Тест до Дня української писемності. Якби ви здавали ЗНО цього року

Прикметник незабутня потрібно писати з часткою не разом, адже це слово без не не вживається.

Слово заказати в українській мові має значення «не дозволяти комусь чогось, забороняти». У запропонованому словосполученні це калька з російської. Отже, таке вживання слова є помилковим.

У складних числівниках п’ятдесят – вісімдесят потрібно відмінювати тільки другу частину. Отже, правильна форма запропонованого числівника вісімдесяти (вісімдесятьох). Решта словосполучень утворено правильно.

Антоніми – це слова з протилежним значенням. Характерною рисою пари антонімів є спільність їхнього лексичного значення, тому антонімічна пара – це завжди слова однієї частини мови.

Різниця – це  відмінність.

Тотожність – це повна схожість, подібність.

Лексичну норму української мови порушено в словосполученні на наступній неділі. Українською мовою одиниця виміру часу, що дорівнює семи дням, від понеділка до неділі включно, має назву тиждень (на наступному тижні, наступного тижня). Неділя – це останній день тижня (наступної неділі, у наступну неділю).

Решта словосполучень є нормативними.

У запропонованому реченні числівники вжито в родовому та знахідному відмінках. Отже, ста, від восьми до вісімдесяти.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: понЯття, вантажІвка, горошИна, листопАд.

Правопис певних українських та іншомовних слів треба запам’ятати: меридіан, теоретичний, диригент, абрикос, дистанція, метушливий, метелик, химерний, християнин  тощо.

В українській мові апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: під’юдити, з’явитися,

Також апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять

-        на початку кореня (В’ячеслав);

-        після голосного та р у корені (нав’ючений, слов’янин).

Слова актор, артист, лицедій уживають на позначення особи, яка публічно виконує твори мистецтва. Отже, ці слова є синонімами.

Кому перед ЯК ставимо, якщо це порівняльний зворот (спогади вигорають, як чорнило на сонці , тобто вони зникають, утрачають яскравість, як чорнило, на яке діє сонячне проміння).

Пряме значення слова – звичайна назва предмета, властивості, ознаки, дії чи стану. Пряме значення слова найчастіше буває первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.

Переносне значення завжди пов’язане з первинним. На основі переносного значення виникають метафори, метонімії, синекдохи. Кожне значення слова потрібно встановлювати в реченні або словосполученні.

Складне речення – це синтаксична одиниця, що утворена з двох або кількох простих речень, має щонайменше дві граматичні основи чи їхні частини. У реченні Від усього на цьому світі є ліки, немає їх лише від людської глупоти граматичних основ дві: ліки є та немає. Отже, це речення складне.

Трипільська (перед прикметниковими суфіксами –ськ-, -зьк-, -цьк м’який знак пишемо після л), культура (у середині слова після л).

Спрощення – явище усного мовлення, що забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення є у словах цілісність, проїзний, жалісний, свиснути, блиснути, тижневик, капусняк, ненависний, вісник.