Нікопольчанка Ольга Мірошниченко працює у міському водоканалі. З моменту, коли у Нікополі припинилося водопостачання через підрив Каховської ГЕС, в місті почали розгортати пункти видачі води. Тож пані Ольга була однією з тих, хто працював на одному з таких пунктів.
Наразі ситуація із водопостачанням у Нікополі має позитивну тенденцію. Вода повертається в крани мешканців. Але ці майже два місяці роботи справили враження на пані Ольгу.
На особистій сторінці на Фейсбук вона поділилася деталями роботи та розповіла про взаємодопомогу мешканців.
Усі разом витримали таке важке випробування
«Це допис вдячності. Першочергово звісно хлопцям, які виконували роботи по відновленню водопостачання під обстрілами, вони без перебільшення герої, а загарбники пробили чергове дно, обстрілюючи цивільних, намагаючись не дати виконувати роботи.
Наші водії: це нікопольці та хлопці з багатьох міст України, які приїхали на допомогу. З п'ятої ранку до пізньої ночі щодня. На моєму пункті були хлопці з Вільногірська і Кам'янського, які викладувались на усі 100, здавалось що вони літають на цій машині, а не їздять, водночас встигаючи заливати діжки і допомагати людям поруч, хто цього потребував, а ще випадково окатили мене з пожежного шлангу - буду це згадувати, коли буду бачити пожежні машини. На фото нижче є фото кузова іншої машини, посіченою уламками під вибуху, ось так нелегко було хлопцям, багато хто про це не замислюється.
Ще є люди, які координували усіх, я досі не знаю чи спали вони, бо здавалось, що вони 24/7 на зв'язку, іноді не витримувала техніка, але не люди.
Ну і найголовніше - це звичайні нікопольці, які стикнулись з таким важким випробуванням, люди різного соціального статусу, віку, характеру, які щоденно вирішували спільну проблему. Неймовірні люди! Усім було дуже важко. Але люди не здалися, я не знаю чому нікопольці такі сильні, може дійсно козацький дух предків, але вони не тільки впорались, але ще й примудрились в спеку рятувати свої городи, деякі за раз на велосипеді по 95 літрів привозили.
За час роботи на пункті я бачила дуже багато людей, які допомогали одне одному: носили воду сусідам, відвозили на машині воду незнайомій людині з інвалідністю, допомагали грузити, переносити і це зовсім незнайоми люди.
Дякую усім за ваше терпіння, витримку, розуміння, безумовно ви усі - герої.
Щодо мене, то я навчилась вставати о п'ятій ранку без будильнику, бо о шостій відкривалися пункти, хоча раніше мене простіше було вбити, ніж підняти о такій порі. Було дуже багато спілкування з людьми, мене весь час хтось намагався нагодувати або допомогти, це було дуже мило. А ще я мешкаю на цьому районі і тепер заходжу в АТБ, а там усі наші))), ми вітаємось, бо з багатьма ми вже роззнайомились, звісно я усіх не запам'ятала - тепер в місті зі мною вітаються незнайомі мені люди, це мило і смішно водночас.
Усі разом витримали таке важке випробування. Супермен десь нервово палить, бо справжні герої вони поруч, і це - звичайні люди».
Орфографія та пунктуація авторки збережена.
