Вже незабаром ми відсвяткуємо чергову річницю нашого міста. В цьому році Нікополю виповнюється 381 рік, оскільки датою його заснування вважається рік створення Микитинської Запорозької Січі, яка розташовувалися на території нашого міста. Нікополь.City зібрали 5 цікавих фактів з історії запорозького козацтва, які ви могли не знати.
Козак Мамай: символ українського народу
Мабуть, кожен хоч раз бачив портрет вусатого козака, який грає на кобзі. Поруч з ним часто на малюнках присутнє зображення списа з прапором, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані з життям та смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю. Козак Мамай – легендарний герой-захисник, який є своєрідним втіленням українського характеру та невмирущості народу. Найчастіше малювали козака Мамая, сидячого по- «турецьки», вусатого, одягнутого в жупан, у вишитій сорочці, в козацьких шароварах, з чубом оселедцем.
Малювали «Козака Мамая» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях та навіть на липових вуликах. В таких випадках зображення запорожця набувало значення оберега – охоронця житла. Для селян цей образ уособлював козака-характерника, борця проти темних сил.
Вірна кобза: з історії козацької музики
Кобза була невід'ємною частиною козацького побуту. Козаки носили її разом зі списом і шаблею, не розлучалися з нею ні в курені, ні в походах, ні в бою. Була на Запорізькій Січі і своя своєрідна школа, де навчали грати на кобзі та інших народних інструментах. Після закінчення цієї школи кобзарі-бандуристи, вивчивши також одну-дві іноземні мови (польську, турецьку чи татарську), ставали розвідниками у козаків. Проникаючи у сусідні держави з кобзою, розвідували укріплення противників, місця перебування бранців. Кобзарі піднімали дух козаків, кликали їх до перемоги у боротьбі з ворогами свого народу. Зрячі кобзарі брали безпосередню участь у битвах.
Війна з турками і татарами, сумна доля невільників, українських бранців та бранок — теми багатьох дум та історичних пісень. Особливо багато дум та народних пісень присвячено подіям визвольної війни українського народу . Кобзарі по всій Україні оспівували образи Богдана Хмельницького та його сподвижників. Про трепетне ставлення козака до кобзи-бандури мовить старовинна дума "На смерть козака-бандуриста", у якій вмираючий козак називає свою бандуру "дружиною, мальованою", іншими ніжними епітетами.
Морські завойовники: як козаки брали неприступні фортеці
Мабуть, кожному відомо, що основу запорозької флотилії складали швидкісні човни – чайки. Ці човни були довжиною до 20 м, а шириною до 4 м. Посередині стояв високий стовп – щогла, на якому вішали вітрила з полотна. Вітер напинав вітрила, і чайка рухалась. Її несли 12 пар весел. Днище човнів обливали смолою, щоб не проходила вода. В один човен сідало від 50 до 70 козаків. Кожен козак був озброєний двома рушницями та шаблею. Також брали на човен чотири-шість фальконетів (гармат), запас пороху, достатню кількість свинцю та ядра для своїх гармат. Плавучий козацький табір на Чорному морі не боявся штурмувати найбільш укріплені міста анатолійського берега. Найбільше успіхів та слави здобули козаки у морських походах при гетьмані Петрі Конашевичу-Сагайдачному. Він провів ґрунтовну реформу козацтва, перетворивши недисципліновані ватаги на регулярне військо з суворою дисципліною. Сагайдачний брав участь у походах на Молдавію, Лівонію, але, головним чином, прославився морськими походами на Крим та Туреччину.
Запорозькі козаки на чолі зі своїм ватажком брали неприступні турецькі фортеці: Варну, Синоп, Трапезунд. Та найславетніший похід на море був у 1616 році, коли запорожці здобули Кафу (сучасне місто Феодосія), де був найбільший ринок невільників, і звільнив їх. Все це викликало паніку в турецькій державі і неабияк підняло авторитет січовиків.
Шаблі та пістолі: чим козаки воювали
Все життя українських козаків полягало в боротьбі із загарбниками. Таке становище робило їх досвідченими у військовій справі і поширило про них славу навіть у державах Західної Європи. Можна з певністю сказати, що козаки мали всі типи зброї, що існувала у ті часи.
Рушниці, або ж самопали, у запорозьких козаків були найрізноманітніші: більшість була з довгими стволами, оправлена сріблом з насічками й черню на ложах. Так само виглядали й менші за розмірами, з «просторними» стволами пістолети, звані запорозькими козаками пістолями. Кожен козак мав при собі чотири пістолети й носив два з них за поясом, а два у шкіряних кобурах, причеплених ззовні до шароварів. Рушницями, пістолетами й шаблями запорожці особливо любили шикувати і звертали на них велику увагу, оздоблюючи дорогою оправою та прикрасами, й завжди намагалися утримувати їх у великій чистоті (через що й побутував вислів «ясна зброя»). Порох зберігали у порохівницях. Вимоги до їх якості ставили вельми високі: вони мали бути легкими, міцними, корпус і накривка мусили забезпечувати водонепроникненість, бо коли у війська підмокав порох, воно ризикувало програти битву. Виготовляли порохівниці з дерева, навіть зі скла, але найчастіше використовували розгалужені роги оленів та лосів, а також загнуті роги диких кіз.
Але, все ж таки, найулюбленішою збороєю запорожця була шабля. Як справжній лицар, козак віддавав перевагу шаблі перед усілякою зброєю, особливо кулею, і називав її «чесним оружжям».
Шабля здавна вважалася символом козацтва, оскільки козаки завжди з пошаною ставилися до цього виду зброї, називаючи її у піснях козацьких завжди «шаблею-сестрицею, ненькою рідненькою, панночкою молоденькою» . Шаблі виготовлялися по-різному. Як правило, майстри закупляли готові клинки, на які монтували власноруч зроблені ефеси, часом закупляли за кордоном усі частини шаблі і вже монтували її на місці. Частими були випадки повного виготовлення шаблі місцевими майстрами. Багато шабель козаки брали в боях як трофеї.
Січові чаклуни: козаки-характерники
Однією з найбільших загадок з життя козаків є легенди про характерників. Чи дійсно були на Січі могутні воїни-чаклуни, які вміли перетворюватися на вовків, зцілювати рани, ловити кулі зубами та наводити морок на ворогів? Народний поголос здібностями характерників часто наділяв відомих козацьких ватажків: Северина Наливайка, Петра Сагайдачного, Івана Богуна, Івана Сірка та інших. Чи дійсно вони мали надприродні здібності, чи ж просто були людьми вправнми та мудрими, за що й вважли їх за чаклунів, — зараз важко сказати.
Існує думка, що характерники отримали знання у спадок від древніх українських волхвів. Коли відбулось хрещення Русі, всіх, хто мав справи з потойбічними силами, переслідували. Саме тому віщуни, жерці та волхви об’єднувались і шукали собі учнів.
Стати характерником міг далеко не кожен юнак. За переказами – козаків-характерників готували з дитячого віку. Їм потрібно було пройти нелегкі випробування, наприклад, переплисти в човнику всі численні водні перешкоди біля острова Хортиця. За легендою, характерників «ніколи не ховали попи, а ховали їх запорожці по-своєму». Також вірили, що характерника можна було вбити лише срібною кулею в серце — тому вони нерідко першими йшли в бій. Як розповідають легенди, декотрим характерникам після смерті забивали в груди кілок, щоб вони не вставали.
Ось, що писав видатний історик запорозького козацтва Дмитро Яворницький: «Для того, щоб налякати ворога, запорожці нерідко самі поширювали про свою силу й непереможність неймовірні чутки, змушуючи й інших вірити в це. Казали, наприклад, що серед них завжди були так звані «характерники», котрих ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі «характерники» могли відмикати замки без ключів, плавати човном по підлозі, як по морських хвилях, переправлятися через ріки на повстині чи рогожі, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верстов навколо себе за допомогою особливих «верцадел», жити на дні ріки, залазити й вилазити з міцно зав'язаних чи навіть зашитих мішків, «перекидатися» на котів, перетворювати людей на кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро й пливти в ньому під водою сотні й тисячі верстов».
Джерело: https://spadok.org.ua/charakternytstvo/charakternyky-odvichni-chranyteli-kozatskogo-rodu
Культурно-історичний портал СПАДЩИНА ПРЕДКІВ
