28 жовтня 2024 року виповнюється 80-а річниця визволення України від фашистських загарбників.
З перших днів війни Україна була центральною ділянкою воєнних дій. Війна двічі прокотилася по території України, знищуючи на своєму шляху людей, матеріальні та культурні цінності.
Битва за визволення України тривала 22 місяці. Перші населені пункти України на східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 року. Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено місто Ужгород, а 28 жовтня війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави.
За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території України було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.
Нікополь у часи нацистської окупації та визволення міста
Нікополь, стратегічно розташоване місто на Дніпропетровщині, пережив важкі випробування під час нацистської окупації у Другій світовій війні. Окупаційний режим приніс місту руйнування, жорстокість та численні страждання для його жителів, які, попри всі труднощі, продовжували чинити спротив і вірили у визволення.
Окупація Нікополя: початок темного періоду
Нацистська окупація Нікополя розпочалася восени 1941 року, коли німецькі війська захопили місто в ході стрімкого наступу на територію України. Зайняти Нікополь було стратегічно важливим для нацистів через розташовані поблизу великі родовища марганцю, вугілля та інших природних ресурсів, які планувалося використати для воєнної промисловості Німеччини. Відразу після захоплення міста нацисти встановили жорстокий окупаційний режим: діяв комендантський час, всі міські установи були під контролем військових, а цивільне населення піддавалися численним обмеженням.
З перших днів окупації нацисти почали масові облави, арешти й розстріли місцевих активістів, інтелігенції, та євреїв, які були першими жертвами нацистських репресій. Місцевих мешканців примушували до примусової праці на благо армії окупантів, а непокірних суворо карали. Нікополь перетворився на точку регулярних репресій і постійного терору проти населення, місто, яке відмовлялося співпрацювати або підтримувати радянську армію.
Життя під окупацією
Місцеве населення в умовах окупації зіткнулося з величезними труднощами. Місто страждало від браку продуктів харчування, бо більшість запасів були конфісковані для забезпечення армії окупантів. Нацисти встановили жорсткі норми на їжу для цивільних, в результаті чого люди часто голодували. Воду, електрику та опалення обмежили, а більшість медичних закладів використовувалися лише для потреб окупаційних військ. Місцевих жителів масово залучали до примусових робіт на військових підприємствах, у сільському господарстві та при будівництві укріплень навколо міста.
Втім, попри суворий контроль, у Нікополі продовжували діяти підпільники, які саботували діяльність окупантів, збирали дані для радянської армії та організовували втечі полонених. Рух опору, який складався з місцевих мешканців та бійців, що потрапили в оточення, був важливим фактором у боротьбі за визволення Нікополя.
Визволення Нікополя: поворотний момент
На початку 1944 року в межах Нікопольсько-Криворізької операції радянські війська розпочали наступ на місто. Операція мала на меті звільнення стратегічно важливих районів Дніпропетровщини, які залишалися під контролем нацистів. Нікопольський плацдарм мав особливе значення для обох сторін, і саме тому бої за місто стали одними з найзапекліших.
Радянські війська повільно, але впевнено оточували Нікополь, відсікаючи можливості для постачання нацистських військ. Наступ на Нікополь, у ході якого було зруйновано велику частину міста, тривав декілька тижнів. 8 лютого 1944 року місто було звільнене, але наслідки боїв були катастрофічними: значна частина житлових будинків і підприємств була повністю зруйнована, а більшість місцевих жителів – евакуйована або загинула в боях і під час обстрілів.
Наслідки війни та відновлення міста
Після звільнення Нікополь залишився у стані повної розрухи. Велика частина інфраструктури була знищена, включаючи мости, дороги, заводи та будинки. Місто фактично потребувало відбудови з нуля. Відновлення почалося з ліквідації наслідків боїв: розмінування територій, відновлення водопостачання та електропостачання, забезпечення населення їжею та необхідними товарами.
Значну допомогу у відбудові надавали робітники та інженери, яких спрямовували до Нікополя з інших регіонів. Завдяки масштабній підтримці держава змогла відновити найбільш важливі промислові підприємства, що забезпечило роботою місцевих жителів. Вже через декілька років після війни в Нікополі знову запрацювали металургійні та машинобудівні заводи, які стали основою економічного життя міста в мирний час.
Пам'ять про жертви війни
Пам’ять про подвиг нікопольців, які пережили окупацію і віддали свої життя за свободу, увічнена в численних пам’ятниках і меморіалах. У місті встановлено меморіальні дошки та обеліски, які нагадують сучасним поколінням про стійкість, мужність і боротьбу його мешканців у найскладніші часи. Щороку мешканці Нікополя відзначають дати, пов’язані зі звільненням міста та пам’ятають про героїв, які відстояли його майбутнє.
Сьогоднішня війна в Україні нагадує сторінки з історії Другої світової війни, коли нацистська Німеччина проводила жорстоку окупаційну політику, зокрема на територіях України. Пройшло понад сім десятиліть, однак Україна знову зіткнулася з ворогом, який здійснює агресію, намагається нав’язати окупаційний режим і залякує місцеве населення. Паралелі між діями нацистів у 1940-х роках і сучасною російською окупацією підкреслюють схожість тактик та ідеологічну основу загарбницької політики. Ідеологія нацистів передбачала створення "Великої Німеччини" та утвердження переваги "арійської раси". Їхній експансіонізм був спрямований на поневолення або знищення інших народів, зокрема в Східній Європі.
Сьогоднішня Росія, проводячи агресивну політику, також намагається розширити свої кордони, зокрема, за рахунок незалежної України. Концепція "русского мира", яку активно пропагує кремль, є сучасним ідеологічним обґрунтуванням для загарбницької війни, що виправдовує "історичне право" росії на контроль над територіями колишнього радянського союзу.
Історичні паралелі між нацистською окупацією під час Другої світової війни і сучасною війною росії проти України показують, що хоча обличчя агресорів змінюються, їхня загарбницька природа залишається подібною. росія сьогодні повторює багато методів, що застосовувалися нацистами, а прагнення контролювати та знищити українську ідентичність стає очевидною метою сучасної агресії.
Українці, як і у роки Другої світової війни, залишаються стійкими перед обличчям загарбника. Нині, як і тоді, Україна продовжує боротися за свою свободу, незалежність та ідентичність, що є найвищою цінністю для будь-якої нації.
Статтю підготовлено за допомогою 2 видання стислого історико-краєзнавчого нарису “Нікопольський край під час Другої світової війни 1939-1945 рр” за авторством Жуковського М. П.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
