Сьогодні Нікополь практично щодня зазнає жорстоких ударів ворога. Отримують поранення і гинуть мешканці, руйнуються оселі та інфраструктура. Але попри все місто продовжує стояти, залишається незламним. І головним символом цієї незламності стали люди. Ті, хто попри всі випробування не просто залишився, але й продовжує працювати та утримувати той самий економічний фронт, який допомагає нашій країні вистояти в найважчий період в її сучасній історії.
Сьогодні наша розповідь про унікальних підприємців. Важко уявити, але в місті, яке постійно атакують артилерійськими обстрілами, дронами та іншим вибуховим залізяччям, залишилися ті, хто вирощує квіти!
Наша розповідь про родину підприємців Ірину та Олександра Іванових та їхню особисту боротьбу за надію та майбутнє.
З квітами понад 20 років
Напевно, саме доля зводить разом людей, душа яких лежить до прекрасного. Так можна сказати про цю родину. Ірина народилася в Марганці. Отримала вищу економічну освіту. Але так сталося, що вона працювала головним бухгалтером на квітковій фірмі. Потроху захопилася створенням букетів і сьогодні її стаж роботи флористом складає близько 25 років.
У свою чергу її чоловік Олександр давно займався квітами у Нікополі. Його напрямок діяльності стосувався вирощування та постачання квітів. Та коли доля поєднала цих неординарних людей, їхня енергія вийшла на новий рівень.
Крім оптових поставок вони почали також займатися створенням індивідуальних букетів на замовлення. Сьогодні їхньому спільному бізнесу виповнилося вже 6 років. Звісно, що у цій справі все не просто. Ірина не мала практики саме вирощування квітів, але навчилася всьому, перейняла досвід свого чоловіка.
«Квітковий бізнес аж ніяк не можна назвати легким. До квітів повинно бути специфічне ставлення. Адже цей товар швидко втрачає свій вигляд. Тому в цій справі треба знати всі нюанси», – розповідає Ірина.
Перш за все, повинні бути створені спеціальні умови. Це опалення, контроль температури, освітлення, затемнення. Наприклад, температурний режим взимку в теплиці має становити не більше +15 градусів. Вкрай важливо замовляти якісний посівний матеріал. Наприклад, на посадку завжди купують нові саджанці квітів, причому замовляють їх в Голландії, яка вважається світовим лідером у цій сфері. Звісно, що на успіх бізнесу безпосередньо впливає конкуренція, але Ірині та Олександру вдалося зайняти свою нішу на ринку. Квіти з провінційного Нікополя радували покупців не лише в рідному місті, але й у багатьох куточках нашої країни. Були свої постійні клієнти на опт, зокрема найбільший квітковий салон у Кривому Розі, в нині окупованій Василівці, Запоріжжі. Справа успішно розвивалася, подружжя будувало плани та стратегію розвитку. А потім прийшла війна…
Ірина та Олександр Іванови
Квіти війни
Напевно, важко уявити бізнес, який був би настільки вразливим, як вирощування квітів в умовах бойових дій. Хаос, паніка, відчуття невідомості. Ірина з сумом згадує, як у 2022-му році в перші дні війни багато підприємців були змушені просто викидати свій товар. Печальна картина з тисяч квітів на смітниках краяла серця. Розпочалися обстріли, люди залишали місто. А у родини на власній ділянці 5 теплиць та один відкритий садовий майданчик. Робітники почали виїжджати, не було кому працювати, стало важко вирощувати квіти та їх пакувати. Ірина та Олександр залишилися сам на сам з цією проблемою. Хтось би запанікував і все покинув, але тільки не вони. Подружжя вирішило боротися за свою справу. Попереду їх чекало чимало випробувань.
Так Ірина розповідає, що раніше була впевнена, що ніколи не сяде за кермо. Але з початком обстрілів через напружену безпекову ситуацію постачальники просто відмовлялися приїжджати до Нікополя. Тож жінці довелося вивчитися на права та на вантажівках їздити у Дніпро. Тож відтепер двічі-тричі на тиждень Ірина їздить за товаром до обласного центру. З часом родина взяла на роботу в теплицю Наталю – з переселенку Кам’янки. Приїхала дочка Наталія та 16-річний онук Еміль, які також почали допомагати в роботі. Тож сьогодні їхній бізнес – фактично повністю сімейна справа, і вони як ніхто знають ціну кожної вирощеної квітки. А вона іноді буває дуже високою…
Збивалися з ніг, шукаючи живильну вологу
Подружжя ті їхні квіткові майданчики потрапляли під обстріли. Уламки пошкоджували плівку теплиць, були розбиті скляні колби для троянд.
«Коли було багато замовлень, я просто молила Бога, аби обстрілів не було і ми могли встигнути їх виконати», – говорить Ірина.
Напевно, найтяжчим ударом для їхньої справи став підрив греблі Каховської ГЕС у червні минулого року. За словами подружжя, це був навіть не жах, а ще гірше. На їхніх очах без води гинули тисячі саджанців, помирала улюблена справа, в яку вони вкладали не лише матеріальні ресурси, а й свою душу. Люди, які потім купували букети, навіть не здогадувалися, які титанічні зусилля довелося докласти родині для того, щоб ці квіти згодом дарували іншим красу та позитивні емоції.
«У нас тисячі еустом просто горіли. Ми збивалися з ніг, шукаючи живильну вологу. На пошуки витрачали цілий день. Зробили пристрої для поливу, купили кубовик. Постійно носили шланги… Важко передати словами, що нам довелося пережити. Стояла літня спека, і ми лійками старалася полити всі квіточки. Звісно, що всі саджанці врятувати не вдалося, деякі загинули. То вода була з домішками і не підходила квітам. Воду доводилося возити здалеку зі свердловини. Ми так намучилися, натаскалися води, що запам’ятаємо цей виклик на все життя», – емоційно згадує подружжя.
Але попри всі випробування вони з чоловіком змогли вистояти і зберегти свою справу. І квіти Нікополя продовжують радувати людей. Звісно, що в бізнес довелося вносити корективи. Крім оптових поставок, а це партії до 10 тисяч квітів на тиждень, значну частку в бізнесі почала відігравати торгівля в різницю, флористика. Цілодобово приймаються замовлення на букети – їх за день може бути 10-15 штук, квіткові кошики, оздоблення весіль тощо. А напередодні свята 8 березня підприємці прийняли передзамовлення на тисячі тюльпанів. Замовлення люди зазвичай роблять, як в магазині, так і через інтернет. Найбільш популярні букети з тюльпанів, троянд, хризантем, кущових троянд, ірисів.
Адже попри війну життя все одно триває, і людям необхідно дарувати один одному емоції. А квіти – це один із засобів це зробити. Воїн, який захищає країну, теж прагне замовити букет і подарувати його своїм рідним. Квіти потрібні дружинам, донькам, мамам, нареченим. До речі, у родини особливе ставлення до військових.
«Ці люди нас захищають і ми намагаємося хоч якось їм допомогти та віддячити», – каже подружжя. Для захисників тут діють знижки, безкоштовна доставка та пакування. Крім того, через волонтерів Ірина та Олександр відправляють воїнам ЗСУ ліки та продукти харчування.
Родинний бізнес попри війну зміг найголовніше – вистояти. Із саджанців, які рятували спекотного літа 2023-го року, отримали гарний врожай. Сьогодні родина вирощує багато видів рослин, серед яких еустоми, троянди, петунії, тюльпани, гіацинти, нарциси, крокуси.
Попри те, що квітка має коротке життя, її вирощування це фактично цілорічна праця. Праця, яка потребує не лише професіоналізму, знань і ресурсів, але й, перш за все, бажання творити прекрасне.
Як зізнається Ірина, у неї з чоловіком дійсно лежить душа до цієї справа. Хочеться постійно придумувати щось нове. Розповідає, що їм навіть з Києва написали, що таких гарних квітів як у них, мало де можна зустріти.
Ми – незламні!
Здавалося б в умовах війни, що може бути більш беззахисним, ніж тендітна рослина. Але саме квіти родини Іванових, стали одним із символів надії та незламності нашого міста. Так, їм нелегко, як і безліч інших українських родин вони мають загиблих та травмованих родичів, знайомих.
Їм непросто утримувати свій родинний бізнес на плаву. Але вони все одно залишаються в Нікополі.
Ми запитали родину, що надає їм сил триматися і рухатися вперед.
«Нам просто хочеться дарувати людям позитивні емоцій на фоні сірості та викликів війни. І звертаючись до усіх земляків хочемо сказати одне: ми незламні! Тому потрібно не падати духом. Треба йти далі. Хоч ми щодня перебуваємо під загрозою і в будь-який момент можемо втратити все – ми все одно йдемо вперед. Ми залишаємося в Нікополі, тому що тут наш дім і це наша земля. Віримо тільки у краще і намагаємося допомагати один одному!».
Що було раніше?
Раніше ми розповідали три історії продавчинь, які залишаються працювати у прифронтовому Нікополі.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
Там ми розповідаємо, чим живе Нікополь та район!
