Борються за життя чотирма лапами: про будні притулку для котів у Нікополі
Кожен день у притулку для котів «Котофеї», який знаходиться у місті Нікополі, починається однаково: це годування, прибирання, лікування і боротьба за життя тих нещасних, хто потрапив сюди з вулиці та потребує допомоги.
Про те, з якими проблемами доводиться нині стикатися притулку у прифронтовому місті, власниця Благодійного фонду, Неля Ібрагімова (Біла) особисто розповіла журналістам Нікополь.City.
Від медикаментів до засобів гігієни
Потреби притулку зооволонтерка ділить на щоденні, щотижневі та щомісячні. Першочергові та другорядні. Адже, саме з цього складається побут і життя притулку.
«Завдяки допомозі небайдужих людей та Благодійних фондів нам вдається існувати. Звичайно, є фінансові борги у ветклініці в місті Дніпро, бо не завжди можемо впоратися з лікуванням тварини самі, адже необхідне обладнання для діагностики та допомоги тваринам, в місті відсутнє, а допомога тваринам обходиться недешево. Та інакше ніяк. Просто взяти кота на лікування і дивитися на нього, це не про мене. Я завжди, до останнього намагаюсь робити все, що від мене залежить», – говорить Неля Ібрагімова.
Зооволонтерка додає – фінансової підтримки у людей намагається просити лише тоді, коли самій вже впоратися дуже складно.
«Розумію, що нині у людей проблеми іншого характеру, тож зайвий раз намагаюсь нікого не турбувати. Але я дуже вдячна людям за допомогу і ціную кожного, хто з нами, хто не забуває про братів наших менших. З пошуками нових благодійних фондів, перемовинами з ними, допомагає мені мій чоловік, Юрій, бо у мене на все просто не вистачає часу», – розповідає зооволонтерка.
Швидко «розходяться» дрова, брекети для опалення, багато витрачається пелюшок, деревного наповнювачу. Останнього не вистачає півтони навіть на місяць. Також є постійна потреба в медичних шприцах від 2 мл до 20 мл та в різних медикаментах. Для хворих, стареньких та беззубих котів постійно потрібні лікувальні корма, вологі, паштети.
«Найголовніша задача – це прогодувати понад 100 котів притулку. Без м’ясної та рибної продукції не обійтися, адже додатково варимо каші з печінкою, фаршем, салакою… На ніч залишаємо сухий корм та багато води. Взагалі, корму насипаємо вдосталь, бо ніхто не знає, як пройде та чи інша ніч…», – говорить Неля Ібрагімова.
До харчових і медичних потреб додаються й господарські: віники, пакети для сміття, серветки сухі та вологі, засоби миючі та дезинфікуючі, рукавички тощо.
Вазагалі про чистоту, гігієну в приміщенні, клітках та боксах, пані Неля говорить окремо, адже прибирати доводиться двічі на день, зранку і ввечері. На це витрачається багато часу та сил. Ділиться, що затримується до пізнього вечора, ледь встигає впоратись до комендантської години: «Дуже не вистачає помічників, які б приходили допомагати з прибиранням, та навіть просто, вичісувати котів, гладити та доглядати за їх гігієною: підстригати кігті, чистити вуха…».
Безпритульний кіт Джоні на лікуванні в притулку
Не вистачає апарату УЗД
Стосовно хвороб, з якими потрапляють коти до притулку, то найбільша проблема – це вірусні захворювання: ринотрахеїт, кальцивіроз. Також багато хворих зі шкірними проблемами, грибок, демодекоз. З такими доводиться витрачати багато часу на лікування та медикаментів. Інколи, бувають дуже тяжкі випадки, коли запізно щось робити.
«Але, у більшості випадків, все ж таки, намагаємось допомогти і є позитивні результати. Є коти з хворими нирками, бувають інсульти, епілепсія, тож, до кожного індивідуальний підхід та своє лікування. Вже навчилася ставити крапельниці, робити експрес-тести, бо буває зовсім немає часу везти хворого до ветклініки.
Дуже в нагоді стає кисневий бокс, який нам подарував Благодійний фонд «Щаслива Лапа». Його ми використовуємо щодня, гарні результати отримуємо з тими, у кого риніт, алергічні реакції, інсульти, вірусні інфекції», – розповідає пані Неля.
Додає – в притулку обов’язково використовуються бактерицидні рециркулятори, які розташовані в кожній кімнаті. Адже при такій кількості тварин вони просто незамінна річ для знезараження та дезинфекції повітря від всіляких бактерій та вірусів.
Маючи не один рік досвіду зооволонтерства Неля Ібрагімова наголошує, що в місті не вистачає апарату УЗД та аналізаторів крові. Адже це дозволило б вчасно діагностувати ту чи іншу хворобу і розпочати лікування швидко і в правильному напрямку. Також це економить інколи дорогоцінний час.
«Якби аналізатор крові був прямо у мене в притулку, взагалі було б супер. Але, про таке можна тільки мріяти, бо коштує він шалених грошей», – зізнається пані Неля.
Відтак, щодня Неля Ібрагімова бореться за життя своїх підопічних. А вони – разом з нею усіма чотирма лапами. Ставити на них доводиться і молодих, і старих, і покинутих, безпритульних котів.
«За 7 років зооволонтерства через мої руки прошли тисячі тварин: хворих, зраджених господарями, просто викинутих, як непотріб. Доводиться бути їм і за лікаря, і за психотерапевта, і за опікуна. Дуже прикро, і я ніяк не можу змиритися з тією ситуацією, коли господарі втікають з міста від обстрілів, а своїх тварин навіть не намагаються прилаштувати (мова йде не про притулок), а просто викидають на вулицю.
Так було на початку війни, так продовжується і донині… Яких породистих і простих котів тільки не доводилося забирати мені з вулиці. Коти знаходилися в шоковому стані, тож з ними було найважче. На жаль, не всі змогли пережити зраду, декого вже немає: відмова від їжі, стрес, інфаркт…», – зазначає зооволонтерка і додає: що за домашніх тварин відповідальність мають нести виключно господарі.
Вуличний кіт Вакула на лікуванні в притулку
«Я не беру до притулку домашніх тварин! Він не гумовий! Тут хоча б впоратися з тими, хто ледь дихає, має уламкові поранення, різноманітні травми тощо. Я залишаюсь в місті, але я теж ні від чого не застрахована. Над моєю головою теж летять обстріли. Намагаюсь спілкуватись з людьми коректно в таких ситуаціях, прошу брати тварин з собою, але коли не розуміють нормальної мови, пояснюю іншими словами», – відверто ділиться Неля Ібрагімова та додає, що минулого року прийняла в притулку 16 котів з Бахмуту.
Не багато, але беруть
Що стосується прилаштування тварин в нові родини, то нині ситуація більш-менш стабільна. Ті, хто нікуди не виїздить або живуть за межами міста потроху беруть тварин.
«Вони для них, як антидепресанти», – додає зооволонтерка.
За словами Нелі Ібрагімової після тривалого лікування вона рідко повертає тварин на місце перебування. Пояснює це тим, що перспектива у таких котів – бути розірваним собаками, отруєними, знову захворіти або бути збитим автомобілем.
«Я залишаю таких в притулку, обов’язково стерилізую і шукаю родину», - додає пані Неля.
Тож, якщо Вам потрібні пухнасті друзі, які своїм муркотінням знімуть будь-який стрес та втому, допоможуть впоратися зі страхом сьогодення, змусять посміхатися і цінувати кожну мить життя, приходьте допритулку «Котофеї» і обирайте собі муркотика на будь-який смак.
Також, можна приходити, допомагати у притулку фізично. Подробиці за телефоном 066 532 51 92.
Підтримати притулок «Котофеї» можна будь- якою зручною для вас сумою:
Картка Приватбанку: 5168 7574 1612 0733 (Біла Неля Валентинівна)
Монобанк: 5375411421221891
Посилання на Монобанку
PayPal: [email protected]
Що було раніше?
Раніше ми писали про те, як небайдужі люди підтримали ранчо «Біла підкова» благодійними внесками для закупівлі сіна на зиму.
Слідкуйте за нашими матеріалами в Facebook, Telegram та Instagram.
Там ми розповідаємо, чим живе Нікополь та район!
