В умовах воєнного часу гостро постало питання про здатність школярів навчатися у непростих обставинах. Звідки узяти мотивацію та що враховувати батькам при підготовці дітей до нового навчального року? А також - як підготувати доньку або сина до дистанційного навчання у період воєнного стану?
На ці питання журналістам Нікополь.City відповідає клінічний психолог Нікопольського центру медико-соціальної реабілітації Надія Пиріжок.
«Поруч із засвоєнням академічних знань, на плечі школярів лягає пласт – швидше подорослішати, ніж це було у школі. Тому від батьків потрібен стимул до мотивації, від учнів – воля та дотримання дисципліни. Але у взаємозв’язку, ці речі зменшують створення проблем принаймні у половині випадків, виходячи із мого практичного досвіду», - ділиться спеціаліст.
Отже, разом із пані Надією розберемо: що таке мотивація, приклади вмотивування школярів, та з яких пунктів складається алгоритм підготовки дітей до дистанційного навчання.
Що таке мотивація
Це психологічний феномен. Тому мова не може йти про її постійність, адже на жаль, у сучасних обставинах не є стабільним і емоційний стан. Тож супутниками мотивації виступають воля та дисципліна.
Мотивація може бути зовнішньою та внутрішньою. Перша створюється за допомогою впливу зовнішніх факторів. Друга викликає потяг до дії внутрішніми бажаннями та спонуканнями.
Зовнішніми факторами мотивації є винагорода у вигляді – розширення проведеного часу за прогулянкою, отримання бажаного, розважальна поїздка.
До речі, коли батьки багато працюють, то для їх дітей найкращою мотивацією стане час з батьками. Мається на увазі не купівля дитячих досягнень або виставлення умов їх отримання. Під зовнішньою мотивацією варто сформувати у дитини навичку досягнення мети, тобто виконувати ряд дій, які приведуть до отримання результату.
Цю корисну практику можна починати вже з молодшого шкільного віку, коли дитина переходить від ігрової діяльності до виконання учнівських обов’язків. Така форма зробить цей перехід плавним, цікавим та успішним.
Приклади вмотивування
- Зовнішнє вмотивування – «Коли ти виконаєш домашнє завдання з 3 предметів, зможеш довше пограти на вулиці або у гру».
Врахуйте, що існує відмінність між покаранням та мотивацією, хоча формулювання звучить досить схоже: «Якщо ти вивчиш уроки, то пограєш на вулиці» - це покарання.
Сенс у тому, що дорослий не в праві забирати у дитини її потребу (тобто відпочинок/прогулянку), і якщо в першому випадку спочатку йде обов’язкова вимога, а за нею позитивне підкріплення витрачених зусиль дитини, то у другому випадку – умова отримання власної потреби, що викликає протиріччя та протест у дитини будь-якого віку. У голові дитини формулювання покарання виглядає як спосіб відвоювати те, що є її базовою потребою, а ось мотиваційне формулювання – це спосіб отримати бонус за витрачені зусилля, і тут про розуміння та підтримку батьків.
- Внутрішня мотивація - викликає потяг до дії із середини.
Це процес довготривалий. Сенс у тому, щоб спонукати дитину отримувати задоволення від виконання дій, створювати ситуації успіху. Хваліть. Зауважуйте на значення результату для життя, покажіть, що процес діяльності може бути веселим та приємним.
Наприклад, дитина вчить вірша, щоб розповісти бабусі. Мотив – порадувати близьку людину, відчути соціальну значущість та радість від витрачених зусиль; або при вивченні таблиці множення, намалюйте класики, і дитина буде думати не про нудне завчання математичних операцій, а про час з батьками чи друзями у грі.
Звісно, варто формувати внутрішню мотивацію, адже це рушійна сила для майбутніх досягнень особистості. Та в період воєнного стану, дитина не завжди здатна налаштуватися на поклик душі, так як паралельно може стикнутися з тривогою, роздратуванням, незадоволеними базовими потребами (сон,безпека, свіже повітря тощо), і тут у нагоді стануть зовнішні стимули. Тож враховуйте обидва види мотивації для стимулювання навчальної діяльності дітей.
Ключові моменти психологічного формування мотиваційної сфери у школярів різного віку, на які слід спиратися батькам при вмотивуванні:
Першокласники – зовнішні аспекти шкільного навчання, значущість навчання для дорослих, пізнавальна активність;
Молодші школярі – інтерес до результату (а не процесу навчання), очікування похвали, соціальне ствердження, отримання винагороди;
Середня ланка – визнання серед однолітків, формування власної думки;
Підлітки – спирання на власні системи цінностей, захоплення.
Крім стимуляції мотиваційної сфери, необхідно враховувати психологічні нюанси сприйняття дітьми онлайн-навчання.
Надія Пиріжок
Алгоритм підготовки дітей до дистанційного навчання
1. Потурбуйтесь про безпеку та задоволення базових потреб дитини. Комфортні умови – основа для здатності сприймати інформацію.
2. Приділіть час для підготовки робочого місця, одягу для занять. Це зовнішні атрибути, які будуть дисциплінувати учнів, надавати їм можливість налаштуватися на навчальний процес.
3. Обговоріть/пропишіть/зробіть позначки, що робити у випадку, якщо дистанційне навчання стане недоступним, щоб дитина не панікувала, не нервувала, а мала план дій (як входити у zoom, у якій соціальній мережі повідомляють про уроки, що робити у випадку оголошеної тривоги тощо). Навіть, коли дитина це знає, їй необхідно мати нагадування у випадку непередбачених обставин.
4. Сплануйте РАЗОМ з дитиною ранкову рутину перед початком навчання, щоб увійти у режим навчального процесу. Пам’ятайте, що раніше, перед навчанням була ще й дорога до школи, щоб встигнути активізуватися – знайдіть на разі альтернативу – зарядка/час біля вікна/прогулянка з собакою тощо.
5. Навчіть дитину, що робити, коли вона не встигає – залишити місце для дописування, зробити скріншот, сфотографувати слайд. На практиці такі моменти виявляються конкретним стресовим чинником. Емоції затихають, коли активізуються дії.
6. Дотримуйтесь режиму дня. Навіть дорослим необхідно знати графік роботи, щоб спланувати задовільно свій день. Діти не виключення. Плануйте та мотивуйте. Після вивчених уроків повинне бути дозвілля. А яке залежить від викладених на навчання зусиль.
7. Зауважуйте на досягненнях дитини. Створіть банку із записками про нові знання, уміння та навички дитини, отримані у школі; збирайте колекцію успіхів у вигляді предметів (наприклад, додавайте щоразу нову вивчену букву на магнітну дошку); дитина старшого шкільного віку може вести щоденник досягнень або відмічати успіхи на трекері.
8. Робіть акцент не тільки на навчальних навичках, а й на вміннях самоорганізації: «Ти молодець, що вчасно підключився на урок», приборкання емоцій: «Не дивлячись на те, що ти розсердилася, ти встигнула зробити фото, щоб доробити до кінця завдання», побудові соціальних зв’язків: «Класно, що ти придумав спитати домашнє завдання у однокласника» тощо. Навчання у школі це багатогранний процес, а особистість формується переважно через призму психологічних навичок, не завжди пов’язаних з процесом читання,письма та лічби.
9. Відходьте від контролю (починаючи з середньої ланки школи), будьте помічниками своїй дитині. Уважність дитини дійсно не завжди стійка, тому треба нагадувати. Але давайте лише направлення, що згадати, на що звернути увагу. Не треба виконувати за дитину.
10. Нехай дисципліна стане запорукою. Особливо для старших учнів. У підлітків і справді багато причин втратити мотивацію (особисті переживання, гормональні зміни, стикання з конфліктами), тож достатнім буде підтримувати сам процес навчання замість вимоги до результативності. Наприклад, не в змозі виконати усі уроки, вивчи пріоритетні.
