Врятувати, не можна пройти повз: історія зооволонтерки з Нікополя Ольги Гардт
Перших тварин з вулиці нікопольчанка Ольга Гардт принесла додому ще в сім років. Дитяче бажання рятувати тварин мало перерости у навчання на ветеринара, але Ольга вивчилася на економіста. Проте, це жодним чином не вплинуло на місію, яку окреслила для себе — допомагати тваринам.
Нині Олю добре знають як рятувальницю кошенят і цуциків у Нікополі. Вона знаходить їх в сміттєвих контейнерах, на дорогах та на сміттєзвалищах. Забирає, лікує, шукає родини. І так кожен день. Зупинятися не планує, бо бачить у своїй зооволонтерській діяльності стимул до життя.
«Коли тобі вдається вилікувати тварину, потім ти відчуваєш її відданість. Це емоції — заради яких хочеться жити», — поділилася Гардт.
Більше з історії зооволонтерського життя Ольга особисто розповіла журналістам Нікополь.City.
Перших її підопічних можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Нині — вона рахує їх в десятках: 50-70 — це та постійна цифра вуличних кошенят та цуциків, яких Ользі щомісяця потрібно лікувати та прилаштувати в нові родини.
Авжеж, весь час зооволонтерка не ходить в пошуку їх по Нікополю чи, за його межами. Наприклад, вона може зустріти цуценя на трасі, коли їде з одного міста в інше: «Воно ж видно, що тварину навмисно викинули: вона налякана, не знає куди йти через цю дорогу. Звісно — зупиняюсь, ловлю, забираю. Траса — це завжди смерть для них», — говорить Ольга.
Також, багато хто знає її особистий номер телефону. Тому, телефонують з проханням допомогти забрати та врятувати з занедбаних будівель, або з чагарників. Але лідирують випадки, коли доводиться діставати кошенят зі сміттєвих контейнерів. Гардт говорить, що серед зооволонтерів Нікополя навіть є жарт, мовляв, вже треба писати оголошення: «Дорогі люди, не кидайте тварин в сміттєвий бак! Оля Гардт у будь-якому випадку їх забере. Не робіть їй більше роботи. Киньте під сміттєвий контейнер. Підняти легше, ніж лізти в сам бак».
Покинутих кошенят та цуценят зооволонтерка забирає до власного будинку. Тут для них вона організувала вольєри та манежи в окремій кімнаті. Маючи багаторічний досвід лікування тварин, вона з першого погляду може зрозуміти чим, наприклад, кошеня хворіє і, що спершу потрібно зробити.
Ольга говорить, що розуміє — всі ці вуличні тварини можуть бути хворими, з лишаями та супутніми проблемами. Тому, потрапляючи до її рук, кожну тварину вона оброблює від глистів, бліх, лікує хвороби або стани, в яких в більшості випадків тварини опиняються через людей. У складних випадках — тільки візит до ветеринара.
Ольга пригадує, як врятувала чотирьох кошенят. Малі, худі, голодні, облиті клеєм - тварини безпорадно блукали серед сміття і старих руїн — вони були приречені.
«На тому звалищі часто когось викидають, що доводиться забирати. Я просто проїжджала в той день повз нього і побачила цих кошенят. Не знаю, як так сталося, що вони всі були в клею. Я довго його відмивала усілякими способами. Всю ніч. Спати лягла під ранок», — пригадує Гардт.
Спочатку кошенята дуже погано набирали вагу, бо самі ще не могли їсти — доводилося вигодовувати самостійно. Нині всіх чотирьох розібрали люди:«Такі пухнасті, класні стали кошенята», — додає Ольга.
Перед тим, як потрапити в нову родину кожна тварина обов'язково перебуває на «карантині». Він може тривати від двох тижнів, до…пів року. Нині, під час великої війни, люди беруть тварин неохоче, говорить Ольга. Деякі, що залишаються з травмами на все життя, знаходять собі прихисток у зооволонтерки вдома. До речі, перші врятовані нею собаки вже у дорослому житті — пес Арчі та собака Кнопа так і залишилися.
«Вони вже старенькі… Арчі я знайшла цуценятком, йдучи з роботи. У нього була чумка та ентерит. Лікувалися довго. Кнопі вилікували очі — сильно загнивали», — розповідає вона про улюбленців.
У зооволонтерки є постійна потреба в антибіотиках, імуностимуляторах, препаратах від паразитів та пелюшках. Фінансові витрати на лікування та утримання тварин бере на себе чоловік Ольги Олександр. Проте, не обходиться і без допомоги друзів з-за кордону, або небайдужих людей, які їй особисто допомагають.
Окремо Гардт говорить і про годування тварин: доводиться окремо готувати для цуценят і кошенят.
«Варю їм каші, купую м'ясо. Кожного разу це майже нова страва. Я не можу насипати їм аби чого — у них почнеться розлад шлунку», — говорить рятувальниця тварин, додаючи, що в сухих кормах не бачить альтернативи.
В більшості випадків Ольга рятує як і дуже маленьких кошенят та цуценят, так і тих, яким по кілька місяців. Спілкуючись, ми пригадали випадок в липні цього року. Його свідками особисто стали журналісти редакції.
На дорозі до притулку для безпритульних тварин Олени Вошун, Гардт підібрала чотирьох маленьких собак. Вони сиділи в коробці з під гуманітарки. Авжеж, самостійно прийти під притулок і, сісти в коробку цуценята не могли. Тому, за безвідповідальні дії людей, брати відповідальність на себе довелося Ользі. Роздавати цих цуценят довелося дуже довго, адже в той період Нікополь переживав проблему відсутності водопостачання. Але прилаштувати вдалося всіх.
Цуценя, яких в липні викинули люди під притулок для собак
Бажання завершити свою діяльність Ольга не має, як і можливості. Говорить, що кількість покинутих і хворих тварин у Нікополі не зменшується — їм всім потрібна допомога.
«Мрія всіх зооволонтерів — щоб тварини жили краще, ніж люди, щоб були здорові. Але це не так... Та й я ніколи не хотіла завершувати те, що роблю — мені подобається. Коли ти рятуєш живу істоту — ти відчуваєш від неї вдячність. Заради цього хочеться жити! Навіть депресії немає!», — поділилася Ольга Гардт.
