Понад рік тому росіяни зруйнували греблю Каховської ГЕС. Наслідки трагедії – жахливі. Знищені тисячі людських життів, флора та фауна, зруйновані сотні населених пунктів. На жаль, жителі Нікополя відчули на собі масштаб цього терористичного акту окупантів – зникло Каховське водосховище, яке було справжньої родзинкою міста.
Які спогади у мешканців міста про наше Нікопольське море, дізнавалися журналісти Нікополь.City.
Ксенія, молода мама
Наше водосховище – це мої щоденні спогади, особливо влітку. Ніколи не забуду прогулянки набережною, наше красиве море. Тільки позитивні та теплі відчуття, які залишилися в пам'яті та на фотографіях. Але те, що скоїли із Каховським водосховищем окупанти, не пробачити.
Віталій, житель Нікополя
Каховське водосховище – найдивовижніше з того, що було в Нікополі. Люди приїздили сюди за сотні кілометрів, навіть велосипедами, аби провести час біля нашого моря, відпочити або порибалити. Ой, а скільки ж там було риби! А зараз – це трагедія не тільки для нікопольців. Вважаю, що це катастрофа світового масштабу.
Вікторія, жителька Нікополя
Коли було водосховище, то ми майже все літо проводили біля нього. Ходили на пляж, гуляли набережною, рибу ловили. А зараз, звичайно, шкода, що моря не стало.
Альона, приватна підприємиця
Каховське водосховище – це родзинка Нікополя, ми завжди з друзями та родиною їздили відпочивати на берег. Яка там була природа! Все було доглянуто, чисто, облаштовано. Звичайно, зараз ми дуже сумуємо за водосходищем, адже не у кожного є можливість поїхати на море чи в гори, а от Каховське водосховище все це нам компенсувало. У нас було своє – Нікопольське море, яке нам обов'язково повернуть після перемоги України.
Валентина, пенсіонерка
Як я була маленька, то ми жили біля берега, ходили з батьком рибалити: бичків ловили, сомів, коропів. Багато у нас у водосховищі риби різної було. Сумно, що окупанти тільки руйнації нам приносять, але перемога точно буде за нами. І хочу сказати, що я дуже вірю в те, що Каховське водосховище нам відновлять і я піду туди рибалити ще не один раз.
