Щодня діти та підлітки втікають з дому. Розгублені батьки звертаються до поліції, волонтерів, активістів, розміщують інформацію в соціальних мережах, розпочинають самостійні пошуки і, щоночі, чекають на поверненння сина чи дочки додому.
Але що провокує їх до втечі? Як помітити, що дитина може на це наважитись та що робити, якщо все ж таки втеча з родини відбулась.
Разом з психологинею, керівницею психологічного центру розвитку сім’ї «Синтез» Іриною Штанько, розберемо низку питань, які пов’язані з причинами втеч та наслідками у відношеннях батьків і дітей.
З яких причин діти втікають з дому?
У кожній родині все індивідуально. На сьогоднішній момент типові причини можуть бути різні: від жорстокого поводження з дітьми та морального пресингу, до фізичного покарання.
З іншого ж боку, причиною може стати і гіперопіка, яка проявляється емоційною холодністю батьків. Вона полягає в тому, що дитину забезпечують усіма матеріальними благами, навіть більше ніж необхідно для його віку. Зараз у дітей віком 7-8 років вже з'являються особисті гаджети. Це сприяє тому що вони йдуть у «світ» інтернету, де знаходять для себе щось цікаве.
Виникає емоційна холодність, адже емоційний контакт йде не від серця, а відбувається на рівні якоїсь гри між батьком і дитиною.
З яких родин діти втікають частіше?
Що таке благополучна сім'я і що таке неблагополучна сім'я? Ми зовні дивимося і говоримо: «Це благополучна сім'я».
Що ми виявляємо критеріями «благополучної сім'ї»: батьки працюють, заробляють гроші, демонструють статус, вони зовні демонструють свою маску, соціально прийнятну і очікувану. Але ми ж не знаємо, що відбувається вдома.
І коли і сусіди, і школа і вчителі кажуть: «Чудовий тато!», А з його боку постійно йде моральне і емоційне насильство, тоді, це благополучна сім'я? Ми можемо дивитися на сім'ю, яка перебуває у складних життєвих обставинах, а там, можливо, дуже теплі родинні стосунки. Є найголовніше — взаєморозуміння і контакт з дитиною.
Благополуччя — це не зовнішня картинка. У всякому разі не та картинка яку ми бачимо за межами стін сім'ї.
Як зрозуміти батькам, що дитина планує піти з родини?
Кожна дитина може втекти з дому. Особливо якщо ми говоримо про підлітків, про їх імпульсивність, нестабільну роботу нервової і гормональної системи, незрілість їх психічних процесів, і, навіть на рівні фізіології — незрілість певних відділів мозку. Це в принципі, в неконтрольованому прояві своїх почуттів і емоцій, може зробити кожен підліток.
Якщо ви перестали розмовляти з сином або дочкою, якщо ви відчуваєте якусь напругу перебуваючи поруч з дитиною, якщо у вас «зависає» в повітрі важке мовчання — ось це для мене б стало серйозним аргументом до того, щоб задуматися що у нас щось не так.
Якщо ви нічого не робите з дитиною спільно, а ваше спілкування обмежується тільким тим, щоб з’ясувати що син або донька отримала в школі, або вказати: «Збери нарешті свої речі», коли спілкування межує на рівні критики і вимог — це також тривожний дзвіночок, який вказує на те, що у ваших стосунках з дитиною є глибокі емоційні прогалини. Ось тоді, такого прояву (втечі), можна очікувати в будь-якому випадку.
В силу того, що підлітки практично всі схильні до «стадного інстинкту», вони можуть повторювати поведінку своїх друзів, знайомих і просто однолітків. Вони захоплюються. Захоплюються дуже швидко. У підліткових колективах бувають цілі «епідемії»: прояв зовнішнього вигляду, моди, наслідування кумиру. В силу того, що підлітки незрілі і нестабільні в своєму віці, вони будуть копіювати когось. І якщо ми сьогодні почули про один, другий, третій випадок про втечу дитини з дому, то навіть чуючи ці історії у підлітка вже може виникнути бажання спробувати. Надалі виникне ідея: «А що буде, якщо я втечу з дому?».
Тенденція до втечі дітей 8-9 років
Якщо це відбувається в такому віці, для мене однозначно йдеться про якесь небезпечне середовищі, в якому живе дитина.
Якщо відбувся втеча дитини, наприклад, восьмирічного віку, варто уважно дивитися на жорстоке ставлення до нього. Можуть бути часті конфлікти, відсутність підтримки, нерозуміння з боку батьків. Тут однозначно не прояв підліткового кризи. Тут нестабільна ситуація в родині.
У наступній частині статті ми піднімемо питання про те, хто винен у втечах дітей з родин, про поведінку батьків під час повернення сина або доньки додому після втечі та чи потрібна психологічна підтримка батькам і дитині у такій ситуації?
