Тема булінгу була, є і буде актуальною. За дослідженнями спеціальної кампанії Дитячого фонду ООН «UNICEF» 67% школярів в Україні стикалися з булінгом за останні два місяці. Бо на жаль, причин безліч, і жертвою може стати кожен.
Але для того, щоб уникнути цього суспільного явища, треба розуміти, що таке булінг.
У цьому журналістам Нікополь.City допомогала психологиня, керівниця психологічного центру розвитку сім’ї «Синтез» Ірина Штанько.
Ірина Штанько
Про булінг, як поняття
Булінг — навмисна, систематична агресивна поведінка по відношенню до іншої людини, спрямована на його приниження. Може мати фізичні прояви (побої, псування або відбирання речей) або вербальні (глузування, принизливі висловлювання, поширення пліток в колі знайомих, у соцмережах, булінг в інтернеті — кібербулінг).
Іншими словами булінг — це приниження, образа, цькування.
Булінг часто зустрічається, як соціальне явище і не тільки в підлітковому середовищі.
Є дитячий булінг (булінг в школі, молодша школа) і дорослий буллінг (булінг на роботі).
Вважається, що в підлітковому середовищі булінг зустрічаються найбільш часто.
Явище булінгу ділить його учасників на три сторони: той, хто піддається булінгу (жертва), той, хто здійснює булінг (агресор) і тих, хто спостерігає (пасивні учасники).
Хто найчастіше стає жертвою булінгу?
-
невпевнена у собі, сором'язлива, замкнута людина з низькою самооцінкою;
-
людина з базовою установкою «Світ небезпечний» — з підвищеним рівнем тривожності, занепокоєння;
-
має фізичні або психологічні особливості розвитку;
-
нестандартні та неординарні особистості, які виділяються із загального фону групи;
-
діти, які відстають у розвитку від своїх однолітків (частіше молодші школярі);
-
діти, які мають високі оцінки (частіше в підлітковому середовищі).
Два важливих правила для ситуації булінгу
-
Робота повинна проводитися з усіма трьома сторонами учасниками булінгу — з жертвою, агресором і спостерігачами
-
Готових шаблонів, які спрацювали б в кожній такій ситуації немає. Кожен випадок індивідуальний!
Але загальні рекомендації все ж можна дати.
Будьте спостережливі, але не нав'язливі, а тим більше не будьте «контролюючим органом»!
Це тільки відштовхне і збільшить емоційну дистанцію. Пам'ятайте, що завдання підліткового віку — відокремитись від батьків. Важливо розуміти, що підлітки далеко не завжди готові відкривати рідним неприємні історії свого життя.
Тому батьки повинні подбати про власну обізнаність, яка пов'язана з життям власної дитини та стати йому другом.
