Редакція Нікополь.City зустрілася із нікопольською волонтеркою Оксаною Гайдук. Вже понад 10 років пані Оксана займається волонтерською діяльністю. Нині вона проводить збори на потреби армії, збирає гуманітарну допомогу та відвозить бійцям на передову.
«Хочу сказати, що саме в наш час потрібно бути потрібною. І саме так сталося, що є можливості, сили, є погляд на наше майбутнє. Хочеться, щоб у нас в країні все було добре. І я бачу шлях тільки у вирішенні питання допомоги нашим військовим. Щоб вони відвоювали нашу країну від загарбників, і тому весь свій вільний час я приділяю цьому», – говорить Гайдук про свою діяльність.
Ми провели з пані Оксаною один день її волонтерського життя. Протягом цього дня ми зустріли понад 15 людей, які активно долучилися до допомоги. Провели дві поїздки, під час яких зібрали значну кількість гуманітарної допомоги для військових.
На Запорізький напрямок
Пані Оксана зустріла нас о 8 ранку біля свого будинку. Під під’їздом вже збиралася гуманітарка для захисників на Запорізькому напрямку. Нашим завданням на цей день було зібрати допомогу по місту, яку підготували інші волонтери, та відправити її на передову. Поки ми виносили коробки із під'їзду на вулицю, ми чекали Олександра, який допомагає з транспортуванням.
«Ми заздалегідь вирішуємо, який напрямок, що там відбувається, та які потреби. Наприклад, Донецький напрямок. З понеділка вирішуємо, куди потрібно поїхати, що забрати, вирішити якісь нагальні питання. Так у нас повністю проходить неділя. У нас є велика команда, до якої входять Світлана Струс, Марина Пушинська – два мікрорайони та клуб дозвілля. На Херсонській (вулиця - авт.) нам також допомагає жіночий батальйон, вони печуть, жарять, шкварять. Спочатку це починалося з однієї коробочки з якихось пельменів, вареників. Тепер вони заздалегідь дуже багато чого готують та допомагають».
Вихідний день пані Оксани починається о 4 ранку. «Всю п'ятницю ми їздимо завантажуємося по місту, а потім вже їдемо на передову відвозимо допомогу нашим військовим».
За словами Гайдук, її команда надсилає допомогу поштою також на Лиманський, Харківський, Запорізький, Донецький напрямки.
Продовжує справу чоловіка
Під час розмови пані Оксана розповіла про особисте, адже вона – вдова захисника України – учасника російсько-української війни, старшого солдата Збройних Сил України Миколи Гайдука. У Нікополі він очолював Асоціацію учасників бойових дій. Шість років тому Микола загинув під час артобстрілу на «Світлодарській дузі», що на Донеччині – прикрив собою 19-річного побратима…
«У нього було багато проектів, тому я продовжую його справу», – пригадала пані Оксана про чоловіка.
Тож з 2014 року родина пані Оксани допомагає нашим військовим. На той час потрібні були бензопили, речі, продукти. Крім того, вони надавали фінансову підтримку, а всю допомогу особисто доставляли на власному автомобілі. З 2021 року пані Оксана обєдналася із друзями - волонтерами, та почали активно допомагати нашим військовим. Наразі людей у команді дуже багато.
«Вся моя команда, мої друзі, вони всі допомагають. Я вважаю, що в мене навіть сусідки тут волонтери, бо вони слідкують, як ми виносимо коробки. Десь там якась бабуся носки зв'язала – вони забирають, приносять, якась дає 20 гривень, щоб долучитися і допомогти.
Війна дуже страшна нам потрібно всім згуртуватися не сумувати із-за дрібниць, не звертати увагу на всі негаразди. Ми знаємо, що багато речей несправедливих. Але, хто як не ми, будемо допомагати».
Окремо пані Оксана віділила Харківський шпиталь – ці волонтери також надають велику допомогу. Вона особисто із ними знайома, адже деякий час проходила у них реабілітацію. Команда Оксани також передає допомогу на шпиталі білизну, продукти. Адже основна допомога не тільки харчова. Наприклад: ремонтували машини військовим. Також відправляли шини хлопцям, збирали на різноманітну зброю.
Потреби військових та візит на першу точку збору
Говорячи про команди та волонтерів, Гайдук відзначила трьох з них, які допомагають машиною: Олександра Чубарева, Сергія Комендантова і Романа Семичева.
«У кожного з них є різні машини. Є велика машина, яка вміщує чотири тонни, на якій ми веземо допомогу на передову, також є бус менший на 2 тонни. А у Саши по місту легковий автомобіль. З цими хлопцями я працюю вже два роки», – говорить волонтерка.
В цей момент до під'їзду під'їхала автівка Олександра Чубарева. Познайомившись з волонтером особисто, ми почали складати допомогу у його авто. Олександр волонтер з 2022 року. Окрім допомоги Оксані, він допомагає мешканцям Нікополя після обстрілів, розбираючи завали та переселяючи людей. Якщо є можливість, навіть спочатку надають людям дах над головою, теплі речі, індивідуальні засоби гігієни. Також вони збирають кошти для постраждалих, оголошують збір, збирають суму і передають людині на перший час.
«Коли розпочалася війна, ми всі розуміли необхідність об'єднатися та стати одним механізмом. Спектр напрямів волонтерської діяльності дуже широкий – від збору коштів до доставки води на дім людям похилого віку та людям з інвалідністю.
Загалом, Нікополь є одним з найбільш душевних і привітних міст для всіх волонтерів. Він є волонтерским центром. Звісно, що нам тут дуже не легко. Тому ми раді, що нас запитують про нашу роботу».
Завантаживши усю допомогу, ми сіли у автомобіль і разом з Оксаною та Олександром вирушили на перший пункт сбору гуманітарки. Дорога зайняла близько десяти хвилин, і протягом цього часу пані Оксана та Олександр розмовляли про ранкові обстріли міста.
– Вам чутно було сьогоднішні обстріли? Сьогодні прокинулася зранку, Боже, так було чутно, таке відчуття, що дуже поряд…, – пригадує Оксана.
– Це була Новопавлівка, стара частина, яка знаходиться постійно під обстрілами, – додає Олександр.
– Ми, до речі, із сином взагалі не виїжджали, ми весь час знаходилися у місті. Один раз був випадок, моя подруга забрала до себе сина, і до нашого дому, потрапив снаряд, прямо розірвався на п'ятому поверсі, у нас повилітали вікна. Я думаю, Слава Богу, що дитини не було вдома. Усі вікна тепер закриті ДСП, – поділилася Оксана.
Ми прибули до одного з мікрорайонів, що в центрі міста. Нас зустріла подруга Оксани – Марина Пушинська. Вона є головою ОСББ та – волонтеркою, яка активно допомагає в усіх зборах. Серед них: збір на колеса для військових. Самі мешканці приносять кошти, їжу, одяг – все, що може знадобитися.
Пані Оксана познайомила із Мариною Пушинською, розповідаючи про співпрацю.
«Знайомі ми дуже давно, у нас дружня команда. Вони багато чого роблять великим мікрорайоном. Зараз ми будемо допомагати збирати її коробки військовим на Запорізький напрямок та вантажити усе до автомобіля».
Оксана Гайдук та Марина Пушинська
Як волонтерка з багаторічним досвідом Оксана Гайдук вже точно знає, що потрібно захисникам. В першу чергу через те, що вона багато з ними спілкується.
«Допомогу ми веземо по потребам, не веземо зайвого. Я знаю, де яка бригада знаходиться. Допомогу надаємо в основному хлопцям на передову. Кожна гривня від тієї бабусі…зрозуміло, яким чином вона їй достається, як вона економить… тому ми дуже прискіпливо до цього відносимось».
Сортуючи коробки, пані Оксана зазначила, що наразі дуже потрібні вологі серветки. Адже військові, виходячи на бойові завдання, деякий час не мають можливості приймати душ: «Тому це в нас – на вагу золота». А ще додає: що зараз – війна дронів, тож в них теж велика потреба.
«У нас є дуже цікава річ нашого українського виробництва, ми будемо на неї збирати безпілотник аеророзвідки «Пацюк». Це дуже круто, що взагалі у нас в Україні є такі люди, які щось видумують, і дякувати Богу він хлопцям допомагає у аеророзвідці. Я думаю, що за аеророзвідкою наше майбутнє».
З людей складається допомога
Зібравши всі коробки ми чекали інше авто, щоб поїхати до одного з клубів міста, та забрати останню допомогу. До пані Марини підійшла переселенка пані Алла та дала кошти на допомогу нашим військовим.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, скажу за себе, в мене був одразу шок. Ніхто не розумів, що треба робити: чи треба забирати дітей і виїжджати, чи сидіти в підвалі. Звичайно, ми тут облаштували собі сховище. Наші хлопці пішли в тероборону, і ми приносили їм їжу, бо деякі з них цього потребували.
Спочатку нас було не дуже багато, ми були розрізнені, але з часом просто вже більше систематизували цю роботу. По своїм можливостям ми намагаємося допомагати, бо поки хлопці там, ми маємо змогу їх підтримувати. Також багато знайомих допомагають з-за кордону, передаючи їжу та кошти.
Я щиро дякую своїм мешканцям, які підтримують мене. До глибини душі пронизує, коли приходить бабуся і питає, чим вона може допомогти… Ви самі побачили, як допомагають. З таких людей і складається допомога. Я завжди кажу, що з крапельок складається океан. Тому ми переможемо», – поділилася пані Марина.
За розмовою до Оксани з Мариною підійшов мешканець міста, який також приніс допомогу для наших військових – Валерій Васильович Терзі. Чоловік проживає у сусідньому домі та допомагає Марині.
«Також Валерій Васильович є одним з десяти засновників нашої української церкви», – зазначила пані Оксана.
Оксана Гайдук та Валерій Терзі
Підтримка влади та велика команда на другій точці збору
Якраз до під'їзду під'їхав автомобіль і всі почали складати коробки. Завантаживши всю допомогу, ми сіли у автомобіль, і разом з Оксаною поїхали на другий об'єкт до клубу на віддаленому мікрорайоні. Там нас чекала Ірина Лимар та чергові коробки з гуманітаркою, які там приготували. В дорозі Оксана Гайдук розповіла про співпрацю з міською владою.
«У нас проходять збори у міській раді ГО «Родини загиблих героїв», так як я з родин загиблих, я зам.голови родин загиблих Нікополя. Зараз буде встановлюватися нашим захисникам, які поклали своє життя за Україну, пам'ятник, і буде обговорення зустрічі з родинами і міською владою, та вирішення питань, які турбують родин. Коли ми звертаємося, міська рада нам завжди допомагає у вирішенні питань з виплатами або ще з чимось. Місто опікується родинами загиблих і дуже допомагає.
Також ми активно із волонтерами збираємося у начальника районної військової адміністрації Євгенія Євтушенко. Якщо є якісь питання, то він теж допомагає в їх вирішенні.
Тобто міська влада і військова адміністрація активно співпрацюють з волонтерами. Облрада також нам допомагає у вирішенні різноманітних питань. Ми їздимо на наради до обласної ради в Дніпро. Там є відділ ветеранів, які допомагають родинам військових».
Окрім керівництва міста та району, за словами Оксани Гайдук, допомагають та підтримують й в Центрі освіти для дорослих. Тут беруть активну участь у реабілітації військових.
«Ми збираємо у центрі військових, збираються родини проводяться зустрічі з психологами, арт-терапія, малювання, все що взагалі можливо, вони допомагають».
Приїхавши до клубу, нас зустріла велика команда та Ірина Лимар.
«Ірина дуже активна дівчина, вона всіх наших військових годує, збирає і одягає, навіть надає психологічну допомогу. У неї дуже велика команда, весь мікрорайон приходить і допомагає»,– розповіла пані Оксана про колегу на волонтерській ниві.
Пані Ірина, яка майже все життя присвятила культурі, має фах режисера-сценариста та два дитячих творчих колективи, волонтерить десятий рік. Поки завершувався процес підготовки до поїздки на Запорізький напрямок, вдалося поспілкуватися із пані Іриною.
«Коли почалася війна, спочатку всі були розгублені, ми не розуміли, що робити, це було дуже страшно, але наміру виїхати не було. Тому що я розуміла, що якщо всі виїдуть, то хто залишиться тут. І тут потрібно теж працювати.
Я волонтер з 2014 року, Наприклад, хлопці їдуть на передову. Ми повністю забивали їм автобус, тому що нічого не було. Люди приносили все, що можливо. Навіть бабушки буханку хліба приносили.
У нас дуже сильні люди в плані віддати і допомогти. Я рада, що наше місто саме таке, яке воно. Ми навіть каші в автоклаві робили, при тому, що люди тянули баночки, купували самі кришки, приносили. Ми їх пакували, перемотували, бібліотека теж допомагала. І возили хлопцям, годували їх, робили все, що можливо. Хтось грілки сидить, робить вдома, а одним глазом веде уроки дітям. Кожен робить свою справу.
Оксана дуже допомагає нашим військовим. Діти взагалі не бачать її. Вона постійно у дорозі, то у шпиталь відвозе, то на передову. Ми подруги дуже давно. Я дуже вдячна долі, що вона надсилає мені дуже класних людей. Завдяки таким людям ми переможемо», – поділилася пані Ірина.
Під час розмови з пані Іриною вся команда вже склала допомогу у автівку, завершивши підготовку до поїздки. Наостанок ми зробили фото разом з усією командою, а пані Оксана вирушила у дорогу до бійців на Запорізький напрямок.
Що було раніше?
Раніше ми писали про те, у Нікополі працює Простір дружній до дитини.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
Там ми розповідаємо, чим живе Нікополь та район!
