З моменту підриву Каховської ГЕС військами рф минуло вже понад тиждень. Цей теракт мав величезну кількість жахливих наслідків: підтоплення південних областей України, загибель людей і тварин, знищення посівів і припинення водопостачання у кількох областях: Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській. Серед громад, які залишилися без водопостачання опинилася і Червоногригорівська. Декілька днів у певних частинах громади вода з кранів стікала, а в інших постачання води вже було неможливим, тому був організований підвіз. Згодом водопостачання припинилося для всієї громади.
Завдяки переобладнанню комунального підприємства «Лиман» на водозабір з річки частина Червоногригорівки вже забезпечена технічною водою. Інша частина селища і прилеглі населені пункти в очікуванні на повернення водопостачання.
Мешканці Червоногригорівської громади поділилися із журналістами Нікополь.Сity як їм вдавалося адаптуватися під відсутність води та покривати її дефіцит в родинах.
Ірина Литкіна
«З підривом Каховської ГЕС життя наше змінилося, можна сказати, відсотків на 50, тому що в нас припинилося водопостачання з нашої насосної станції. І страждаємо не тільки ми, жителі Червоногригорівки, а всі ці люди, які залежали від Каховського водосховища. І Кривий Ріг, і Нікополь, і Марганець.
Ну, звичайно, життя наше змінилося. Кожен день є підвіз води: у пожежних машинах, місцеві підприємці постачають, волонтери. Стоїмо в чергах за питною водою.
Селище в нас велике, але ми стараємося, то там, то там набираємо водичку. Тому що, у кожного сім'я, у кожного прання, прибирання і город. Це добре, що город дощик поливав.
Зрозуміло, що дуже погано без води, але звикаємо, звичайно, адаптувалися і все одно сподіваємося на краще. Чекаємо перемоги й тоді все буде», - розповідає жителька.
Ганна Біляєва
«Важко, звичайно. Важко. Ми ж звикли, що вода постійно технічна, питна в нас є. А тут тобі припиняє одна, припиняє друга текти. Зайвий раз уже не випереш одяг і толком не помиєшся - намагаєшся економити. П'ємо - фляжка. І в чергах витрачаємо час, щоб води набрати. То там дають, то там дають.
Звичайно, все це на нервову систему впливає також», - ділиться Ганна.
Юлія Чорна
«Після підриву Каховської ГЕС всі вже знали, що не буде води, це тільки питання часу. З самого ранку 6 червня я з мамою набирала воду у все, в що тільки можна і не можна. Пару днів вода ще була, а під вечір 4-го чи 5-го дня вона закінчилась зовсім. Мені та моїй родині складно без води, але навіть до цього можна звикнути та якось викрутитись.
Хоч і пристосовуватись до цієї ситуації важко, адже все життя була вода і тут її не стало. Ми почали брати питну воду зі свердловини та купували в магазині. Ціни на воду та на діжки швидко виросли, зрозуміло чому. Купили велику діжку, в яку їздимо набирати воду з річки, бо треба поливати всі посаджені рослини. Пізніше все налагодиться, це не найстрашніше, що могло з нами статись», - розповідає дівчина.
Ольга Гнєзділова
«З пожежної машини воду беремо, яка приїжджає. І дощову воду збирали, звісно. Потім її по пляшках розливали.
Також чоловік їздить на річку набирати. Кожен божий день. У нас сім'я велика, тож на день води ми використовуємо багато. Навіть на полив рослин не залишається. Помідори в'януть…» - коментує жінка.
