Хоч раз, кожен житель маленького містечка, думав про те, щоб залишити все та поїхати до великого міста. Проміняти рутинний індустріалізм на столичність, наприклад. Деякі, ризикують та їдуть, інші ж залишаються вдома. Що зупиняє? І як це взагалі – поїхати далеко з дому? Чи виправдовуються мрії?
На ці та інші питання відповіла Роніка Пожарська, яка працювала у редакції Нікополь.City журналісткою. Влітку минулого року дівчина переїхала до Києва.
Перші відчуття після переїзду
Мій переїзд був дуже важким. Він складався з двох періодів: перший, коли в мене не вийшло з роботою та я розчарована повернулася додому; другий, коли я переїхала остаточно, з усіма речами, думками й коренями. Змінила зачіску, змінила місто, діяльність, життєві орієнтири.
Напередодні «другої спроби» мої батьки захворіли на тяжку пневмонію і я їхала з домівки на заспокійливих, бо наче усе навкруги тримало мене й казало, щоб я не їхала. Я була їм дуже потрібна, але прийняла рішення все ж їхати, щоб не втратити знайдену роботу. Я заспокоювала себе, що їду задля їхнього щастя.
Й ось, після прибуття поїзда, який курсував через Дніпро – київський вокзал о 23:00. Я сама з важелезною валізою, тягну її по сходах… Окрім ситуації вдома, захворів ще й мій хлопець, який мешкав у столиці, тому Київ зустрів мене порцією чергового стресу. Приблизно декілька тижнів я не припиняла пити заспокійливе – нова квартира, нова робота, шалений ритм. І я – дівчина з регіону, з мінімальним досвідом роботи, яка намагається бути сильною.
Ситуація полегшилася, коли до мене приїхала найближча подруга, з якою ми живемо разом. Вона витягла мене зі стану постійної напруги. Згодом, й коханий, який постійно допомагає. Ще з часом видужили батьки й знайшлися нові друзі. Можу сказати, що переїзд до великого міста - це легше, ніж говорять та важче, ніж уявляють.
Чи насправді у столиці так багато робочих місць
Так. Роботи у Києві та великих містах багато. Але як нормальної, так і вкрай жахливої. Від бармена до керівника відділу. Думаю, не варто розповідати веселі історії, як дівчата приходять на співбесіду і їм пропонують вебкам – це й так зрозуміло, що таке існує. Це жахливо й незаконно, але є. Тому треба бути дуже обережними.
Одного разу я прийшла на співбесіду до hr-агенції (HR-галузь яка пов'язана з роботою з персоналом) , яка підбирала людей на вакансії для різних київських компаній. Офіс був у великому будинку на одній з центральних станцій метро. Я прийшла й дуже загорілася – велика зарплатня, й наче не важка робота. Але як тільки мене привели до кабінету, зрозуміла – тут можна вмерти. В переносному значенні, авжеж. Грає музика, люди розмовляють, бігають й сміються, проводять співбесіди на кожному кутку. Робота була важчою, ніж гадалося. Треба було працювати з 8 по 19, 6 днів на тиждень й бути завжди гарно вдітою та нафарбованою. Запізнилася, не нафарбувала губи й не в білому – звільнена. Я втікла й забула про побачений жах.
Перші два місяці я працювала контент-менеджеркою у туристичній агенції. Але це трохи не те, чого я б хотіла. Туристична сфера взагалі не моє. Зараз я знайшла цікаву роботу – знову повернулася до журналістики й працюю зараз помічницею головного редактора у громадській спілці. Займаюся розробкою творчих стратегій, створюю контент для спілки. Зараз маємо на меті запустити новий сайт - роботи дуже багато, але вона вкрай цікава.
Роніка Пожарська. Хрещатик.
Як звикнути до шаленого ритму великого міста
Ніяк. Або він тобі подобається, або ж купуй квитки додому. Великі міста, зокрема Київ, мають свою незвичайну атмосферу безладу й хаосу. Вона дивує на початку й стає частиною тебе надалі. Велике місто – великі відстані, як приклад. А ще тут треба бути готовим до стресових ситуацій з яких треба швидко виходити.
Чому ризик виправдовує себе
Треба розуміти свої бажання. Особисто я не маю ніяких ілюзій щодо «підкорення столиці». Моя особиста мета – саморозвиток. Окрім цього я б ще хотіла добре заробляти, щоб моя родина мала все про що мріє. Мрії стати відомою авторкою створюють мильну бульбашку, через яку ти не бачиш реальності.
Мій вибір йти вперед, прийняти усе тим чином, яким воно складеться – це і є реальність без вигаданих ілюзій. Столиця ідеально підходить для пошуку себе, саморозвитку, початку кар’єри. Ти маєш велику кількість пропозицій та можливості задля їх втілення. Чого не сказати про провінції. Й, звісно, якщо взяти напрямок на кар’єру лідера думок – можна це отримати.
Ризик переїхати виправдовує себе, якщо ти готовий працювати не жаліючи сили, враховуєш поразки й не будуєш зефірних замків щодо здійснення своїх мрій. Якщо розумієш, що головним привілеєм жити в великому місті – можливість бути собою.
