Катерина Левченко – засновниця Криворізького центру сучасної культури. Його діяльність доводить, що, незважаючи на сучасні виклики та перепони, розвивати культуру і проводити освітні заходи – важливо та необхідно.
Під час інтерв’ю поговорили з Катериною про те, як в індустріальному місті зробити мистецький осередок, колаборацію з металургійним гігантом “АрселорМіттал” і про культурні сенси, які треба масштабувати задля майбутнього України.
Я ПОБАЧИЛА КРИВИЙ РІГ ОЧИМА СУЧАСНИХ МИТЦІВ
Катерино, розкажіть, будь ласка, про ідею створення “Криворізького центру сучасної культури”.
Кривий Ріг асоціюється переважно з індустріальним містом, в якому люди ходять на роботу на завод. Після або відпочивають вдома, або умовно п'ють пиво у дворі з сусідами. На жаль, це стереотип, який стосується більшості промислових центрів. І виглядає так, що нічого цікавого на тебе тут не чекає.
Я з дитинства мріяла переїхати з Кривого Рогу. І коли це сталося після школи, то вже студенткою у Києві зрозуміла, що майже ніхто з моїх одногрупників ніколи не був у Кривому Розі. Вони взагалі мало знали про це місто: які там є культурні пам'ятки і так далі.
Саме цей інформаційний вакуум і надихнув мене на заняття мистецтвом і культурним менеджментом у столиці. Тоді, приїжджаючи в рідне місто, я розуміла, що вже маю певний досвід і знання, які можуть принести Кривому Рогу багато нового, корисного та актуального. Ці знання тут точно потрібні більше, ніж у Києві.
І що було далі? Що потрібно робити, щоб заснувати такий центр в індустріальному місті?
Першим кроком стала робота з сучасною культурою – спільно з командою та партнерами ми організували резиденцію художників. Привезли до Кривого Рогу митців з інших регіонів України, показували їм індустріальні ландшафти, естетику, надихаючи їх на створення робіт. І тоді виявилося, що Кривий Ріг дуже цікавий. Він справді надихав художників на створення мистецьких робіт. Це не класичні пейзажі, а справжнє сучасне мистецтво.
Саме тоді в мене змінився погляд на своє місто – я побачила його очима інших людей. Кривий Ріг вже не був таким стереотипним, яким я собі його уявляла з дитинства.
Після двох резиденцій ми зробили три виставки. Стало очевидно, що цього недостатньо: це якісь точкові моменти, а є потреба у більш стратегічному і комплексному підході, який міг би вирішувати кілька питань.
ТРЕБА СТВОРЮВАТИ КОМ’ЮНІТІ, ЯКЕ ГОТОВЕ РОЗВИВАТИ БУДЬ-ЯКІ СФЕРИ ЕКОНОМІКИ
Але почалося повномасштабне вторгнення. Як воно вплинуло на роботу KRCC?
Насправді війна стала каталізатором створення повноцінного центру. До того це були якісь поодинокі проєкти. 2021 рік – дата офіційного заснування “Криворізького центру сучасної культури” (Kryvyi Rih Cultural Centre – KRCC). Але активно працювати над стратегією почали лише у 2023 році. Тоді зрозуміли, як центр має виглядати, над якими проектами працювати, які напрямки діяльності обрати на майбутнє.
Майстер-клас для дітей від 8 років
Про тимчасовий переїзд чи повноцінну релокацію центру навіть не думали. Ми потрібні саме Кривому Рогу. По-перше, місто має важкі емоційні стани. Адже знаходиться близько до Херсонської області, до фронту. Сюди прибула велика кількість ВПО зі страшними історіями життя в окупації. По-друге, роботи в місті стає менше, потужностей менше. По-третє, саме зараз треба підсилювати культурну, національну ідентичність. Гуртувати навколо себе людей, створювати певне ком'юніті, яке готове розвивати будь-які сфери задля перемоги України і мати стратегічне бачення майбутнього.
Саме ці виклики дали зрозуміти напрямки роботи Криворізького центру сучасної культури. Ми прагнемо не тільки впроваджувати певні культурні практики, а ще й розвивати креативну економіку, індустріальний туризм. І таким чином розвивати місто, країну і регіон загалом.
Ми фокусуємося на локальній культурі й контекстах, але в той же час намагаємося залучити фахівців, експертів, лекторів, кураторів, художників з інших міст. Вони відвідують Кривий Ріг, а потім розказують у своїх громадах і професійних спільнотах, що тут цікаво, класно, є чим зайнятися. І таким чином ми створюємо умовний ажіотаж всередині країни. Поки ця стратегія дуже добре працює. Я щаслива, що Кривий Ріг є для багатьох людей відкриттям, кожен знаходить для себе нові цікаві факти.
“Креативна економіка” – вперше чую такий термін. Розкажіть детальніше, що саме вкладаєте в це поняття.
Є визначення, яке прописано в Законі України “Про культуру”. Це частина економіки, яка охоплює вісім секторів культури і мистецтва: аудіовізуальний і перформативний сектор, література, видавнича справа, візуальний, аудіальний і креативний досвід. Тобто, це умовна економіка, яка генерує прибуток від креативних сфер. Як от: monogames, архітектурне бюро, дизайн-бюро, ІТ сфера, гастрономія, картини, скульптури, книжки, музика, які ми споживаємо як культурні товари.
Повномасштабне вторгнення дало зрозуміти, що ми занадто залежні від важкої промисловості. Зменшення експорту спричинило скорочення виробництва. У Кривому Розі, для прикладу, багатьох людей змусили йти у відпустку без збереження зарплати.
Тому наш центр за розвиток креативної економіки в Україні. За цим майбутнє. Треба, щоб у нас з'являлося більше малого і середнього бізнесу, які б пропонували креативні товари та послуги. У населення ж має з'являтися розуміння того, що можна проводити своє дозвілля культурно, сплачуючи за новий досвід і враження.
Культурна пʼятниця, PowerPoint Party
Мрію, щоб молоді було цікаво залишатися в Кривому Розі. Щоб після школи у неї була змога мати якусь цікаву неординарну роботу, реалізовуватися професійно, працювати на благо міста. А не обирати: бути або металуром, або вчителем.
Ви згадали, що ще одним напрямком роботи KRCC є індустріальний туризм у Кривому Розі. Чи вдається його розвинути?
У нас є значний потенціал в індустріальному туризмі. Особливо зараз, коли Донецьк тимчасово окупований. Віримо в перемогу і розуміємо, що він швидко не відновиться, так само як і Маріуполь.
Наразі саме Кривий Ріг є найбільшим промисловим центром. І це можна використовувати по-новому: не тільки заробляти на металургії, а й стати привабливим для туристів. Щоб їздили дивитися не тільки Київ, Львів чи Одесу, а й відкривали для себе щось нове.
Індустріальний туризм – це популярна практика в світі. Різниця між нами і, наприклад, Великобританією чи Польщею в тому, що в них вся ця промисловість не працює, це вже рекреаційні зони. А в нас цікавинка саме в тому, що вона діюча.
ВАЖЛИВО, ЩОБ НАШ ДОСВІД ЗМІГ ІМПЛЕМЕНТУВАТИСЯ НЕ ТІЛЬКИ В КРИВОМУ РОЗІ
Чи плануєте залучати інші міста області до вашого центру сучасної культури?
На мою думку, такий центр має бути абсолютно в кожному українському місті, великому чи маленькому. Коли ми виїжджаємо за межі України, то в більшості європейських містечок є локальні галереї, свої культурні центри, які мають високу якість представлених проєктів.
В Криворізькому центрі сучасної культури ми робили “Перший проєкт” – це була конференція громадянського суспільства. Ми запрошували представників бізнесу, громади, громадських організацій з: Jam Factory (культурний центр у Львові), “Тепле місто” (платформа суспільних перетворень), КП “Львівське радіо” і міжнародний благодійний фонд “Ізоляція”. Ми просили колег розказати про їхню інституцію, шлях створення та виклики, з якими вони стикалися, поділитися з нами порадами чи секретами. Така зустріч була дуже корисною!
Наприкінці 2023 року наш центр підтримало посольства Сполучених Штатів Америки, надали нам грант на інституційну розбудову. У нас є сайт – https://krcc.org.ua/, де ми ділимося всією інформацією щодо шляху, який ми пройшли. Там можно ознайомитися зі стратегією розвитку та планами на майбутнє.
Цього року ми провели багато тренінгів для професійної спільноти. Наприклад, тренінг з інклюзії, з краудфандингу, юридичний, з комунікацій. Для нас було важливо запустити такий процес, щоб наш досвід, якщо його можна імплементувати на інше місто, міг би бути використаний.
Співпраця з металургійним гігантом “АрселорМіттал”. Як сталася така колаборація і чому вона є важливою для вас?
З компанією “АрселорМіттал” ми почали працювати з 2020 року. Тоді вони погодилися зробити для запрошених нами митців кілька спеціальних екскурсій, які були дуже результативними. Таке партнерство їм сподобалося і вже наступного року підприємство повністю взяло на себе забезпечення художників транспортном і житлом на час проведення заходів.
Зауважу, що всі наші інші проєкти, які проходили без участі “АрселорМіттал”, відвідували працівники та менеджмент підприємства. Їм подобалося те, що ви бачили. Згодом у нас народилася спільна ідея – реалізувати інклюзивний проєкт із залученням ветеранів і ветеранок праці до практики сучасного мистецтва. Як результат – ми зробили виставку, на якій відзначили ювілей компанії та активно підключили до його організації літніх людей. У нас зазвичай люди віком 65+ по всій Україні найбільш виключені з культурного життя. Тому для нас було важливо реалізувати ідею саме з цією віковою категорією.
Екскурсія Костянтина Дорошенка для Мауро Лонгобардо (генеральний директор "АрселорМіттал Кривий Ріг")
Загалом, колаборація з гігантами, на кшталт “АрселорМіттал” – це відповідальність і репутація. Ви маєте вибудувати такий високий кредит довіри, щоб запевнити корпорацію, що з вами можна бути партнером, що ви робите хороші речі. По-друге, треба шукати, де перетинаються ваші інтереси. Нам така співпраця була цікавою з огляду на те, що підприємство має 25 тисяч працівників, а це дуже спрощувало нам, як молодій ГО, вихід на велику аудиторію.
У “АрселорМіттал” є потреба розвивати місто, робити освітні події, активності для своїх працівників. Тому в час співпраці важливо розуміти, що, окрім соціальної вигоди, бізнес може отримати від партнерства з вами.
ТРЕБА МАТИ КОНКРЕТНИЙ ПЛАН ДІЙ НА МАЙБУТНЄ ВЖЕ СЬОГОДНІ
Чи стикалися ви під час повномасштабного вторгнення із думками, що розвивати культуру, робити якісь заходи – не на часі. Зараз треба думати про відновлення й більш серйозніші та нагальніші речі, ніж виставки чи концерти?
Наскільки я знаю, місцевий бюджет Кривого Рогу досі обмежений. Тож розвиток культури та туризму в місті дійсно поставлений на паузу.
Так, на жаль, такі закиди нам прилітають. Здебільшого у соціальних мережах люди (чи боти?) залишають коментарі на кшталт “Ми в окопах, а ви тут розважаєтеся”. Насправді важливо займатися розвитком культури і скріплювати ідентичність саме зараз.
Наведу приклад. Ми нещодавно проводили панельну дискусію про декомунізацію і про розвиток культури в індустріальних містах після війни. В якості спікера запросили історика, популярного експерта Антона Лягушу. Він сказав цікаву думку: “Після перемоги на нас чекають ще більш складні часи. Ми не розуміємо як будемо уживатися один з одним, як будемо справлятися із ПТСР у людей, які постраждали внаслідок війни, та ветеранів, які були на фронті. В суспільстві можуть бути поляризовані настрої, ми можемо поділитися на тих, хто воював, і тих, хто не воював”. Тому мені здається, що саме зараз важливо займатися культурою розвитку, важливо укріплювати наші цінності і мати конкретний план, що ми будемо робити після перемоги. Бо якщо почати про це думати після перемоги, буде пізно, треба думати зараз.
Якщо говорити про Кривий Ріг, то він точно не має стратегії культурного розвитку. В його контексті не йдеться про відновлення, а про побудову з нуля. Тому зараз ми не втрачаємо час. Ми працюємо над тим, які сенси, міфи та культурні наративи вкладаємо в наше місто.
Чи є у вас бачення цього самого майбутнього в контексті Криворізького центру сучасної культури?
Є. Можливо зараз здається, що вони утопічні і їх важко реалізувати. Але через п’ять років я бачу Кривий Ріг важливим містом на мапі України, не тільки трендсеттером в питаннях культури. Моя мета – зробити так, щоб мешканець Кривого Рогу, який зайнятий на роботі, зайнятий на виробництві, міг відвідувати якісні культурні події, популярні на території України, не виїжджаючи за межі міста. Наприклад, ми робили виставку костюмів до кінофільму “Панфір”, яка була в Києві, у Львові та Кривому Розі, що дуже неочевидно.
Виставка «Памфірова маланка. Танець життя та смерті»
Також Кривий Ріг може стати популярним містом серед переселенців, яких зараз в місті багато. І якщо їм створити сприятливі умови, то вони залишаться тут жити та працювати.
До того ж, людям, які приїдуть працювати з деокупованими територіями, відбудовувати їх, географічно і ментально буде близько їздити саме в Кривий Ріг на відпочинок, на вихідні, на культурне дозвілля. Думаю, через оцю близькість, Кривий Ріг може зробити свій важливий внесок в соціальну інтеграцію людей з цих територій.
Але це має бути комплексна стратегія. Її мають виробляти не тільки на локальному рівні, а включати й національний аспект. Саме тоді ми зможемо побудувати свої культурні сенси і гідно вкласти їх в інфраструктуру. Зробимо так, щоб туристам було комфортно приїжджати до міста, щоб вони знали про готелі, музеї, локальні крамнички, екскурсії, цікавинки. Щоб їм було цікаво відкривати для себе Кривий Ріг.
