За 9 місяців війни ви неодмінно зустрічалися із думкою деяких українців, що ті громадяни, хто робить вчинки, які не вписуються в стандартну поведінку суспільства, мають проблеми з наркотиками, алкоголем чи законом, неодмінно мають піти на фронт, щоб копати окопи.
Чому неправильно вважати українську армію інструментом перевиховання та як насправді потрібно ставитися українцям до Збройних сил України.
Журналісти Нікополь.City говорили про це із психологинею та керівницею Центру розвитку родини «Синтез» у Нікополі Іриною Штанько.
«Захист Держави, особисто я розцінюю ні як покарання, а як нагороду, як виявлення своєї гідності. Це взагалі – честь. Наша країна гідна того, щоб її захищали здорові, адекватні чоловіки, а не ті, хто , веде асоціальний рівень життя. Тут має бути гарне здоров’я, фізична підготовка, інтелектуальні здібності», - ділиться думкою пані Ірина.
Психологиня звертає увагу на те, що нам відомо з якою армією ми воюємо. З яких установ набирають цих «військових», з якою метою вони йдуть воювати в Україну.
«Якщо ми зараз зберемо людей з асоціальною поведінкою і відправимо на передову – ми тоді такі ж, як і вони, - зазначає Ірина Штанько. - Говорячи про Росію з агресивної її сторони, ми зазначаємо, що це втрачена крана; нація, яка впала у своїй гідності. Тоді ми такі самі, якщо говоримо: «Он ходить - наркоман, алкоголік, від нього жодної користі – давайте його на фронт». Перепрошую, а яка користь від нього буде там на передовій?»
На думку психологині до лав ЗСУ та тероборони мають проводити відбір тих, хто за своїми якостями і можливостями відповідає вимогам, які висуваються на сьогоднішній день українською армією.
«Ми бачимо які успіхи роблять наші вони. Як вони дивують увесь світ тим, що швидко вчаться керувати військовою технікою; до 90% збивають ракети, які летять на наші міста – це про що говорить? Про те, що там дійсно люди, які гідні слова Людина – з великої літери. Тож як ми можемо порівнювати і відправляти туди тих, хто на сьогодні займає місце та позиції в житті аморальні або асоціальні. Наша армія – це продовження нас, як народу, віддзеркалення нас самих», - зазначає Ірина Штанько.
