У Нікополі відбулося вшанування 103-ї річниці пам'яті учасників антикомуністичного Троїцького повстання, яке відбулося 8 червня 1919 року. Тоді, мешканці Нікопольського краю на свято Трійці повстали проти свавілля більшовиків.
Щороку пам'ять селян-повстанців вшановують біля каменю з пам'ятною табличкою, який було встановлено ще у 2013 році у парку Перемоги.
Проте в цьому році через воєнний стан захід зібрав обмежене коло осіб. Серед присутніх на події були члени ГО «Ветерани боротьби за незалежність України міста Нікополя» - Іван Олійник, Костянтин Баганецький; депутат міської ради Анатолій Доброродній, заступник директора з наукової роботи Нікопольського краєзнавчого музею Мирослав Жуковський, представники виконавчої влади.
Учасники заходу з вшанування 103-ї річниці пам'яті учасників антикомуністичного Троїцького повстання.
Редакція Сіті також побувала на заході. Журналісти редакції поцікавилися у голови ГО «Ветерани боротьби за незалежність України міста Нікополя» Івана Олійника історією перейменування однієї з вулиць Нікополя на честь антибільшовицького повстання. Адже саме він був одним із тих, хто запропонував нову назву.
Іван Олійник, голова ГО «Ветерани боротьби за незалежність України міста Нікополя»
«У 2016 році вийшов Закон про декомунізацію. У зв'язку з цим, у Нікополі була створена робоча група з декомунізації, до якої я увійшов. Я запропонував, щоб вулицю Євдокімова, яка тягнеться через усю Лапинку, перейменували на вулицю Троїцького повстання. Знаючи історію подій 1919 року, я аргументував, що повстання почалося на Лапинці (в ті роки одне з сіл на території сучасного Нікополя - авт). Дехто був проти. Навіть особу якогось юриста знайшли, російського...десь він там жив, чи працював...просто щоб залишити вулицю Євдокімова. Шукали усілякі лазівки. Але більшість проголосували за нову назву. Аргументів проти небуло», - розповів Іван Олійник.
До речі, Сергій Євдокімов - перший завідуючий Нікопольським відділом народної освіти та учасник становлення радянської влади на Нікопольщині 1919 року. Був розстріляний 12 червня 1919 року під час Троїцького повстання.
Прізвища діячів більшовицького уряду загиблих під час Троїцького повстання 8–14 червня 1919 р. на Нікопольщині.
Іван Олійник поділився, що якби не війна, то вони б думали про перенесення пам'ятного знаку в інше місце, на більш офіційному рівні. «Із внесенням до Статуту міста, адже про подію (Троїцьке повстання - авт) в акті немає ні слова», - підкреслив Іван Павлович.
Щоб ознайомитися і усвідомити важливість події для історії Нікопольщини і України, редакція Сіті друкує інформацію з різних джерел, які описують події Троїцького повстання.
- Портал ДніпроКультура
«3 лютого 1919 року владу у місті знову захопили більшовики. Друкарня С. Вайнштейна почала видавати газету «Известия Никопольского Совета рабочих и крестьянских депутатов» аж до народного повстання на Трійцю, 8 червня 1919 р. Після придушення повстання та розстрілу більшовиками понад 1 000 повстанців газети у місті не виходили. Всі жертви Троїцького народного повстання 19 червня 1919 року поховані в одній братській могилі».
- Навчальний табір Національно-патріотичне виховання
8 червня 1919 року розпочалось збройне антибільшовицьке повстання українських селян в Нікополі. Народ сіл Нікопольської волості був обурений діями більшовицької влади, тому люди вийшли захищати свої сім’ї та майно. Повстанці використовували жовто-блакитну символіку. Повстання назвали ТРОЇЦЬКИМ, бо саме 8 червня 1919 року було свято – ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ.
У 1919 році з сіл Нікопольської волості вивозили продовольство для голодної Радянської Росії, а місцеві більшовики постійно демонстрували свою владу. Був виданий наказ для селян Нікопольської волості про заборону полювання та здачу мисливської зброї. Надалі більшовики планували провести перепис майна селян. Після спроби такого перепису у передмісті Лапинка, селяни побили більшовицьких переписувачів, бо нахабність більшовиків викликала у них спротив, і люди такого стерпіти не змогли.
Коли більшовики оголосили мобілізацію та за неявку погрожували карати за законом воєнного часу, коли Лаврін, начальник Нікопольського гарнізону, вимагав лапинців здати зброю, а інакше село обстріляють (тиждень з 3 червня по 9 червня 1919 року був оголошений часом постачання Червоної Армії, а червень мав стати місяцем здачі зброї), населення з обуренням сприйняло звістку про подібні заходи. А коли 6 червня 1919 року більшовики почали насильницьке вилучення зброї у людей, при цьому окремі групи у супроводі членів парткому вилучали ще й взуття та одяг, у селян увірвався терпець.
Тому в ніч з 7 червня на 8 червня 1919 року селяни вогнем зустріли реквізиційний загін. Церковні дзвони міста сповістили про його початок (саме початок повстання у велике релігійне свято свідчило про рішучість настроїв людей). Лапинців підтримали селяни багатьох сіл Нікопольської волості. Більшість більшовиків втекли з міста , 594 особи було заарештовано повстанцями, а 16 осіб було розстріляно за вироком суду громади.
Нікопольське тимчасове робітничо – селянське правління очолив М.Петренко. В короткий час вдалося сформувати загони піхоти та кінний підрозділ. Керували повстанням як колишні військові, так і селяни. Повстання виступило під синьо-жовтим прапором УНР, це не сподобалось росіянам із Кам’янки – Дніпровської, тому їхній загін чисельністю у 500 штиків повернулися додому. Троїцьке повстання було антикомуністичним та антибільшовицьким.
Для придушення повстання більшовики прислали інтернаціональний полк, загін чекістів та команду бронепоїзда «Товаріщ Лєнін», вся ця більшовицька армада кинулась на повстанців. Вже 16 червня 1919 року повстання було потоплено в крові угорцями та китайцями. Після бою все було усіяно трупами, а загиблих було настільки багато, що не вірилось очам.
Автор: Олексій Мороз.
- Повстансько-партизанський рух на території Нікопольщини під час Української революції 1917-1921 року та події Троїцького повстання.
Висвітлення особливостей повстансько-партизанського руху на території сучасного
Нікопольського району в період Української революції 1917–1921 рр. Визначення його головних рушійні сили. Виділення основних етапів та напрямів повстансько-партизанської боротьби. Аналіз найважливіших події в історії діяльності повстанських і партизанських загонів, відтворення перебігу бойових операцій.
Автор: аспірант кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету імені Івана Франка Сергій Зайцев.
