Питання відновлення екології в Україні, на жаль, не розглядається сьогодні так пильно, як, наприклад, відновлення житлового фонду та зруйнованої інфраструктури. Однак, наслідки повномасштабного вторгнення на довкілля та природу просто колосальні: замінування територій, підриви нафтобаз і промислових підприємств, пожежі, посуха та підтоплення.
Про те, як велика війна вплинула на флору та фауну України, про підрив Каховської ГЕС і наслідки окупації Запорізької АЕС журналісти Нікополь.City говорили з екс-очільником державної екологічної інспекції в Житомирській області, заслуженим природоохоронцем України, а нині експертом Асоціації професіоналів довкілля (PAEW) Іваном Паламарчуком.
ШТУЧНЕ СТВОРЕННЯ КАХОВСЬКОЇ ГЕС і ВОДОСХОВИЩА ПРИНЕСЛО БІЛЬШЕ ШКОДИ, НІЖ КОРИСТІ
Іване Олексійовичу, на вашу думку, чи варто відновлювати Каховське водосховище?
Зараз навколо цього питання точиться доволі багато дискусій. Думки, звичайно, різнополярні. Давайте розберемо кожну з них.
Каховське водосховище – це штучно створений об'єкт, який акумулював величезну кількість води: близько 50 мільярдів кубічних кілометрів. В 1950-ті роки прийняли рішення про побудову ГЕС. Серед причин будівництва: отримання додаткової електроенергії, підвищення врожайності традиційних сільськогосподарських культур, запровадження в українських степах посівів бавовника. Але називають ще й ідеологічні причини, а саме бажання високих чинів того часу стерти величезний пласт української історії, втопити ненависні оповіді про волелюбних козаків під величезними пластами води.
Водосховище покрило водою велику територію родючих земель, зокрема Дніпровські плавні. За деякими даними, з 1955 до 1958 року затопили 90 сіл. Під водою опинилися Запорізькі Січі, кургани, 257 тисяч гектарів унікальних родючих земель плавнів.
Сучасний вигляд Дніпровських плавнів
На жаль, тоді влада мало зважала на бажання людей. Тому зараз сміливо можна говорити, що штучне створення Каховської ГЕС і водосховища принесло більше шкоди, ніж користі. Воно стало об'єктом маніпуляцій для окупантів, що призвело до жахливої катастрофи. Тому особисто я за відновлення первозданної природи, я за відродження Великого Лугу.
Чи не повториться зараз колишня ситуація, адже влада вже виділяє колосальні кошти на відновлення греблі, не питаючи думки простих українців?
Ви маєте рацію. 12 березня 2024 року з'явилася постанова Кабінету Міністрів № 286 “Про запобігання нецільовому використанню земель, які займало Каховське водосховище”. В першому пункті цього документу йдеться про наступне: “На період воєнного стану та протягом п’яти років після його припинення чи скасування заборонити формування, передачу у власність або користування та зміну цільового призначення земельних ділянок на землях, які займало Каховське водосховище, крім передачі у користування, зміни цільового призначення земельних ділянок з метою подальшого відновлення Каховського водосховища та будівництва гідротехнічних споруд”.
Ми не розуміємо, коли закінчиться війна в Україні, але на державному рівні вже прийняті певні рішення щодо відновлення. Хоча, на мою думку, є альтернативні шляхи. Тим більше, що війна багато чому вчить нас: показує наші переваги і недоліки. Наприклад, величезні акумулюючі електростанції, ГЕСи і АЕСи не варто зосереджувати так близько до населених пунктів, бо наслідки в рази трагічніші, ніж користь від цих об'єктів.
ЗАДОКУМЕНТОВАНО МАЙЖЕ ШІСТЬ ТИСЯЧ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ УКРАЇНИ
А якщо говорити про завдані збитки, то які це суми?
Щодо нарахованих збитків, то зараз цю процедуру здійснює державна екологічна інспекції України та її територіальні підрозділи. На сьогоднішній день загальна сума обраховується вже трильйонами гривень.
Але гроші просто ніщо, порівняно з тим, як ці катастрофи впливають на здоров'я людей. Страждають флора, фауна, повітря, земельні ресурси, вода, природно-заповідний фонд. На сьогодні задокументовано 5 600 злочинів проти екології України. Сподіваюся, що репарації від країни-агресора ми отримаємо не лише за зруйновану інфраструктуру, а й за шкоду довкіллю.
Хочу зазначити, що наразі розробили сім методик нарахування збитків: про забруднення атмосферного повітря, лісових ресурсів, надр, об'єктів природно-заповідного фонду, водних і земельних ресурсів, а також засмічення.
В цих методиках застосували механізм стягнення збитків з російської федерації, починаючи з 2014-го року. Хоча тоді ще не фіксували всі наслідки. Зараз же в законодавстві заклали основу, завдяки якій кошти будуть направлені на рекультивацію та відновлення довкілля і природних ресурсів.
Чи можуть українці допомогти з фіксацією наслідків війни для екології?
Можуть, законодавець дав можливість кожному громадянину долучатися до механізму фіксації наслідків війни через ресурс Екозагроза. Активність людей допоможе об'єктивному та своєчасному виявленню злочинів.
ВАРТО ВІДМОВИТИСЯ ВІД АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ НА КОРИСТЬ ЗЕЛЕНОЇ
Цікава ваша думка щодо подальшої експлуатації Запорізької АЕС. З урахуванням того, що станція зараз під контролем окупантів, неодноразово піддавалася обстрілам і різним провокаціям, чи варто після звільнення Енергодару залишити її діючою?
Щоб відповісти на це питання, варто подивитися на політику Європейського союзу щодо атомних станцій. До прикладу, Німеччина відмовляється від атомної енергетики на користь зеленої. Тож, якщо ми заявляємо, що Україна має проєвропейський курс, то і нам варто звернути увагу на цей аспект. Залучати в державу відновлювальні джерела енергії. Звичайно, під час війни важко бути послідовними, але спробувати варто.
Якщо говорити про ЗАЕС, то я пропоную згадати досвід Чорнобиля та наслідки тієї трагедії. Тим паче, що станція зараз під контролем окупантів.
Запорізька АЕС
В перспективі, я думаю, людство все ж таки на порозі відкриття якихось нових джерел енергії. Треба мінімізувати вплив людини на довкілля. Дай Боже, скоро закінчиться війна, ситуація стабілізується і, мабуть, на глобальному рівні не тільки ми, але й всі країни продовжать тенденцію зменшення будівництва і використання ядерних об'єктів. Натомість будуть користуватися альтернативними джерелами енергії.
ПОТРЕБА В РОЗМІНУВАННІ НАГАЛЬНА
Як відновлювати довкілля в тих регіонах, які є сьогодні замінованими? Донеччина, Луганщина, Херсонська та Запорізька області. На жаль, і Нікополь також маю додати до цього переліку.
Нічого нового ми з вами не відкриємо. Деякі території України просто усіяні різноманітними боєприпасами, тож єдиний вихід – якісне розмінування. Зараз існують надсучасні технології, коли на заміновану ділянку запускають робота, а вже потім її дообстежують люди. На жаль, для розмінування нам знадобиться не одне десятиліття
Будемо сподіватися, що міжнародні партнери дотримаються задекларованих принципів і нададуть нам і людей, і знаряддя, і техніку. Але цього треба дочекатися, а зараз робити все, щоб наблизити перемогу.
Україна – багата житниця. Навіть під час повномасштабного вторгнення нашим аграріям вдалося забрати 25 мільйонів тонн пшениці. Багато це чи мало, але в умовах війни навіть те, що ми продовжуємо експортувати збіжжя, є великим досягненням.
Потреба в розмінуванні нагальна. Ви, напевно, чули, що зараз головне виробництво макаронних виробів з твердих сортів пшениці перенесли з окупованих територій Запоріжжя на Дніпропетровщину. І це не поодинокий випадок релокації підприємства, через замінування. Спочатку нам треба розчистити наші ліси, поля, угіддя, а вже потім відновлювати та відроджувати там життя.
Іване Олексійовичу, з чого б ви починали відновлення екології? Флора, фауна, тварини, рослини: все, що знищено на окупованих територіях і на тих, які піддаються постійним обстрілам. Що найперше потрібно зробити, аби відродити знищене?
Найперше, що потрібно зробити – провести аудит, інвентаризацію. І потім подивитися, що є в наших “кишенях”, визначити пріоритетні напрямки розвитку держави. Ну і, звичайно, залучати міжнародних донорів і рухатися вперед. У нас є всі перспективи для того, щоб стати екологічно чистою країною.
