Він знає про кошториси абсолютно все. Пам'ятає вартість асфальту, бетону та яєць. Його розслідування викривають корупціонерів на найвищому рівні. Спеціально для Нікополь.City журналістка-медіаторка Анна Целуйко записала ексклюзивне інтерв'ю з головним редактором і співзасновником медіа-проекту розслідувань "Наші гроші" ЮРІЄМ НІКОЛОВИМ.
Говорили про корупцію у відбудові, скандальні звільнення та доцільність відновлення України вже зараз.
ВІДНОВЛЕННЯ МАЄ ВИЗНАЧАТИСЯ СТАНОМ НА ФРОНТІ
Чи існує в Україні чітка стратегія відбудови післявоєнних руйнувань?
Ні. Її немає.
Чому?
Тому що чиновники, які відповідають за цей напрямок роботи, перебувають у власних фантазіях стосовно того, як би ця стратегія мала виглядати. Здебільшого ці проєкти відбудови існують тільки в красивих презентаціях на папері, жодним чином не маючи нічого спільного з реальністю.
На жаль, причин відсутності бачення відбудови існує чимало.
Відсутність розуміння меж відновлення. Невизначеність щодо майбутніх кордонів України робить планування довгострокової відбудови складним завданням.
Невизначеність в індустріальному розвитку. Немає чіткого бачення, якою має бути структура української промисловості після війни.
Розбіжності у візіях. Різні чиновники та експерти мають різні уявлення про те, як має відбуватися відбудова, що призводить до суперечок і затримок.
Некомпетентність та корупція. Деякі чиновники, відповідальні за відбудову, більше стурбовані власним збагаченням, аніж ефективним відновленням країни.
Нездатність до довгострокового планування. Багато рішень ґрунтуються на короткострокових міркуваннях і потребах, а не на довгостроковій стратегії.
Але в деяких, навіть прифронтових регіонах, бачимо мільйонні тендери на відновлення шкіл, розбудову парків. Наскільки такі витрати доцільні, враховуючи безпекову ситуацію на таких територіях?
Це ситуативні рішення, коли замовники виходять з потреб, умовно, на найближчий час. Наприклад, минулого року розбирали кейс, коли село в 10 кілометрах від Бахмута замовило клумби та ремонт спортивної зали.
Також знаю історію, коли мер невеликого містечка не уявляє в що йому вкладати гроші та ресурси, як не в щорічний ремонт лікарні. От не вміє він нічого іншого робити. Буває й так, що люди, які залишилися в прифронтових громадах, самі вимагають від влади того ж ремонту школи чи облаштування парку. Бо вони тут живуть і їм хочеться комфорту.
На жаль, це не завжди є розумним, тому що вже було багато випадків, коли починають щось ремонтувати і туди знову прилітає.
Юрію, а хто, на вашу думку, має бути автором стратегії?
Впевнений, що за останній час стратегій напридумували чимало, однак, повторюсь, далі паперів та презентацій справа не пішла. Думаю, що стратегію відновлення України варто розробляти, коли ми будемо розуміти кордони країни та умови.
Віталій Шабунін – голова правління ГО "Центр протидії корупції", Анна Целуйко – журналістка-медіаторка, Юрій Ніколов – головний редактор сайту "Наші гроші"
Якщо ми говоримо про ситуативне замир’я та ймовірність повторного нападу зі сторони росіянців, то чи варто вкладати гроші у відбудову чогось красивого, проте абсолютно непотрібного? Чи варто відновлювати заводи та промисловість на прикордонних територіях? Ось тому відновлення має визначатися станом на фронті.
КОРУПЦІЙНІ РИЗИКИ ВИРІШУЮТЬСЯ КОНКУРЕНТНОЮ БОРОТЬБОЮ
Які є головні корупційні ризики у відбудові?
Найпростіше при будь-якому будівництві – це завищити вартість витратних матеріалів. Саме виявленням таких схем ми й займаємося в “Наших грошах”. Хоча в нормальній країні цим мали б займатися не журналісти, а державні інституції, які б регулювати ціни при закупівлях. Але, на жаль, у нас тут суцільна сіра зона, яка дозволяє будівельникам влаштовувати “розгул” маржі в шалених масштабах.
Як виявити ці ризики та чи можливо їх мінімізувати?
По-перше, в ідеалі уряду треба перейти або до жорстокішого контролю за ціноутворенням в галузі, або до європейських механізмів регулювання. Умовно кажучи, будь-який досвідчений будівельник завжди може зробити так, що його початковий кошторис на 100 гривень до кінця терміну робіт вартуватиме вже 500.
Ризик такий буде всюди і вирішується він конкурентною боротьбою і репутацією структур. У тендерах та аукціонах мають брати участь не лише українські, але й закордонні підрядники.
Наші будівельники тримаються з усіх сил за те, щоб не йти від кошторисного ціноутворення в галузі. Але ж це не про прозорість взагалі.
Зараз у Верховній Раді потихеньку йде до прийняття законопроєкту 11057. Він про те, щоб будівельники в обов'язковому порядку в системі Prozorro розкривали ціну будматеріалів. Ми маємо підтягнутися під світові правила гри, що допоможе Україні залучити на наш ринок міжнародних учасників, які б створили конкурентний тиск на наших “аборигенів”, звиклих до українських домовленостей.
Також вкрай важливо, щоб був поточний контроль за будівництвом. Що маю на увазі? Коли укладається дорога, ремонтується велика ділянка, частина робіт залишається під землею, які потім неможливо перевірити. То саме тут потрібен контроль. Маємо оцінювати не лише кінцевий результат, а й проміжні роботи.
Це європейська норма, абсолютно прийнятна. До того ж, маємо розуміти, що відбудову України без міжнародних дотацій нам не потягнути, тож маємо підлаштовуватися під ці вимоги.
КОРУПЦІЇ СТАЄ МЕНШЕ
Як ви вважаєте, чи стало більше корупції під час повномасштабного вторгнення?
Я переконаний, що корупції стає менше. Історично так склалося, що в Україні постійно спадна крива, яка пульсує. При чому доволі цікаво та закономірно. Так, під час першої половини президентського строку будь-якого президента завжди корупційна крива йде різко вниз. Він прийшов, став головою держави, домовляється із західними партнерами, підписує закони. А от друга половина терміну вже присвячена тому, аби зберегти своє місце. Починаються збори грошей на фонд майбутньої передвиборчої кампанії. Або в разі, якщо розумієш, що вдруге тобі не стати президентом, просто “відкладаєш на чорний день”.
Слава Богу, історія про постачання у Міністерстві оборони мала великий резонанс і вплинула на прийняті після закони, які стосуються військового забезпечення.
В багатьох місцях стало непопулярно красти. Тим більше західні партнери пильнують процес, журналісти-розслідувачі постійно пишуть про корупцію, спільнота на варті. Тому впевнено можу сказати, що сектор закупівель справді очистився.
Корупція зміщується трохи в інші сектори. Перше, що ризиковане завжди – це закупівлі зброї, бо зараз цей процес не публічний. Ми не можемо це витягнути в Prozorro і, на жаль, там є певний кластер проблем.
До слова, українці в принципі й самі в повсякденному житті дуже толерують корупцію. Звичайно, в менш глобальному сенсі. “Віддячити” лікарю, вчителю, митнику, спеціалісту в паспортному столі чи військоматі. Цифровізація хоч і скоротила можливість такої “подяки”, але. Хто хоче, завжди знайде можливість як.
Менше з тим, я впевнений, що корупції справді стає менше, але вона зараз зміщується просто в дуже болючі сфери, які людей тригерять.
Чи вплинуло звільнення Олександра Кубракова та Мустафи Найєма на процес відновлення країни?
Вплинуло. Зараз просто все завмерло. Тендери фактично припинилися. У міністерстві залишився один заступник, який навіть нічого не підписує. А влада, звільнивши Кубракова, не взяла на себе навіть сміливість призначити наступника. Було очевидно, що його звільняють не для того, щоб змінити в галузі, а просто, щоб вигнати. Тим більше, що у Кубракова були напрацьовані стосунки із заходом. Він був для міжнародників тією людиною, кому можна було подзвонити з будь-якого питання, пов'язаного із відбудовою.
Він навіть гроші на укриття знайшов в Європейському банку. А 150 мільйонів євро на накриття великих підстанцій – Теж його заслуга. Але ж вирішили прогнати.
Як буде далі? Не знаю. Безумовно, захід буде дивитись на наступника, на ті контакти, які будуть вибудовуватись, на комунікацію.
Якщо у держави немає бажання боротися з корупцією, то й грошей на відбудову не буде.
