-роки Валерія Асауленко разом з іншими співробітниками поліції Нікополя стоїть на захисті закону в рідному місті. Тож прийшовши втомлена додому з добового чергування, обійнявши улюбленого батька, вона знає, що не відступить. І завдяки наполегливості, у неї все вийде.
Що було раніше?
Раніше ми розповідали про роботу інспектора ДСНС у Нікополі Вікторії Зайцевої про роботу з населенням.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
Там ми розповідаємо, чим живе Нікополь та район!
