Короля Данила, Братів Рапіних, Калиновського: на честь кого пропозиції нових назв вулиць Нікополя

Головна притока річки Об.

Займає п'яте місце серед річок росії.

Протікає територією Китаю - 525 км, Казахстану - 1 835 км, і росії - 2 010 км.

Кастусь Калиновський - білоруський публіцист, правник і революціонер-демократ. Випускник юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету з дипломом кандидата права.

Брав участь у нелегальних студентських гуртках і таємній воєнно-революційній організації офіцерів Генштабу російської армії польського походження - Я. Домбровського та З. Сєраковського.

З 1861 році у Білорусії розпочав створення таємної революційно-демократичної організації для організації повстання у Литві, Білорусії і Польщі, яке відбулось у 1863-1864 роках.

У січні 1864 року Калиновський був арештований царськими жандармами і засуджений воєнно-польовим трибуналом до смертної кари. Перед стратою зумів передати на волю заповіт - «Лист з-під шибениці» – документ білоруської політичної ідеї.

У 2022 році в умовах російської агресії білоруські добровольці збройних сил України сформували батальйон імені Кастуся Калиновського, який потім розгорнули в полк.

Іменем Калиновського названі вулиці у Києві, Рівному, Кривому Розі, Мукачевому.

Відповідно до історичної довідки, яку напрацював нікопольський історк Мирослав Жуковський, Котельников по виході у відставку був призначений начальником по Нікополю Катеринославської земської губернії.

Рапін Арсен Григорович, Рапін Данило Григорович, Рапін Костянтин Григорович, Рапін Пилип Григорович – уроженці міста Нікополя і сел Нікопольського краю.

Отримали освіту вчителя і працювали у школах Нікополя. Проживали по вулиці Котельникова та вулиці Кладбищенській (з 2016 року Староцерковна).

У 1917 році брати Рапіни - засновники та активні діячі Товариства «Просвіта» та національно-визвольного руху під прапором Української Народної Республіки.

Учасники антибільшовицького Троїцького народного повстання у червні 1919 році у місті Нікополь та підпільної «Повстанської організації Катеринославщини, Північної Таврії та Східної Херсонщини», створеної у 1920-1921 роках таємним представником Уряду УНР з метою повалення комуністично-радянської влади в Україні.

Підпільна організація була виявлена органами радянської комуністичної «ЧК». Під час облав чекістами були арештовані Рапін К.Г та Рапін П.Г. Вони були засуджені чекістами 25 серпня 1921 року до 5 років ув’язнення у концтаборі, звідки вони вже не повернулися.

Рапін А.Г. та Рапін Д.Г. були виявлені і арештовані чекістами восени 1921 року і 13 грудня 1921 року були розстріляні за участь у боротьбі за незалежність Української Народної Республіки. Брати Рапін А.Г., Рапін Д.Г., Рапін К.Г., Рапін П.Г. є борцями за незалежність України у ХХ ст.

Місто-фортеця, порт на острові Котлін у Балтійському морі, що охороняє морські підступи до Санкт-Петербурга. Адміністративний район Санкт-Петербурга.

Видатний діяч Української Козацької Держави в 1648-1657 роках.

Походив із старовинного козацького роду. У 1630-і – 1640-і роках - козак війська Запорозького реєстрового.

Весною 1648 року був одним із організаторів переходу козацьких полків польської армії під Кам’яним Затоном (напроти сучасного м. Нікополь) на бік війська Богдана Хмельницького.

На посаді полковника командував козацькими загонами Війська Запорозького під керівництвом Б.Хмельницького у Жовтоводській, Корсунській та Пилявицькій битвах з польськими військами у 1648 році.

У Реєстрі Війська Запорозького 1649 року Капуста вписаний у Осавульський курінь Чигиринського козацького реєстрового полку, який був відповідальним за охорону і безпеку Хмельницького.

У 1649-1653 роках та 1655-1657 роках був призначений ним Чигиринським городовим отаманом, на посаді якого здійснював управління столицею Української Козацької Держави, а також у 1653-1655 роках – Суботівським городовими отаманом – резиденцією гетьмана Богдана Хмельницького.

За дорученням Богдана Хмельницького очолив розвідку і контррозвідку Війська Запорозького, виконував дипломатичні місії – двічі в Москву і двічі у Стамбул. Він створив таємні розвідувальні осередки у столицях і містах Речі Посполитої, Османської імперії, Кримському Ханаті, Молдавському та Волоському князівствах, Московському Царстві, звідки отримував важливу воєнно-політичну інформацію.

Полковник Лаврін Капуста розкрив кілька змов і шпигунських замахів на життя Богдана Хмельницького, у т.ч. серед козацької старшини і його найближчого середовища.

Ім’ям Лавріна Капусти названий провулок в Черкасах.

Радянський пілот, учасник Жовтневого перевороту.

Один із перших героїв радянського союзу.

Данило Романович Рюрикович - Князь Галицький, Князь Володимирський, Великий Київський Князь, Король Русі.

Син Великого Князя Київського Романа Мстиславовича та доньки візантійського імператора Ісаака ІІ Ангела Анни.

Брав участь у битві з монголами на річці Калка у 1223 році у якій був поранений.

Після смерті батька витримав багаторічну війну із суперниками за князівський та королівський престол, а також з поляками, угорцями, німецькими хрестоносцями за збереження Галицько-Волинського князівства та приєднання до нього Київського князівства.

Внаслідок переважаючих сил монголів, визнав себе у 1245 році їх вассалом при збереженні своєї влади на українських землях. У 1253 році вступив у союз з Римським папою, який його коронував на Короля Русі.

Король Данило для зміцнення Української Держави здійснював реформи на підтримку служивих феодалів, міст, реорганізував армію, заснував нові міста Холм, Львів.

Заснував у Галичі церковну православну митрополію, підтримував династичні зв’язки з Європейськими монархіями.

Указом Президента України від 30 липня 2003 р. № 769 заснована державна нагорода України для військовиків і держслужбовців – орден Данила Галицького.

24 окремій механізованій бригаді Збройних Сил України Указом Президента України від 23 серпня 2017 р. № 234 присвоєно ім’я Короля Данила.

Річка Лєна – найбільша з російських річок, чий басейн повністю лежить у межах країни. Вона є одинадцятою за довжиною річкою у світі та третьою серед річок Росії, після Єнісею та Обі.

Назва, яка відноситься до географічних об'єктів країни-терористки.

Світличний Іван Олексійович випускник філологічного факультету Харківського університету (1952 р.), український літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського Руху «шестидесятників» – учасників національно-культурного опору політиці русифікації та комуністичній ідеології, репресований органами КДБ СРСР за завданням керівництва КПРС у 1965-1966 рр., 1972-1983 р.

Внаслідок перебування в радянських концтаборах втратив здоров’я і помер у 1992 році. Лауреат премії ім. Василя Стуса (1989 р.).

У 1994 р. Світличному І.О. посмертно присуджено Державну премію ім. Тараса Шевченка.

Радянський соціальний педагог.

З 1920 по 1932 рік керував виправними колоніями для неповнолітніх правопорушників.

Більше фактів з біографії Макаренка та його зв'язок з НКВС можна почитати тут.

Мартин Небаба - український політичний і військовий діяч Української козацької Держави Богдана Хмельницького, засновник роду козацьких старшин Небаб.

Уроженець міста Коростишів. З молодих літ перебував на Запорожжі, обирався отаманом Базавлуцької Запорозької Січі. Під час національно-визвольної війни українського народу сер. ХVII ст. організатор і перший полковник Борзенського полку (1648р.), полковник Чернігівський (1649-1657 рр.), наказний Гетьман Війська Запорозького у Великому Князівстві Литовському, наказний гетьман Лівобережних козацьких полків України.

Учасник битви під Пилявцею у 1648 р., Зборівській битві 1949 р., керував обороною Чернігово-Сіверщини, загинув у бою з польськими військами під м. Лоєв у Білорусі. У м. Коростишів Житомирської області встановлений пам’ятник М. Небабі.

У місті Коростишів та місті Чернігів є вулиці найменовані на його честь.

Мартинов Микола - Герой радянського союзу.
Нагороджений орденами Жовтневої революції.

Похований в російському Оренбурзі.

Ніл Хасевич - український художник, графік, активіст, діяч українського національно-визвольного руху у Волинському українському об’єднанні, Центрального і краєвого проводу ОУН на Волині та з 1944 р. Української Головної Визвольної ради. З дитинства мав хист до малювання.

Незважаючи на інвалідність навчався з початку у іконописній майстерні у Рівненській художній школі та екстерном здобув атестат Рівненської гімназії.

Закінчив Варшавську академію мистецтв. Досконало володів технікою графіки, живопису. Учасник 35 художніх виставок зокрема у Львові, Празі, Берліні, Чикаго, Лос-Анджелесі, автор альбомів екслібрисів. З початком Другої Світової війни керував друкарнею ОУН та Української Повстанської армії, створив художнє оформлення плакатів, листівок, проекти прапорів, нагород, бланків, печаток для українських підпільників та повстанців. Розробив дизайн бофонів (знаки позики на бойові потреби). Загинув у бою з військами МДБ СРСР.

Пам’ятник Н.А.Хасевичу встановлено у м. Рівне. Його іменем названі вулиці у Львові, Луцьку, Рівне, Ковель, Володимир-Волинському, Первомайськ (Миколаївська область). У 2015 р. 110-річниця від дня народження Н.А.Хасевича була відзначена на державному рівні.

Річка в Росії, найбільша права притока Волги з довжиною близько 1500 км та площею басейну 245 тис. км².

Донцов Дмитро Іванович народився у Мелітополі. Український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, головний ідеолог української національної ідеї.

Випускник Мелітопольського реального училища, екстерном закінчив Санкт-Петербурзьку Миколаївську гімназію. Навчався на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету.

У 1905 році вступив в Українську соціал-демократичну партію, двічі був арештований царськими жандармами у 1905 у Санкт-Петербурзі та у 1908 році у Києві. Після восьмимісячного ув’язнення був звільнений і виїхав в Австро-Угорську імперію.

Навчався у Віденському університеті і отримав ступінь доктора юридичних наук. Під час першого Світової війни перебував також у Німеччині, Швейцарії, як Голова Союзу визволення України. Працював в урядових органах Української Держави та Української Народної Республіки у 1918-1921 роках.

У 1920-1930 роках активно розробляв основи українського націоналізму. В зв’язку з початком Другої Світової війни виїхав у США і Канаду де працював викладачем у навчальних закладах і помер у 1973 році.

Його іменем названі вулиці і провулки у містах: Дніпро, Житомир, Івано-Франківськ, Луцьк, Львів, Мелітополь, Одеса, Суми, Херсон, Кропивницький, село Нижньосірогозького району Херсонської області.

Сергій Сергійович Прокоф'єв був відомим російським композитором, піаністом і диригентом.

Прокоф'єв творив у різних жанрах, включаючи симфонії, концерти, опери, балети та камерну музику.

Його музика відзначається сучасним і характерним стилем, який поєднує класичні традиції з елементами неокласицизму та впливами російської народної музики.

Князь Володимир ІІ Мономах (у хрещенні Василій) – князь Смоленський (1073-1078 рр.), Чернігівський (1076-1077, 1078-1094 рр.), Переяславський (1094-1113 рр.), великий Князь Київський (1113-1125 рр.).

Син Київського Князя Всеволода Ярославича і доньки візантійського імператора Костянтина ІХ Багрянородного із роду Мономахів.

Володимир ІІ був організатором успішних походів проти половців і забезпечив охорону південних кордонів Великого Київського Князівства.

Учасник князівських з’їздів – Любецького (1097 р.) та Витичівського (1100 р.) з метою збереження єдності держави.

Розширив законодавство – «Руську правду» Ярослава Мудрого, додавши свій «Статут» у 1113 р. Автор дидактичної праці «Повчання» (близько 1109 р.). Був одружений із королівною Гітою - донькою англійського короля Гарольда ІІ.

Іменем Князя Володимира Мономаха названі вулиці у Києві, Коростені, Вишгороді, Броварах, Дніпрі, Марганці, Полтаві, Черкасах та інших.

Указом Президента України від 06.05.2020 р. ім’я Князя Володимира Мономаха присвоєно 53-й окремій механізованій бригаді Збройних Сил України.

Цимлянськ - це місто, яке розташоване в ростовській області в росії. Отримало статус міста у 1961 році і є адміністративним центром цимлянського району.

Трипільська археологічна культура часів неоліту і раннього енеоліту 4800-3000 р. до Різдва Христового, яка отримала свою назву від назви села Трипілля на Київщині, де наприкінці ХІХ ст. була відкрита українським археологом чеського походження В.В.Хвой

Трипільська культура була розташована між Карпатами і Дніпром на території сучасної України, Молдови та Румунії, загальною площею 350 тис.кв.км. У часи розквіту їй належали найбільші за розміром поселення у Європі, кількістю мешканців яких було 10 000 – 15 000 осіб.

В Україні виявлені більше 2000 пам’яток трипільської культури, представники якої давньоземлеробські племена чисельність яких була від 400000 до 2000000 осіб (за оцінкою різних вчених).

Трипільська археологічна культура вважається однією із найдавніших працивілізацій Євразії. Її численні артефакти представлені в заповідниках-музеях України та за кордоном.