Збільшення кількості випадків домашнього насильства є наслідком війни, зростання стресу, економічних труднощів, безробіття, впевнена нікопольська психологиня Людмила Семенча. Як запевняє жінка, у більшості випадків постраждалими є жінки.
Практичний досвід Людмили, як кандидатки психологічних наук, викладачки та практикуючої психологині дозволяє припустити, що проблема з часом тільки погіршиться, оскільки війна триває.
Журналісти Нікополь City дізнались у фахівчині, які прояви має домашнє насилля та як йому запобігти.
– Чому існує таке явище, як домашнє насилля, що його формує?
Можна виокремити чотири причини. Перша – якщо в дитинстві в родині було насильство, досить авторитарний жорсткий стиль виховання, звичайно, це провокує агресію в дорослому житті. Друга – це ревнощі. Чоловік досить сильно емоційно реагує, і не завжди позитивно, якщо на його жінку звертають увагу інші чоловіки.
Взагалі, чоловік – мисливець за своєю природою. Якщо його жінку вважає привабливою 10 мужчин, він теж буде її вважати такою. При цьому, як правило, буде жорстко контролювати.
Ну і таку я ще б причину назвала – це ситуація, коли жінка дозволяє так до себе ставитись. Часто жінка навіть не розуміє, що від неї теж дуже багато залежить. І в першу чергу це її вибір, як кривдник до неї ставиться. Жінка повинна усвідомити, що вона несе відповідальність за себе, і за дітей, які живуть в ситуації насилля.
На третьому місці найбільш поширена причина – будь-які форми залежності: ігроманія, наркотична, алкогольна. Коли за дозу людина може просто вбити.
– Які передумови того, що жінка перетворюється на жертву насилля?
Досить часто жінки дозволяють насилля по відношенню до себе, бо навіть не розуміють, що поведінка чоловіка деструктивна. Причини різні, частіше за все це невпевненість в собі, особливо, якщо чоловік основний годувальник в родині. І найстрашніше те, що в таких сім'ях діти, зневажають не батька, а матір. За слабкість.
А іноді сприйняття насилля – це про пріоритети. Коли жінка дозволяє чоловіку лупцювати себе, а він купує їй коштовний подарунок навзаєм і вона його пробачає – і так по колу.
Також дуже часто жінка, якщо вона досить сильно емоційно прив'язана до чоловіка, вона собі не уявляє життя без кривдника, тому його виправдовує, вважає його поведінку нормою.
І таких історій безліч. Прикро навіть не це, а те, що багато жінок вважає це нормою життя, бо не вміє, або не знає як жити інакше.
– Багато потерпілих від насильства мовчать про це. Який найдієвіший спосіб спонукати їх до захисту своїх прав?
Так, справді, багато потерпілих від будь-якого насильства, чи то економічного, чи то фізичного, психологічного чи сексуального дійсно мовчать. Іноді вони навіть не здогадуються, що по відношенню до них коїться саме насильство. На жаль, вони сприймають насильницькі дії за звичайні речі, навіть не підозрюючи, що в даному випадку порушуються їх права. Значна більшість знають про своє положення, але твердо впевнені у тому, що «сміття з дому не виноситься», або «А що ж люди скажуть?!», а ще «Б’є – значить любить!». Тому кращою у такому випадку буде мовчанка. Але це не правильно, мовчати не треба. Не треба миритися з принизливим і жорстоким поводженням чи боятися говорити про це. Не слід вдавати, що нічого не відбувається, і надіятися, що все минеться. Варто докласти максимум зусиль, щоб вирватися із замкненого кола, а тим, хто поруч, – родичам, друзям, сусідам – треба простягнути руку допомоги, бо коли мова йде про домашнє насильство, байдужість і мовчання означають співучасть.
– Чи можна сказати, що війна в країні сприяє підвищенню рівня домашнього насильства в сім'ях?
Той стрес, в якому ми всі зараз перебуваємо, досить сильно впливає на наші родинні взаємини, і буде впливати ще довгий час, після того, як війна закінчиться. І ми від цього нікуди не дінемось. Але одна справа якщо жінка допускає, щоб з нею вчиняли насилля – це її дорослий свідомий вибір. Але коли вона дозволяє насилля над власними дітьми – це страшно. Щоб цього не допустити, треба проводити, в першу чергу, превентивну профілактичну роботу з батьками, починаючи вже з дитячого садочку та школи. Наприклад, можна на батьківських зборах 2-3 хвилинки показали невеличке відео і прокоментували його, не звертаючись особисто до батьків. На зараз, коли все перейшло в онлайн простір, це можна зробити кинувши відповідні відеоматеріали або ж посилання на статті в загальні батьківські чати, які є у всіх месенджерах.
Ольга Сенчина
– Чого зараз бракує в справі протидії насиллю?
На жаль, так виходить, що в момент скоєння насилля людина фактично залишається сам на сам зі своєю проблемою. Уже після, постфактум, людина може і готова звернутися будь-куди за допомогою. Але куди? Більшість людей, елементарно, навіть не знають, куди звернутись, чи як діяти, коли ти став свідком вчинення насилля. Я хочу сказати, що державна політика в сфері протидії домашньому насиллю має стати гучною та помітною, такою ж має бути й інформаційна політика в ЗМІ.
Кожен хто, стикнувся з насиллям повинен знати, як цьому протидіяти. Ця інформація має бути досить чітка та однозначна. Повинні бути створені безпечні простори для жертв насилля, де б вони могли перебувати під наглядом фахівців. В нас в місті такого простору немає, але не впевнена, що в нас він був би дієвий для місцевого населення. Бо Нікополь маленьке місто, хтось все одно «здасть» місцезнаходження, і кривдник вже наступного дня стоятиме на порозі, вимагаючи дати йому можливість поговорити з дружиною/дитиною.
На мою думку, вихід – їхати в інше місто, достатньо велике, аби в ньому загубитись. Існує інтерактивна мапа притулків та шелтерів України для жінок та дітей жертв насилля, з якою можна ознайомитись за посиланням https://map.eleos.com.ua/
– Як пережити насилля?
Спочатку це тільки індивідуальна робота з психологом, а потім, в ідеалі, повинна бути робота в групі. Тому що, коли ти чуєш історію іншої людини, йде розподіл та обмін досвідом і власними ресурсами, при цьому кожен учасник терапії бере для себе корисну інформацію. Так воно найбільш дієво, бо люди розуміють, що вони не одні зіткнулися з такою проблемою, як насилля. І, звичайно, повинен бути захист – безпечний простір, де людина зможе прийти в себе, стати на ноги. Але не у власному місті, не в місті проживання жертви насилля. Бо є великий ризик того, що все повернеться на «старі рейки».
Куди звертатись у разі домашнього насильства?
- 102 - Національна поліція України;
- 15-47 - урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства;
- сайт державної «гарячої лінії» 15-47;
- 116-123 або 0 800 500 335 - «Ла Страда»;
- 772 або 0 800 500 225 - Національна дитяча «гаряча лінія»;
- +380951996757 - Нікопольська мобільна бригада протидії насильству;
- @police_helpbot - чат-бот у Telegram від МВС.
Що було раніше?
Раніше ми писали про шляхи боротьби та джерела допомоги, про які розповідала поліція Нікополя.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
Там ми розповідаємо, чим живе Нікополь та район!
