Після підриву росіянами Каховської ГЕС та обміління водосховища Нікополь залишився без централізованого водопостачання в розпал літа.
За ці два місяці мешканці вимушено пристосувалися до нового життя: щоденного поповнення запасів води на пунктах та її економного споживання.
До спраглого міста, яке живе під майже щоденними обстрілами росіян волонтери та благодійники привозили або передавали питну воду.
Серед них - волонтери ініціативи «Колективи Солідарності» з Києва. До Нікополя вони приїхали вперше, щоб допомогти із питною водою колективу Нікопольського професійного ліцею.
Про потребу води волонтери дізналися від заступника голови Профспілки будівельників України Олега Борисова. А для узгодження візиту до міста волонтери вже напряму зв’язалися з адміністрацією ліцею.
Волонтер команди Сергій Мовчан розповів журналістам Нікополь.City про організацію поїздки та враження від прифронтового Нікополя.
Про ситуацію в регіоні дізналися в дорозі
Пан Сергій ділиться - спочатку воду планували привезти з Києва. Але вирішили піти іншим шляхом - допомогли колективу ліцею коштами на закупівлю води і ємностями різної місткості. Їх волонтери привезли з собою із Запоріжжя. Доставку довелося замовляти саме сюди, адже до Нікополя з Києва не було варіантів відправлення.
Приїхавши до Запоріжжя волонтери самостійно повезли ємності до нашого міста. Проте й тут Сергій говорить про складності: «На початку було не так просто знайти транспорт до Нікополя. Врешті-решт нам вдалося знайти машину та водія з Оріхова. Поки ми добиралися, чоловік більше розповів про ситуацію в регіоні, адже ми не знали подробиць», - ділиться пан Сергій.
У Нікополі команду зустріла директорка НПЛ Олена Веретеніна та працівники ліцею. Київські волонтери забезпечили колектив освітнього закладу ємностями загалом на 500 літрів та можливістю придбати очищену питну воду на кілька тижнів.
«Навіть, відстань від Києва до Нікополя не стала на заваді для тих, хто готовий прийти на допомогу людям, що опинилися у скрутних умовах», - поділилася директорка ліцею Олена Веретеніна.
За іронією долі нікопольці більше переймаються водою, ніж радіацією
Побачити в якому стані Каховське водосховище після обміління та прифронтовий Нікополь київські волонтери змогли на власні очі.
«Нас завели на балкон та показали водосховище і ЗАЕС, - згадує Сергій Мовчан. - А ще - пам’ятник Богдану Хмельницькому у старій частині міста. Вона склала враження найбільш проблемної, бо там майже немає людей - все зачинено».
Волонтер ділиться - його вразила реакція місцевих на загрозу теракту на ЗАЕС. Про це він розповідає з усмішкою: «Коли ми їхали в цю поїздку було багато питань чи не боїмося ми радіації і раптової аварії. А по іронії люди в Нікополі про це взагалі не турбуються! Принаймні ті, з ким ми говорили. Всі більше переймалися відсутністю води вдома».
Та попри все Нікополь пану Сергію сподобався. Говорить, що любить невеликі міста - у них є своя затишна атмосфера: «При всіх проблемах видно, що життя у місті не занепадає: працюють заклади, люди є на вулицях, громадський транспорт ходить. Шкода, як завжди, що до війни повномасштабної ти не побував у всіх цих містах, куди зараз доводиться їхати не в найвеселіші часи».
Активісти, які сповідують антиавторитарні погляди
Команда «Колективу Солідарності» до Нікополя прибула вперше. Хоча свою діяльність вони розпочали ще рік тому. Пан Сергій окреслює, що це така собі «мережа», куди входять різні люди, в тому числі і з-за кордону.
Спочатку вони допомагали друзям, які пішли на фронт. Вже згодом, людям на постраждалих від війни територіях. Організовували гуманітарні поїздки до Бучі, Ірпеня Чернігова, Миколаєва, Лиману, Херсону, Кривого Рогу, Запоріжжя. Возили воду, продукти, речі. В липні побували й у Нікополі. Діяльність команди майже повністю залежить від внесків українців та людей із-за кордону.
«Це переважно підтримка іноземних колег, друзів, організацій, ініціатив. Частина речей просто приїжджає до нас фізично. Інколи і ми проводимо збори коштів на якісь дорогі речі, дрони, машини. Тут долучаються українці, які нас підтримують. Але все-таки більша частина нашого волонтерського бюджету, це міжнародна солідарність», - розповів Сергій Мовчан.
Волонтер додає, що всі учасники «Колективу Солідарності» є активістами, які сповідують антиавторитарні погляди: «Ми були активно включені в соціально-політичну боротьбу до початку повномасштабного вторгнення. Але коли почалося, то стало зрозуміло, що зараз пріоритет №1 – це війна».
