Доступні для всіх простори, де люди не тільки проводять дозвілля, але й співпрацюють, реалізовують свій потенціал, розвивають громаду. Саме такими є центри спільнототворення.
Створює їх громадська організація та аналітичний центр Cedos, який працює над питаннями соціального розвитку з 2010 року.
Редакція Нікополь.Сіtу провела інтерв'ю з керівником Cedos – Іваном Вербицьким. Він розповів, як почалася його робота в організації, як виникла ідея заснувати центри спільнототворення у 10-ти громадах країни, для чого вони потрібні і яка їх основна мета.
Іван Вербицький у Cedos вже 10 років. За цей час пройшов шлях від студента-стажера до директора. Cedos спочатку був спільнотою однодумців, яка трансформувалася у організацію. Іван Вербицький вважає, що Cedos живучий, бо працює не на особистісних зв'язках. Це не клуб друзів, а організація, яка має мету і цілі.
Історія створення та основна мета центрів
– А як виникла ідея створити центри спільнототворення у 10-ти громадах нашої країни? І з якого центру все почалося?
– Ми 10 років працюємо над тим, щоб люди у громадах могли збиратися і обговорювати різні проблеми.
Наші дослідження дають зрозуміти, що революція гідності та війна змусили людей більше цінувати те, що можна втратити. Тому вони почали приділяти більшу увагу місцевим справам. Саме це підтримує Cedos, бо, якщо ми всі будемо турбуватися про клаптик навколо себе, в сумі це допоможе зробити країну кращою, гарнішою та комфортнішою для життя. Все це підштовхнуло нас до реалізації проєкту спільнотворення.
Його суть полягає в тому, що ми допомагаємо громадам оновлювати або створювати простори, де різні люди будуть почувати себе однаково потрібними. Не дивлячись на соціальні чи фізичні відмінності. Це не клуб для обраних, а простір, де кожен може прийти і долучитися до спільноти.
В першу чергу ми хотіли підтримати менші громади, з населенням до 100 тисяч осіб. Крім фінансової допомоги, ми також забезпечували менторську підтримку, проводили навчальні заходи. Хотілося, щоб це було щось більше, ніж просто ремонт закладу.
Наші ментори займаються схожими проєктами на своїй основній роботі або вже реалізували їх у своїх громадах. Тобто це спеціалісти, які ділилися справжнім досвідом і допомагали вирішити потреби, які ми виявили.
Іван Вербицький – керівник аналітичного центру Cedos.
– Розкажіть детальніше про центри, які вас найбільше вразили?
– Всі наші центри улюблені. Ми отримали понад 300 заявок і мусили обрати лише 10. Це було дуже складне завдання, однак у нас було професійне експертне журі. Воно обрало справді найвдаліші проєкти.
Наприклад, у нас є кілька бібліотек у Львівській області. Вони прагнуть бути більшим, ніж просто місцем, де зберігають книги. Люди хочуть мати простір, де зможуть збиратися та спілкуватися.
Також є молодіжний центр у Ковелі – це ініціатива громадської організації міста. Вони прагнуть створити простір для молоді, де можна збиратися і проводити час разом.
Є ветеранський простір у Ніжині. Для нас було дуже цінно мати проєкт, присвячений ветеранам і ветеранкам.
Також ми відновили хату-мазанку в Краснокутській громаді на Харківщині. Її перетворили на громадський простір. Це сторічна, традиційна, слобожанська хата, яка стояла довгий час закинутою. Учні місцевого ліцею досліджували історію свого краю і у них з'явилася ідея її відновити. Це дуже цікавий проєкт. Він показує, що наша традиційна культура та ремесла є актуальними й зараз.
У нас є проєкт у Великописарівській громаді на Сумщині. Проте, останні декілька місяців вона перебуває під важкими обстрілами, тому наразі там призупинена робота. У цій громаді виникла чудова ідея перетворити старий сільський клуб на роллердром.
– Яка основна мета таких центрів? Навіщо їх створювати? Туди можуть приходити всі охочі чи є визначене коло осіб, наприклад, молодь або переселенці?
– Дослідження Cedos показують, що демократії є сильними тоді, коли ми спілкуємося не лише зі своїм звичним колом, а коли взаємодіємо з людьми, які не схожі на нас. Адже в той момент ми банально починаємо розуміти інших, з їхніми потребами і проблемами.
Тобто наші центри вирішують два питання: дають мешканцям змогу спілкуватися між собою і розвивати в Україні живу, справжню демократію.
На рівні громад люди хочуть контролювати владу та вирішувати місцеві проблеми. Особливо це проявилося в час війни. Важко контролювати роботу Міністерства економіки, але зрозуміти, чи ваш мер поремонтував дороги поруч з домом, простіше. Це те, що дуже турбує, оскільки, коли там ями чи у дворі зламані гойдалки, відсутнє освітлення, то хочеться про це сказати. Це важливі та прості потреби, які впливають на наше життя і які не важко проконтролювати.
Для того, щоб це працювало, також потрібні простори. У них, для прикладу, мер може провести зустріч з виборцями чи виборці можуть зібратися та об'єднатися в громадську організацію і вимагати, щоб на вулиці був новий сквер.
Ми були в громадах, де вже функціонують ці центри. Там можуть відбуватися зустрічі між інвесторами та місцевою владою для обговорення різних проєктів. Тобто простори – це місця, де можуть відбуватися ділові зустрічі, громадські слухання. Вони є багатофункціональними і важливими для різних задач.
До того ж, центри є максимально відкритими та інклюзивними просторами. Ми багато працювали над тим, щоб у них були достатньо широкі двері, щоб туди заїхало колісне крісло, щоб там були облаштовані вбиральні, не було порогів.
– А хто працює в цих просторах: зі сторони проєкту та в громадах? Як відбувається взаємодія?
– Ми надавали фінансову та експертну підтримку для оновлення та створення цих просторів. Зараз кожен з них функціонує по-різному, але без нашої участі. Просторами опікується, наприклад, громадська організація, яка його створила, чи бібліотека, точніше її персонал, чи учні місцевого ліцею, з ініціативи яких відновили хату-мазанку. Все по-різному, в залежності від кожного конкретного випадку.
Майбутні плани та успіх просторів
– Чи плануєте продовжувати втілювати такі проєкти?
– Так, вже у липні ми оголосимо наступний конкурс і хочемо підтримати ще 10 просторів. Це наші найближчі плани. Ми також зробили висновки з перших центрів, тому трохи змінили правила та формат взаємодії. Хочемо надавати більше підтримки.
Ми будемо чекати заявок від тих, хто готовий і хоче займатися такою справою. Зі свого боку, крім фінансової підтримки, будемо раді надати експертну допомогу. Якщо у вас є ідея, ви не до кінця розумієте, як її реалізувати, але чітко знаєте, що у вашій громаді є така потреба, то ми допоможемо з цим питанням.
Ми хочемо знайти саме ті громади, де це найбільше потрібно і де проєкт справді принесе користь.
– На вашу думку, чи можливо створити такий простір у Нікополі? Якщо так, то коли і що для цього потрібно?
– Для нас дуже цінно не мати географічних обмежень і не говорити, що ми працюємо лише із західними областями чи певними регіонами. Серед наших просторів є центри на Харківщині, Сумщині, Миколаївщині. Але один з них не відкрився, тому що в громаді відбувалися бойові дії і більшість людей евакуювали. Cedos розуміє, що такі простори важливі всюди.
Коли у Києві ми презентували результати проєкту, у нас була публічна дискусія про те чи на часі такі простори. Було багато думок. А в кінці одна жінка з Бахмутської міської ради сказала, що останні 5-10 років вони намагалися зробити місто комфортним для життя, а зараз воно зруйноване. Але ті речі, які вони створювали, і ті гроші, які вкладали, мали сенс, адже люди жили ці роки і мали свою громаду такою, якою їм хотілося її бачити. І це було дуже гарне завершення дискусії про те чи на часі це зараз.
Попри вразливість, з якою ми всі живемо, та невпевненість у майбутньому, це намагання жити є однією з форм боротьби з горем. Звісно, це не означає, що нам потрібно ігнорувати реальність, але водночас не забувати про життя, яке є головною цінністю.
– Чи вдалося просторам досягти успіху?
– Щоб розуміти, чи вони працюють, потрібно, щоб пройшов певний час. Ми всіх підтримуємо та допомагаємо. Я був на відкритті одного з просторів, куди прийшов чоловік, який живе поруч з ним. Він поет і хотів провести творчий вечір, тому запитав, чи можна було б тут його зробити. Звісно, що так, адже цей простір для таких цілей і створений. Тобто є люди, які справді хочуть цим користуватися, і це найбільша запорука успіху.
Важливий і сам процес створення центрів. Наприклад, у хаті-мазанці люди самі її мазали чи мали громадські обговорення про те, що має бути у цьому центрі. І це теж є результатом, бо ці простори існують для налагодження зв'язків між людьми.
Якщо через певний час нам потрібно буде дослідити чи успішні простори, то індикатором будуть не фізичні речі, а соціальні: чи спілкуються люди між собою, чи роблять щось разом. Нам дуже хочеться, щоб ця робота була якоюсь мірою об'єднуючим спільним досвідом. Хоча, ми почали це бачити вже у процесі створення просторів. Наприклад, були громади, де знайшлися місцеві меценати, які надали будівельні матеріали або зробили роботу безкоштовно.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagra
