Легенди і історії нікопольського футболу, біля витоків яких стояли видатні особистості — Володимир Ємець і Геннадій Жиздік, стали ближче до нас.
Сьогодні, 3 квітня, шанованому тренеру та педагогу Володимиру Олександровичу Ємцю мало б виповнитись 84 роки. З вдячністю, гордістю та шаною, згадуємо видатну особистість Володимира Ємця, «батька» нікопольського футболу!
Легендарному тренеру присвячується
«Ми, тренери, дивимося на футбол як на роботу, яка схожа на працю сталевара чи шахтаря. У команди й тренера не повинно бути спокою, інакше настане застій», - писав в рубриці «Так йде тренер» спортивний оглядач «Вечірнього Кишинева» Віктор Шимановський. Ці слова належать легенді тренерського цеху кінця 70-х початку 80-х років Володимиру Олександровичу Ємцю.
До дня народження Володимира Ємця редакція Нікополь.Сity підготувала серію інтерв’ю «Персона» зі старшим сином Володимира Олександровича, Ігорем Ємцем.
Ви почуєте факти з біографії легендарного тренера та історії двох команд «Колосу» і «Дніпра», в яких працював Ємець-старший.
Привів «Дніпро» до чемпіонства
Саме Ємець на початку 80-х років дав можливість дніпропетровському «Дніпру» відчути смак перемоги і стати чемпіонами СРСР 1983 року. Потім дніпровці двічі брали бронзу чемпіонату у 1984 та 1985 роках. В сезоні 1984/85 років потрапили до ¼ фіналу Кубка європейських чемпіонів, але поступились французькому «Бордо» у серії пенальті.
Все розпочалось з «Колосу»
В 1972 року на базі команди «Сільгосптехніка» був сформований спортивний клуб «Колос». Ініціатором цього став Перший секретар райкому партії Володимир Іванович Остапченко. Виявилось, що політик був величезним шанувальником футболу. Під керівництвом тандему Володимира Ємця та Геннадія Жиздіка футбольна команда «Колос» стала першим професійним клубом в Радянському Союзі, і, пройшла всі етапи становлення: від Кубку СРСР «Золотий Колос» в 1975 році до перемоги в другій лізі у 1979 році. Своїми футбольними досягненнями "Колос" відкрив собі шлях до вищої ліги у 1981 році, але там з'явився "Дніпро".
Своєму нікопольському клубу Володимир Олександрович віддав 10 років свого життя. Що відчував старший тренер Ємець, коли у 1981 році його і Геннадія Жиздіка партійне керівництво «перевело» у ФК «Дніпро», залишається здогадуватись. Не дивлячись на запальний характер, Володимир Олександрович завжди тримав емоції у собі й багато палив…До речі, а ні Ємець, а ні Жиздік не були «партійними», проте перехід від «Колосу» до «Дніпра» заперечити не могли, бо…Володимиру Остапченку сказали, щоб він «відпустив» їх. В 1986 році Ємець пішов від «Дніпра», пропрацювавши в команді понад 5 років.
Останній матч Тренера
Сезон 1987 року Володимир Ємець розпочав в кишинівському «Ністру». Це був останній сезон в тренерській кар'єрі та житті Володимира Ємця. 9 листопада, перехідний матч «Ністру» з «Кубанню», завершився результатом у 2:0. А потрібно було 3:0. Зустріч була до межі напруженою і нервовою. Володимир Ємець не випускав з рота сигарету.
В команді знали: він дав слово кинути палити після цього матчу.
Гра завершилась. В роздягальні Республіканського стадіону Кишинева, після перехідного матчу з «Кубанню», у Володимира Олександровича стався серцевий напад.
Видатного Тренера поховано на Сурсько-Литовському кладовищі в Дніпропетровську.
