В рамках проєкту «Медіатори громад» редакція Нікополь.City провела третій круглий стіл. Обговорити, що потрібно зробити, щоб переселенці успішно інтегрувалися в громаду. Захід пройшов у місцевому шелтері для ВПО.
На круглому столі були присутні: Ірина Поляквінська – заступниця начальника управління соціальної політики, Любов Зосик – керівниця місць тимчасового проживання для ВПО, Наталя Юхименко – комендантка модульного містечка для ВПО, Алла Берестень і Любов Осьмакова – переселенки з Херсонської області, Тамара Нечаєва – постраждала від артобстрілу, Валентина Завгородня – ВПО з Вугледару.
За круглим столом говорили про те, які програми та заходи є для підтримки переселенців у Нікополі та які основні потреби на сьогодні є у внутрішньо переміщених осіб.
Підготовка до зими та гуманітарна допомога
Одним із головних питань під час круглого столу було обговорення підготовки до зими та опалювального сезону. Жителі шелтеру переживають, як буде проходити холодний період року, адже світло вимикають, а плити для приготування їжі та опалення електричні. Проте, комендантка Любов Зосик запевнила, що взимку гуртожиток під’єднають до газової котельні амбулаторії, що знаходиться поруч, а електроплити будуть замінені на газові.
Ірина Поляквінська доповнила, що міський голова Олександр Саюк щодня на оперативних нарадах тримає це питання під контролем.
Щодо потреб у гуманітарній допомозі, то присутні на заході ВПО зазначили, що забезпечені як продуктовими наборами, так і засобами гігієни.
«Відносяться до нас тут дуже добре. Міська влада та нікопольчани роблять все можливе для нашого комфортного перебування у місті. Дуже всім дякуємо, нас все влаштовує. Я отримую виплату ВПО, також нам надають грошову допомогу у розмірі 1500 гривень на місяць за гуманітарні набори», — розповіла переселенка Алла Берестень.
Історії переселенців, які стали однією родиною
Любов Осьмакова, переселенка з Високопілля Херсонської області, є багатодітною мамою. Родина протягом двох місяців жила в окупації. Щоб покинути населений пункт, їм довелося пішки пройти шість кілометрів, тримаючи дітей на руках. Повертатися родині нікуди.
«Живемо ми тут нормально, всі вже звикли один до одного. Навіть, коли хтось виїжджає з гуртожитку, сумуємо за ними, тому намагаємося підтримувати один одного. Також у Червоному Хресті діти займаються йогою та малюванням, проводять там час», – розповіла пані Любов.
У шелтері для ВПО нині проживає 60 людей, а в модульному містечку – 94. Переселенці разом зустрічають свята, адже стали однією родиною.
«На другому поверсі вони разом зустрічають Новий рік, готують спільні страви та святкують різні події. Наприклад, нещодавно переселенка Тамара Михайлівна принесла смаколики і зібрала дівчат з нагоди дня народження онуків», – розповіла Любов Зосик.
Живуть тут і мешканці Нікополя, які втратили свої домівки. Серед них й Тамара Нечаєва: «Спочатку я пішла до управління соціального захисту, а далі мене направили до шелтеру. Я всім задоволена: люди тут дуже добрі, а також є всі умови для комфортного життя».
Валентина Завгородня, переселенка з міста Вугледар, у Нікополі мешкає два роки, а в шелтері для ВПО поселилася нещодавно. Гуртожиток, у якому раніше мешкала пані Валентина, знаходиться на території, яка щодня перебуває під ворожими обстрілами.
«Я приїхала одна, з Вугледара виїхала практично останньою. Залишатися там стало неможливо: місто було напівзруйноване, навколо все вибухало і горіло.
Нас евакуювали волонтери: спочатку привезли до Дніпра, а потім на потязі до Львова. Оскільки на місці нас ніхто не зустрів, довелося самостійно шукати житло. Два місяці я провела у Моршині, а потім подруги запропонували мені переїхати до Нікополя.
Тут є безкоштовне житло, видають гуманітарку, тоді як там нам не надавали жодної допомоги і доводилося платити за квартиру. Тому я вирішила приїхати саме у Нікополь, а далі не знаю куди. Додому вже не повернешся – там нічого не залишилося.
Мені тут добре, всього вистачає. Головне, щоб ми могли далі мешкати у шелтері, бо мені немає до кого їхати, я намагаюся вірити в краще»,– поділилася пані Валентина.
Підтримка переселенців у Нікополі: соціальні програми, житло та робота
В ході розмови представниця міськради Ірина Поляквінська розповіла, які заходи та програми є для ВПО у Нікополі.
«Від держави переселенцям надають грошову допомогу в розмірі двох тисяч гривень, трьох тисяч на дитину та людину з інвалідністю. Пенсіонерам і сім'ям з дітьми допомогу продовжуватимуть виплачувати.
Також у нас діє місцева програма для онкохворих людей і переселенців, які потребують проведення операції. У таких випадках місто виділяє матеріальну допомогу на лікування.
Крім того, ми співпрацюємо з громадськими організаціями і завжди намагаємося залучити до міста будь-яку допомогу для ВПО».
У гуртожитках і модульному містечку переселенці живуть абсолютно безкоштовно. Вони не платять і за комунальні послуги, їх відшкодовує місцевий бюджет.
Окрім того, під час круглого столу поговорили про наявність роботи. Оскільки у шелтері проживають здебільшого родини з дітьми та літні люди, то всім працездатним особам пропонують роботу в комунальних підприємствах.
Також у шелтері роблять ремонт. Загалом, місто робить усе можливе для комфортного життя переселенців.
«Наше містечко існує з 2015 року, тому ми приймаємо ВПО з різних куточків України. Насправді, люди дуже вдячні місту за всю допомогу. Вони говорять, що такого відношення до переселенців, як у Нікополі, немає ніде», – завершила розмову Наталя Юхименко.
Після круглого столу присутні висловили подяку редакції Нікополь.City за організацію заходу. Як зазначила Любов Зосик, переселенці отримали можливість відкрито висловити свої потреби, адже люди мають відновлювати звичне життя в нових умовах і проходити складний процес адаптації. Тому на сьогодні це є важливим питанням.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
