Кожна дитина має право на доступ до різних джерел інформації, зокрема, до мережі Інтернет, яка вже давно стала невід'ємною частиною нашого життя. Тут вони дистанційно навчаються, реєструються в соціальних мережах, на сервісах та платформах.
Відповідно, можуть стати жертвами кібербулінгу — умисного цькування певної особи в Інтернеті. Таке знущання людиною або групою осіб може тривати певний час.
В першу чергу булінг в Інтернеті завдає психологічної шкоди, але він може вийти і за межі мережі. Наприклад, стати фізичним, якщо насильство із онлайн-простору перейде в реальний.
Хто повідомляє: міжнародна дитяча організація ЮНІСЕФ.
Повністю запобігти кібербулінгу практично неможливо, можна зменшити ймовірність того, що це трапиться з вашою дитиною. Щоб дитина могла почувати себе безпечно під час перебування в Інтернеті, батькам варто уважно стежити за онлайн-активністю дітей та вчасно реагувати на зміни, які відбуваються із ними.
Розберемося, в яких формах може проявлятися кібербулінг, за якими ознаками зрозуміти, що над дитиною знущаються в Інтернеті, та, що робити, якщо саме ваша дитина є кібербулером — тим, хто цькує однолітків онлайн.
Форми кібербулінгу
Форма: Нападки, постійні виснажливі атаки
Приклад: сотні повідомлень, постійні образливі коментарі на сторінці.
Форма: Самозванство
Приклад: ситуації, коли одна людина видає себе за іншу, використовуючи пароль доступу до її акаунту в соціальних мережах, блозі, пошті, месенджерах тощо, а потім здійснює негативну комунікацію.
Форма: Насильство заради розваги
Приклад: хепі-слепінг — коли хтось знімає на камеру насильство, що відбувається в реалі, для подальшого розповсюдження в Інтернет-мережі.
Форма: Публічне розголошення особистої інформації
Приклад: поширення особистої інформації, наприклад, інтимних фотографій, фінансового стану, паспортних даних тощо з метою образити або шантажувати.
Форма: Наклеп
Приклад: розповсюдження принизливої, образливої неправдивої інформації про людину. Це можуть бути текстові повідомлення, фото, меми тощо.
Ознаки, що дитина, ймовірно, є жертвою булінгу
- дитина стала менше спілкуватися з друзями та родиною;
- швидко перевіряє повідомлення, швидко перемикає екран або зовсім його вимикає, стала менше часу проводити в Інтернеті;
- уникає відвідування школи та відмовляється від занять улюбленою справою чи інших видів діяльності;
- знизилася самооцінка або впевненість;
- з’явилося відчуття тривоги, смутку, збентеження, гніву, для яких, здавалося б, немає підстав;
- відбувається часта зміна настрою, поведінки, заподіяння собі шкоди та думки про це.
Як захистити дитину, якщо вона постраждала від кібербулера
1. Розмова
Поговоріть з дитиною та скажіть, що це— не її вина. Похваліть дитину за те, що вона розповіла вам про ситуацію. Запевніть, що ви впораєтеся із цим разом.
2. Не ускладнюйте
Обмежувати в таких випадках дитину в доступі до Інтернету непотрібно. Не відбирайте також і гаджети — це може навпаки ускладнити ситуацію і спровокувати ще більше занепокоєння.
3. Заохочуйте не реагувати на залякування
Поясніть дитині, що інколи кібербулери чекають реакції у відповідь на свої цькування. Це дає їм перевагу. Одним із рішень, яке може допомогти уникнути контакту з кривдником — ігнорувати його. Донесіть дитині, що вона може і має припинити діалог, якщо він викликає у неї дискомфорт.
4. Розкажіть про важливість захисту особистої інформації
Сторінка вашої дитини у соцмережах має бути закритою, з мінімальним набором особистої інформації. Відкривати її варто лише для тих, кого вона знає у реальному житті. Поясніть дитині важливість збереження даних про себе, заохочуйте робити це.
5. Збережіть докази
Якщо дитина стикнулася із кібербулінгом і повідомила вам про це, збережіть знімки екрана з загрозливими повідомленнями, зображеннями та текстами. Вони можуть бути використані як доказ.
6. Заблокуйте кібербулера
Більшість програм та соціальних мереж мають функцію блокування не лише повідомлень і коментарів, а й конкретних осіб. Зробіть це, якщо атаки не припиняються. В разі, якщо ситуація вийшла з мережі в реальну площину, варто вживати більш рішучих заходів та звертатися до правоохоронців.
Якщо дитина кібербулер
Якщо виявилося, що саме ваша дитина може бути тим, хто цькує однолітків в соцмережах — це може викликати багато почуттів, спустошеність, злість, провину.
Варто в таких випадках контролювати ці емоції, тримати себе в руках при спілкуванні з дитиною-кібербулером.
Зосередьтеся на тому, які мотиви у вашої дитини це робити.
1. Повідомте, що ви знаєте про залякування в Інтернеті, і попросіть її розповісти вам усе, що вона зробила.
2. Поставте запитання, щоб дізнатися, як довго триває кібербулінг, імена постраждалих, імена будьяких інших причетних осіб, та як це відбувалося. Якщо є докази — текстові повідомлення, фото, коментарі тощо — нехай покаже.
3. З’ясуйте, чому це сталося. Виправдання для кібербулінгу немає. Але важливо зрозуміти, чому дитина обрала для себе це, які проблеми призвели до цього. Можливо над нею теж хтось знущається, або вона переживає стрес, який потребує вирішення, вона уявляла, що це просто «смішно»?
4. Намагайтеся слухати без осуду, звинувачення чи спроб швидко «вирішити» це.
5. Видаліть матеріал. Попросіть видалити всі повідомлення, зображення, коментарі чи відео, які пов’язані з кібербулінгом. Зробити це потрібно з усіх соцмереж чи платформ, доклавши максимального зусилля.
6. Визначте наслідки. Вибір варіантів наслідків має враховувати вік дитини, досвід та потреби користуватися Інтернетом. Припинення кібербулінгу є важливим кроком, але поки не відбудеться зміна думок та поведінки, процес не закінчиться.
Що робити, якщо дитина кібербулер
1. Крок до обмеження в Інтернеті. Батьки мають допомогти дитині стати відповідальним користувачем мережі. Можна обмежити доступ або заблокувати, в залежності від віку дитини. Якщо дітей молодшого шкільного віку можна обмежити, то для дітей більш дорослих це стане проблемою. Наприклад, підлітки можуть самостійно знайти вихід до мережі. Обговоріть такі обмеження, встановіть функцію контролю за безпекою, обмежте час перебування в мережі, визначте умови, за якими можна перебувати в Інтернеті. Це може бути ваша присутність тощо.
2. Обмеження офлайн. Якщо кібербулінг проявляється вже поза мережею, обмежте кількість часу перебування на вулиці без вас. Якщо кібербулінг здійснюється групою дітей — обмежте на деякий час спілкування між учасниками цієї групи.
3. Додаткове навчання. Допоможіть дитині розібратися з явищем кібербулінгу, у яких формах це проявляється, які наслідки несе для кривдника, постраждалих і спостерігачів.
4. Вибачення перед тими постраждалою дитиною. Важливо, щоб дитина-кібербулер вибачилася перед постраждалими. Якщо вона не хоче вислухати вибачення, кращим варіантом може бути написати його.
