У Південній Кореї завершився Молодіжний чемпіонат Світу зі скелелазіння U-18 який тривав 9 днів. Участь у ньому брала молодь з 40 країн світу, зокрема - Америки, Австрії, Германії, Італії, Польщі, Канади та Південної Кореї.
Україну у Сеулі представляли 12 спортсменів, серед яких вихованки спортивної школи «Електрометалург» - Оксана Бурова, Ксенія Горєлова та Поліна Халькевич.
На цих престижних змаганнях для молоді в дисципліні швидкість Поліна стала чемпіонкою у віковій категорії 15-16 років. Це перше золото для неї на Чемпіонаті Світу серед молоді. Ксенія стала віцечемпіонкою отримавши срібло у категорії 17-18 років. Бурова Оксана стала фіналісткою.
Суперниками нікопольських скелелазок на трасі були спортсмени збірної Китаю. У Національному олімпійському комітеті України відзначають, що на цьому чемпіонаті «Поліна Халькевич виявилася єдиною у світі, кому вдалося у змаганнях з «швидкості» серед спортсменів до 16 років нав'язати боротьбу збірній Китаю».
Варто зазначити, що медалі збірній команді України у Сеулі принесли саме нікопольські скелелазки. Юні спорстменки вкотре довели - швидкість - не лише профілюючий вид скелелазіння у Нікополі, а й спортивна слава нашого міста.
Свій шлях у світі скелелазіння Ксенія та Поліна розпочали з нікопольських скеледромів, виховуючись у тренерів - Наталії Кудренко та Ярослава Гонтарика. Проте, через повномасштабне вторгнення, скелелазки вимушені були виїхати за кордон. Там їм надали умови для життя та тренування, але все одно вони залишаються вихованицями ДЮСШ «Електрометалург».
Великий спорт, це не лише перемоги та велика робота, це й фінансові витрати на поїздки та участь у міжнародних чемпіонатах. Часом, щоб спортсмен не втратив кар’єри, доводиться шукати різні шляхи фінансування.
Про великий спорт, нікопольських скелелазів і тренерську роботу в умовах війни редакції Нікополь.City розповіла Заслужений тренер України, старший тренер секції скелелазіння дитячо-юнацької спортивної школи «Електрометалург» Наталія Кудренко.
Далі, пряма мова.
Для міжнародного рівня потрібні великі кошти
Закінчився Молодіжний чемпіонат Світу. Отримати медаль на офіційних змаганнях - Олімпіаді, Чемпіонатах Світу і Європи, Кубках світу і Європи - це дуже круто. Але, я хочу пояснити різницю між тим, що таке офіційні змагання, і що таке турніри.
На офіційних змаганнях можуть виступати найсильніші спортсмени країни - збірна команда. Це право треба вибороти і попасти в збірну команду. А турнір - це змагання, на яких можуть приймати участь всі охочі. Проте, це не є погано.
На Молодіжному чемпіонаті світу Оксана Бурова, Ксенія Горєлова та Поліна Халькевич представили нашу країну. Вони - вихованки нікопольської ДЮСШ. Зараз точиться багато розмов про те, що Ксенія Горєлова виступає за Донецьку область. Так, дійсно, вона виступає за Донецьку область. Але, свою спортивну кар'єру вона розпочинала на ДЮСШ «Електрометалург». На цій базі нікопольчанка займалася сім років.
Щоб вийти на міжнародний рівень, потрібні дуже великі кошти на поїздки по всьому світу. Ми зі свого боку, розглядаємо питання, щоб всі наші діти мали можливість брати участь у міжнародних змаганнях.
Ми з дітьми не по розкладу, а по життю
На даний момент у нас на відділенні 5 діючих Майстрів спорту України.
Аліна Щигарєва, Оксана Бурова та Дмитро Ілюхін мають заробітну плату від Міністерства молоді і спорту України. Також - Оксана та Дмитро отримують стипендію від НЗФ.
Поліна Халькевич отримує стипендію Обласного спортивного комітету, Ксенію Горєлову утримує Донецька область. Витрати на новоспеченого Майстра спорту України Ярослава Суменкіна до великої війни брали на себе його батьки. Наразі - поляки.
На Молодіжні змагання в Сеулі витрати Поліни Халькевич узяли на себе теж поляки. Поїздка обійшлася у 1700 доларів. Оксану Бурову та Ксенію Горєлову фінансувало Міністерство молоді і спорту України.
Хтось вважає, що наших дітей тренують інші. У воєнний час поляки надали їм базу для тренування, безкоштовне житло, оплату дороги і житло на змаганнях. Але. Тренерами були і залишаємося ми. Це наша робота тренерів, що наші діти попали в такі умови і можуть розвиватися далі. Ми з дітьми завжди 24/7.
І коли гімн України звучить на іншому континенті в той час, коли у нас іде війна, це неймовірне відчуття, це сльози радості на очах.
У моїй тренерській кар'єрі було багато призерів чемпіонату світу і Європи, але коли чемпіон - це зовсім інше відчуття. Перший раз сльози на очах у мене були на Молодіжному чемпіонаті світу у москві. Тоді Максим Стенковий став чемпіоном Світу, і, гімн України виконував оркестр.
Оля Лосинська на Молодіжному чемпіонаті Світу в Болгарії теж стала чемпіонкою серед юніорів. Тоді я не чула гімн, але пам'ятаю квіти якими її нагородили. Вона привезла їх мені.
Тепер Поліна Халькевич. Гімн України в Південній Кореї. Я ревіла дуже. В умовах війни, коли гинуть друзі і просто люди…
НАШ спільний результат
Не можу без уваги залишити тих людей, які в умовах війни платять нам заробітну плату і дають можливість нам працювати. Я завжди кажу, що великий результат - це результат не одного дня. Це від десяти і більше років. Це наш результат. Без бази нашої, без підтримки НЗФ і міста не було би майстрів і чемпіонів.
І ще за своїх тренерів скажу. Я пишаюся, що працюю з людьми, які мене чують і підтримують. Яким я змогла передати свій досвід, які радіють результату, а не заздрять.
Ліворуч - Наталія Кудренко, праворуч - Ірина Борщаговська.Фото: Фейсбук
Зараз, в умовах війни кожен працює на своєму місці. Ми дивимося на результати: за час війни у відділенні скелелазіння виконали норматив Майстра спорту України два спортсмена. Моїй колезі - Ірині Борщаговській - присвоєно звання Заслуженого тренера України.
Але головне - ми незламні. Гімн України звучить на змаганнях завдяки нашим дітям. Це діти з Нікополя. Це діти ДЮСШ «Електрометалург».
